Ракетний удар Тегерана завдав мінімальної шкоди, а Трамп відповів тільки новими санкціями. Чи можна забути про загрозу Третьої світової війни?
Загроза Третьої світової для відволікання уваги
Hill, США
Убивство іранського генерала Касема Сулеймані і насталої після цього кризи відсунули тему імпічменту Трампа на другий план не тільки в ЗМІ, а й у соцмережах, де через зростання суспільної стурбованості вийшли в тренд згадки про Третю світову війну.
Дехто підозрює, що американський президент навмисно створив цю ситуацію для відволікання уваги. Згадують, що Білл Клінтон схвалив бомбардування Афганістану та Ірану на піку скандалу з Монікою Левінські.
Соціологічне дослідження HuffPost-YouGov показало, що 43 відсотки респондентів схвалили ліквідацію Сулеймані, 38 відсотків виявилися проти. 19 відсотків заявили, що не визначилися.
Іран і Туреччина отримали перевагу
Les Echos, Франція
Від створеного Трампом хаосу найбільше з усіх здобув саме Іран, оскільки іранський народ згуртувався навколо свого лідера, продемонструвавши свою позицію під час масштабного похорону улюбленого генерала.
Стратегічну користь також отримала Туреччина, яка вторглася в Лівію, поки решта світу пильно спостерігали за подіями в Ірані. Варто зазначити, що Сирія, турецька інтервенція в яку сталася три місяці тому, і Лівія протягом чотирьох століть були колоніями Османської імперії.
Кінець амбіціям Ірану
Telegraph, Британія
Смерть Касема Сулеймані може служити передвісником кінця амбіціям Ірану стати домінуючою силою на Близькому Сході. Загроза відплати від країни, яка не в силах навіть організувати похорон, викликає сумнів.
Рішучий крок Трампа щодо Сулеймані припав на час, коли простір для маневру в Ірану вкрай обмежено, особливо з огляду на важке становище іранської економіки через санкції США.
Ключові союзники мають підтримати Вашингтон і усвідомити, що єдиний спосіб спілкування з Тегераном - відповідати ударом на удар.
Трамп спантеличує не тільки ворогів, а й союзників
New York Times, США
...навіть Міноборони США, тому складно звинувачувати решту світу в подиві з приводу стратегії американського президента Дональда Трампа на Близькому Сході.
Його правління є здебільшого ситуаційним - Трамп, який вважає за краще діяти інтуїтивно, рухається від одного зіткнення до іншого, багато з яких створює сам.
Свою непередбачуваність Трамп вважає ознакою сили, маючи на увазі, що в такий спосіб він може застати ворога зненацька - як він зробив, можливо, з другою за значимістю фігурою в Ірані, яка проливала американську кров.
Однак, подібний стиль правління спантеличує не тільки супротивників, а й союзників, а це ускладнює зусилля з пошуку підтримки рішень американського лідера.
Іран добре пам'ятає восьмирічну війну
Independent, Британія
Іран намагається дати зрозуміти, що це розплата за одну конкретну дію, а не ескалація конфлікту до повномасштабної війни. Тегеран добре пам'ятає восьмирічну війну з Іраком в 1980-х роках, у якій загинули сотні тисяч іранців і були зруйновані багато міст.
Іранська атака може зійти за достатню помсту, довгостроковою метою якої є виведення військовослужбовців США з Іраку.
Обережний удар Ірану
Washington Post, США
Іранський ракетний удар по базах в Іраку, де перебували американські військовослужбовці, був спеціально організований з такою реалізацією, щоб втрати були мінімальні, повідомляють джерела серед високопоставлених американських чиновників.
Це дозволило Ірану "зберегти обличчя", а обидва боки конфлікту - уникнути ситуації на межі війни. Білий дім готувався до військової відповіді Тегерана ще з ранку вівторка, 7 січня.
До середини дня, завдяки даним від розвідки і влади Іраку, чиновники США знали, що Іран має намір атакувати об'єкти, де присутні американські військові, але не знали, які саме.
У підсумку, Вашингтон зміг убезпечити своїх військових, зокрема, наказавши їм сховатися в бункерах, де вони перебували ще кілька годин після удару.
Можливість завершити конфлікт
Guardian, Британія
Ракетні удари Ірану по американських базах дадуть "яструбам" у Білому домі можливість підвищити конфлікт з Іраном, але вони ж, імовірно, можуть забезпечити і вихід з цієї кризи.
Атака іранськими ракетами була наповнена символізмом: вони вилетіли в той же час, коли загинув генерал, високопоставлені особи в цей момент опублікували прапор Ірану, як і Трамп, а сама операція отримала назву Мученик Сулеймані.
Однак, незабаром стало зрозуміло, що удар був розрахований так, щоб завдати найменшої шкоди американській стороні. Тегеран зазначив, що ракетна атака була заходом самооборони, а не першими пострілами у війні.
