Біг в Кенії - головний шанс в житті
В африканській Кенії, знаменитій своїми біговими традиціями, через коронавірус розоряються спортивні центри, а атлетам загрожує голод.
Кенія - сучасна Мекка бігунів. Всі найуспішніші бігуни на середні і довгі дистанції - неодмінно кенійці. У Кенії біг - це можливість вирватися із злиднів. До 80% спортсменів живуть за рахунок призових або спонсорських контрактів, а в самій країні цілі регіони заробляють, організовуючи тренування. Але пандемія коронавірусу залишила все це в минулому. Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung вивчило наслідки пандемії для Кенії і вони дійсно вражаючі.
Немає що їсти
Дві картонні коробки з кукурудзою і рисом, борошном, макаронами і олією - так виглядає допомога держави кенійським спортсменам, які з березня залишилися без змагань, а значить і без заробітку.
Крім держави намагається допомагати співвітчизникам і найвідоміший бігун в світі - олімпійський чемпіон Еліуд Кіпчоге - найшвидша людина на марафонській дистанції. На Лондонському марафоні, який повинен був відбутися в квітні, він міг заробити кілька сот тисяч фунтів, а на скасованих Олімпійських іграх, які повинні були відбутися в цьому році, міг би завоювати друге золото. Кіпчоге заснував фонд, який, як і ряд відомих кенійських гравців в крикет, а також букмекерська контора Betika, підтримує спортсменів, які потребують допомоги.
Кіпчоге їздить в Ельдорет, Ітен і Каптагат, де є великі бігові клуби. Там він у супроводі фотографів і телевізійників роздає нужденним пакети з продуктами харчування.
"До 80% з цих бігунів живуть за рахунок виступів в Європі, Азії та інших регіонах світу, - підкреслює він. - Їм потрібні змагання, щоб у них на столі була їжа, а з цим виникли проблеми, адже весь сезон скасований".
EPA
Еліуд Кіпчоге
Кіпчоге має на увазі тих, хто отримує візи з метою участі у великих змаганнях, і тих, хто перебивається від одного забігу навколо місцевої церкви до іншого. Майже тисяча з цих спортсменів мають контракти зі спонсорами, що забезпечують їх екіпіровкою. І незалежно від того, чи йде в цих контрактах мова про гроші або тільки про кросівки і труси з майками, завжди є пункт, згідно з яким підтримка обмежується або припиняється, якщо атлет не вийшов ні на один старт протягом шести місяців. І ніхто не знає, як цей пункт буде трактуватися в ситуації, що склалася.
Кенійський Голлівуд спорожнів
"Ітен - це країна мрій, такий собі Голлівуд, - каже кращий німецький марафонець Арне Габіус. - Багато хто прагне спробувати щастя і добитися таких же успіхів, як Рудіша і Кіпчоге". Він тільки в березні повернувся з тренувань в біговій столиці світу.
У Ітені, розташованому на висоті 2400 метрів над рівнем моря, поряд з бідняцькими кварталами є і розвинена інфраструктура для професійних бігунів, а також для бігунів-аматорів.
Там є готелі і тренувальні табори, тренери, фізіотерапевти і лікарі, служба таксі, ресторани і навіть фермери, що виробляють моцарелу. "І все це в один момент звалилося", - зазначає Габіус.
Навіть приватні школи, куди кращі кенійські бігуни відправляють вчитися своїх дітей, постраждали через відміну платежів.
"Криза торкнулася не тільки кенійців, - каже Сондре Нурстад Муен. - Ми всі опинилися в однаковій ситуації: гонок немає". Норвежець Муен - перший європеєць, який пробіг марафонську дистанцію швидше 2 годин і 6 хвилин. Він три місяці готувався в Ітені до Лондонського марафону. Але все виявилося марним, і тепер він застряг в Ельдорете.
Він приїжджає тренуватися в Кенію вже 11 років, і всі 11 років бачить тамтешні злидні. На відміну від багатьох тренерів, Муен не вважає, що бідність мотивує місцевих жителів домагатися спортивних успіхів. Йому боляче бачити, коли до груп професіоналів, які тренуються, приєднуються звичайні кенійці. Голодні бігуни лише шкодять власному здоров'ю, переконаний він. Якщо вони повернуться до родин, їм буде тільки краще: "Ніхто не може витрачати до 4-5 тисяч кілокалорій в день, не маючи можливості дозволити собі це".