Такої розрухи Латинська Америка не бачила за всю свою сучасну історію. МВФ прогнозує інфляцію у 2019 році до 10 мільйонів відсотків.
У Венесуелі, яка загрузла в політичній і гуманітарній кризі епічного масштабу, Ніколас Мадуро переобраний президентом до 2025 року. Церемонія інавгурації минулого тижня стала викликом США, Євросоюзу і країнам Латинської Америки, які відмовляються визнавати законність виборів.
Понад 3 мільйони венесуельців уже втекли в сусідні країни. Іншим доводиться виживати в умовах некерованої гіперінфляції та зарплати, що не перевищує п'яти доларів на місяць. А МВФ прогнозує інфляцію до 10 мільйонів відсотків. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Світ засуджує режим Мадуро
Президент Венесуели Уго Чавес назвав Ніколаса Мадуро своїм наступником у 2012 році. Після смерті Чавеса від раку у 2013 році Мадуро став в.о. президента. Через місяць він офіційно обрався на посаду глави держави, набравши 51 відсоток голосів.
У Мадуро немає вищої освіти. Він працював водієм автобуса в транспортній компанії Metro de Caracas. Там він очолив профспілку і у 2000 році був вибраний у національний парламент. В уряді Чавеса з 2006 року був міністром закордонних справ.
У 2015 році на виборах до парламенту опозиційні партії отримали більшість місць і через рік спробували почати процедуру імпічменту. У відповідь на їхні дії Мадуро скликав у 2017 році Конституційну асамблею, яка розпустила парламент.
Головний суперник Мадуро, колишній губернатор Енрі Фалькон, ще до оголошення офіційних результатів заявив, що не визнає їх. Він зажадав провести нові вибори в грудні, традиційний час президентських виборів.
США, Канада, Європейський Союз, 12 латиноамериканських країн, серед яких Мексика і Аргентина, тоді заявили, що вибори не відповідали демократичним стандартам. Тільки Росія, Куба, Еквадор, Болівія і Нікарагуа визнали ці вибори.
10 січня 2019 року пройшла інавгурація Мадуро. На церемонію до Верховного суду прибули традиційні союзники - лідери Куби, Болівії та Сальвадору, а також президент Південної Осетії, представники Росії, Туреччини, Ірану, Китаю та інших країн.
Поки венесуельський президент виступав, Організація американських держав 19 голосами "за", шістьма "проти" і вісьмома "такими, що утрималися" прийняла рішення не визнавати легітимність другого президентського терміну режиму Мадуро.
"Народ Венесуели не на самоті, ми продовжуємо працювати заради того, щоб відновити демократію, права і свободи для всіх", - заявив генсек організації Луїс Альмагро.
З подібними заявами виступили провідні світові держави, у тому числі США.
Проте, намагаючись парирувати звинувачення, венесуельський президент попросив "світове співтовариство увійти в становище" і виклав своє бачення подій, починаючи з 2017 року, коли криза державної влади досягла своєї найвищої точки.
"Соціалістична революція" призвела до злиднів
Венесуела - найбагатша нафтою територія, але Чавес і Мадуро за 20 років при владі розорили країну під гаслами світової соціалістичної революції та перемоги над американськими імперіалістами.
Обидва президенти захоплено друкували гроші, забирали власність, регулювали ціни і позичали за кордоном сотні мільярдів доларів. Вони зруйнували нафтову промисловість, довели країну до порожніх полиць, інфляції в мільйон відсотків і повного знецінення місцевої валюти. Всі невдачі списувалися на США.
Вони відібрали в іноземних нафтових компаній усі активи, а свою держкомпанію загубили непрофесіоналізмом і корупцією.
З 2003 року в країні є два курси обміну національної валюти - офіційний, встановлюваний центробанком країни, і реальний - відображає темпи інфляції.
Коли Чавес прийшов до влади на межі століть, країна видобувала майже 3,5 мільйони барелів нафти за добу. До 2017 року виробництво впало до 2 мільйонів барелів, до осені минулого року - до 1,5 мільйона, а до Нового року й взагалі до 1,2 мільйона барелів.
Під час першого президентського терміну Мадуро всередині країни стався безпрецедентний в історії Латинської Америки вибух: хоча його країна не перебувала в стані війни, обсяг її економіки скоротився на 50 відсотків.
Черга за предметами першої необхідності // Фото: Getty
У 2017 році декілька місяців тривали масові вуличні протести. Але у 2018 році інфляція злетіла до одного мільйона відсотків, і критична нестача продовольства, води, ліків і електрики змусила жителів Венесуели займатися виживанням, а не поваленням влади.
Положення в країні продовжує погіршуватися. Згідно з прогнозом Міжнародного валютного фонду, інфляція у 2019 році може підвищитися до 10 мільйонів відсотків.
Мадуро, вважає Washington Post, в кінцевому підсумку може бути повалений дисидентами всередині країни або в результаті народного повстання. В іншому випадку буде зростати той тиск, який Венесуела чинить на своїх сусідів.
Проблеми для сусідів
Проведене недавно співробітниками інституту Брукінгса дослідження свідчить, що межі країни можуть перетнути ще 5 мільйонів людей.
Якщо і є якесь світло в цій похмурій картині, так це більш наполегливі дії сусідів Венесуели, спрямовані на подолання кризи, яка за допомогою спричинених нею потоків біженців загрожує дестабілізувати деякі інші країни, пише WP.
Уряд Перу вже ввів обмеження на перетин свого кордону, а також у банківській сфері.
Країни Латинської Америки до сих пір тримали двері відкритими для венесуельців-утікачів, однак добросердечність обходиться їм дедалі дорожче: як економічно, так і політично, оскільки не всі задоволені напливом іноземців і витратами на їхнє утримання.
Мінфін США регулярно розширює санкції щодо 70 фізичних осіб, а також блокує Венесуелі доступ до американських банків. Хоча американський президент Дональд Трамп декілька разів говорив про військове втручання, він утримується від подібних дій, а також від менш значущих заходів, включаючи бойкот видобувної у Венесуелі нафти.
З Венесуели вже втекло понад 3 мільйони осіб, згідно з офіційними даними сусідніх країн, проте ООН впевнена, що реальна цифра більша, оскільки далеко не всі реєструються.
Міграційна криза по ту сторону Атлантики віддавна затьмарила європейську кризу 2015 року. За останні два-три роки Венесуела збільшила світову армію біженців і мігрантів більше, ніж зруйновані війною Афганістан чи Судан.
Країна втратила як мінімум кожного десятого жителя, а загальну кількість тих, хто виїхав, уже можна порівняти з населенням Грузії чи Молдови, і їхня кількість незабаром може дібратися до чисельності населення трьох країн Балтії.