Трамп у своїх перших коментарях після цих ударів також спробував применшити їхнє значення. Складається можливість згортання конфлікту для обох сторін без втрати обличчя.
Війна набуває зримого обрису
Handelsblatt, Німеччина
Прямий удар регулярної армії Ірану по американських базах в Іраку Трампу доведеться розцінювати як є - це оголошення війни.
Реальна війна між США та Іраном тепер набуває зримих ознак. За три роки свого президентства Трамп продемонстрував багато які свої характеристики, і розсудливості серед них немає.
Рішення про війну і мир тепер знаходиться в руках особи, яка не прислухається до своїх радників і мало замислюється, щоб раціонально осмислювати наслідків своїх дій.
Іранська політика Трампа розпочалася з розриву ядерного договору, а може, реальною війною, якої ніхто не може хотіти.
Світова економіка під загрозою
Forbes, США
Мабуть, одним з найсерйозніших наслідків ескалації конфлікту між США та Іраном може стати закриття Тегераном Ормузької протоки для руху нафтових танкерів. Результати таких заходів будуть катастрофічними, і тому таке навряд чи станеться.
Але якщо Іран усе ж піде на такий крок, на міжнародних нафтових ринках виникне велика паніка, так як приблизно 21 відсоток від загальносвітового обсягу споживаної нафти проходить саме через Ормузьку протоку.
Росія в цьому випадку стане найважливішою стабілізуючою силою на ринку і отримає значні фінансові, стратегічні і дипломатичні вигоди.
Навіть якщо Міжнародне енергетичне агентство пустить в обіг свої стратегічні запаси, закриття Ормузської протоки негативно позначиться на всіх через зростання нафтових цін.
Якщо криза затягнеться, високі нафтові ціни справлятимуть понижувальний вплив на світове споживання енергії і можуть привести до глобального економічного спаду. Однак, у найближчій перспективі нафтовидобувні країни виграють від зростання цін на нафту, і особливо це стосується Росії.
Трамп відмовився від військової відповіді
BBC News, Британія
Для повної зміни іміджу Дональду Трампу знадобилося всього лише 24 години. Ще на вихідних президент США погрожував завдати руйнівного удару по Ірану, заодно знищивши історичні та культурні об'єкти в цій країні.
У середу вдень глава Білого дому, за спиною якого стояли представники вищого керівництва країни і Пентагону, виступив з підкреслено спокійною і миролюбною промовою, пообіцявши Тегерану в якості покарання за ракетний обстріл американських військових баз тільки подальші економічні санкції.
На Тегеран натиснула громадськість
Коммерсантъ, Росія
Однією з причин того, що Іран завдав удару по американських базах, став тиск з боку громадськості. Вимога помститися стала винятковим випадком в історії ісламської республіки, коли майже всі політичні і громадські угруповання зайняли єдину позицію, сказав Хамідреза Азізі, старший викладач тегеранського Університету ім. Шахіда Бехешті.
За його словами, іранська влада не могла не відповісти США, в іншому випадку вона ризикувала б втратити обличчя. Однак, зробила це акуратно і тепер зосередилася на тому, щоб домогтися вигнання американських військових з Іраку.
Директор Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов зазначає, що Іран має достатньо значний ракетний потенціал і при бажанні міг би випустити по американцях не 20, а 200 ракет. Але він цього не зробив, тому що незацікавлений в серйозній ескалації конфлікту.
Відповідь Дональда Трампа була очікуваною, США не хотіли великої війни, тому обмежилися економічними заходами. Трампу важливо показати, що його програма, яка зводиться до максимуму в тиску на Іран, успішна, вважає науковий керівник Інституту сходознавства РАН, академік Віталій Наумкін.
Удар Ірану можна вважати символічним жестом
Carnegie Moscow Center, Росія
Іран вибрав найкоротший шлях у часі і просторі, щоб відповісти на вбивство свого генерала: закінчив день похорону Касема Сулеймані атакою балістичними ракетами на дві американські військові бази в Іраку.
Напад на американську військову базу ворога, від війни з яким США насилу утримуються вже не перший рік, виглядає, майже як Перл-Харбор. Але в іншому подібності набагато менше. Іранські ракети ніби навмисне було випущено так, щоб було якомога менше жертв і руйнувань.
Слабкий удар у відповідь з боку Тегерана можна при бажанні обох сторін злічити тим символічним жестом, який дає Ірану можливість зберегти обличчя і підводить риску під ланцюгом ескалацій. Американці вбили відомого і популярного іранського воєначальника, а іранці нікого не вбили, зате їхній удар був останнім.
Таку риску вдалося підвести навесні 2018 року в Сирії: у відповідь на чергове звинувачення в хімічній атаці Трамп, якого тоді особливо інтенсивно підозрювали у змові з Росією, завдав перших за всю історію сирійської війни ракетних ударів по базах офіційної сирійської армії.
Втрати були мінімальними, і те, що виглядало як початок прямої війни США проти режиму Асада, закінчилося.