Рішення про перепоховання останків Франко влітку 2018 року прийняв лівий уряд на чолі з лідером Іспанської соціалістичної робочої партії Педро Санчесом.
В Іспанії відбулася важлива історична подія - перепоховали останки диктатора Франсиско Франко. Фактично, це те ж саме, що винести тіло Володимира Леніна з мавзолею.
Чому іспанці пішли на це, з'ясував Корреспондент.net.
Хто такий Франко
Франко переміг у громадянській війні в Іспанії 1936-1939 років. Воював він проти обраного лівого уряду. Франко встановив у країні диктатуру і оголосив себе лідером держави - каудильйо. Авторитарне правління Франко тривало аж до його смерті в 1975 році, після чого Іспанія перейшла до демократії.
Хоча країна вже понад 40 років йде демократичним шляхом, спадщина Франко досі хвилює іспанців. Статуї Франко було знесено, а названі на його честь вулиці - перейменовано. Але його забальзамовані останки по цей час зберігалися у величезному мавзолеї в Долині Полеглих поруч з десятками тисяч жертв громадянської війни, які воювали по різні боки барикад.
Багато хто з іспанців вважає, що Долина Полеглих присвячена перемозі націоналістичних сил Франко над республіканцями в 1930-х роках. У будівництві монумента брали участі політв'язні, чия примусова праця використовувалася за часів диктатури Франко. До того ж Долину Полеглих віддавна облюбували крайні праві, які збираються тут у кожну річницю смерті Франко, щоб вшанувати його пам'ять.
Велика політика
Соціалістичний уряд Іспанії, який прийшов до влади в червні 2018 року, обіцяв ексгумувати останки диктатора. Такою дією передбачалося вирішити конкретну політичну задачу: згуртувати різношерсту коаліцію партій, яку вдалося зібрати, щоб усунути правого прем'єра Маріано Рахоя.
Крім бажання відсторонити Рахоя, лише неприязнь до Франко об'єднувала різні ліві партії, баскських і каталонських націоналістів. У роки його правління всі вони потерпали від переслідування. На деякий час прагнення позбутися від одного з останніх символів франкізму відсунуло на задній план протиріччя.
Поспіх з перепохованням Франко теж пов'язаний з черговими виборами. Вони мають відбутися 10 листопада. Соціалісти прагнуть у такий спосіб посилити свої позиції серед лівих виборців. Цікаво, що друга за значенням ліва партія Подемос хотіла провести цей захід після виборів, небезпідставно побоюючись, що тепер частина її прихильників піде до соціалістів.
Влада хоче перетворити Долину Полеглих на "місце поминання, скорботи і вшанування загиблих у війні". Присутність останків Франко в центрі меморіалу соціалісти називають образою демократії.
Національна суперечка
Ставлення до Франко в Іспанії дуже неоднозначне. Прихильники правих вважають, що у франкізму були як позитивні, так і негативні сторони, ліві оцінюють його винятково як негативно. І тих, і інших зараз приблизно однакова кількість - майже по 44%.
Протести проти перепоховання // Фото: ЕРА
Куди перенесли
Процедура перепоховання проходила в умовах підвищених заходів безпеки. На ексгумації були присутні лише міністр юстиції Іспанії, судмедексперт, священик і 22 нащадків Франко.
Сім'я Франко довго і безуспішно оскаржувала перепоховання в суді. Родичі наполягали, що Франко слід перепоховати в сімейному склепі в кафедральному соборі Альмудена в центрі Мадрида.
Влада у відповідь заявляла, що колишній диктатор не може бути похований там, де його можуть публічно прославляти. Уряд також відхилив таке прохання з міркувань безпеки. Позицію влади підтримали й у Ватикані. У підсумку, останки диктатора поховали на мадридському кладовищі Ель-Пардо-Мінгоррубіо.
Фото: EPA
Процес демонтажу гранітної плити на могилі каудильйо обійшовся державному бюджету приблизно в три тисячі євро.
Реакція
Іспанці багато жартували з приводу перепоховання диктатора. 24 жовтня було створено хештег #unboxingfranco (буквально - розпакування Франко), який увійшов у топ-10 світових трендів у Twitter. Розробили навіть спеціальну гру в стилі Супер Маріо - про персонажа, який намагається потрапити до базиліки, де знаходяться рештки Франко.
Історія з ексгумацією Франко дуже схожа на дискусії про перепоховання Володимира Леніна в Росії. Вони також раніше піднімалися ближче до виборів. Але російському уряду, на відміну від іспанського, немає ніякого сенсу протиставляти себе Радянському Союзу, який багато в чому символізує мавзолей на Червоній площі. Навпаки, у Росії відіграється роль продовжувача традицій, особливо на міжнародній арені.