У таборах перевиховання в Сіньцзяні перебуває понад мільйон уйгурів. Найчастіше їх позбавляють волі внаслідок судових псевдопроцесів. DW з'ясувала у очевидців, як це відбувається.
Жінка роздивляється знімок на екрані смартфона: на ньому - кілька будівель, оточених високим парканом. Там, під високим флагштоком, відбувалась ранкова перекличка, а ось у цій будівлі - судові процеси, каже співрозмовниця DW. Точніше, псевдопроцеси: за її словами, обвинувачені не мали можливості отримати юридичну допомогу, виступити на свій захист або що-небудь заперечити. Розповідаючи це, жінка тихо плаче.
Про час, проведений у центрі інтернування - так званому китайському "таборі для перевиховання", вона згадує з жахом: свавілля начальства, допити, на які її сусідок з камери часто викликали серед ночі, бруд і постійний страх. "Там жахливі умови, вони позбавляють тебе останнього ковтка свободи", - каже жінка. Її досі переслідують нічні жахи, і вона зізнається, що втратила здатність радіти життю.
Переслідування уйгурів у Китаї
Співрозмовниця DW - одна з 10 мільйонів уйгурів - мусульман тюркського походження, які проживають у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР) на заході Китаю. Їхня культура в загальних рисах є набагато ближчою до культури народів Центральної Азії, зокрема, узбецької та казахської, ніж до китайської. Уйгурська мова близька до узбецької і має схожість з казахською, киргизькою і турецькою мовами.
Протягом багатьох років ця етнічна група піддавалася дискримінації з боку комуністичного уряду КНР - як економічно і політично, так і культурно. Уйгури ведуть боротьбу за незалежність, неспокій на етнічному ґрунті нерідко закінчувався масовими протестами і призводив до насильства. Так, у 2014 році в столиці СУАР стався терористичний акт, внаслідок якого загинула 31 людина. Китайська влада, своєю чергою, жорстко придушує протести і звинувачує уйгурські угруповання в сепаратизмі, релігійному екстремізмі та тероризмі.
Мета китайської влади - асиміляція уйгурів
Наприкінці 2016 року Пекін посилив гоніння уйгурів, встановивши у всьому регіоні системи спостереження і створивши центри масового утримання під вартою. Правозахисники стверджують, що в таких установах примусово утримуються до мільйона уйгурів та інших мусульман. Після звільнення з таборів уйгури продовжують перебувати під постійним наглядом, при цьому свобода їхнього пересування суворо обмежена. За даними експертів, багатьох з них примушують працювати на фабриках міжнародних компаній, зокрема й німецьких.
Правозахисники, однак, наголошують, що насправді ув'язнені піддаються у таборах "політичній та культурній індоктринації": їх примушують вчити північнокитайський діалект (мандарин) і співати "хвалебні оди" комуністичній партії Китаю. Мета китайської влади - повна асиміляція уйгурів, вважають активісти.
При цьому приводом для ув'язнення у табір для перевиховання може стати будь-який прояв уйгурами своєї релігійної або культурної приналежності. Корану на книжковій полиці може бути достатньо, щоб людина провела в таборі кілька місяців і навіть років.
Уйгурів змушують вибрати злочин, за який потім судять
А в деяких випадках інтерновані уйгури повинні були самі вибирати собі "злочин". DW вдалося розшукати чотирьох колишніх в'язнів із трьох різних китайських таборів, які підтвердили цю інформацію. DW змогла визначити місцезнаходження цих установ за допомогою супутникових знімків і документів, які є у відритому доступі, зокрема, тендерних заявок.
За словами однієї зі співрозмовниць DW, їй було надано список з 75 правопорушень і запропоновано вибрати одне з них, яке вона не вчиняла, але за яке її потім судили і відправили в табір. Ще троє жінок також розповідають, що в списку були наведені такі речі - наприклад, носіння хіджабу, вчинення намазу або контакти з родичами за кордоном.
"Я їм казала, що нічого з цього не робила, але вони все одно змусили мене вибрати собі злочин. Нам погрожували, що ми залишимося в таборі, поки не виберемо одне з порушень", - розповідає жінка, яка просила не називати її ім'я з міркувань безпеки. У підсумку вона вирішила вибрати як "злочин" поїздку за кордон: вони з чоловіком їздили в сусідній Казахстан.
Сьогодні, так само як і інші співрозмовниці DW, вона живе в цій країні постійно: їй вдалося виїхати до Казахстану після звільнення з табору. Втім, поки вона ще не отримала там посвідку на проживання. Крім того, жінка побоюється, що китайська влада може переслідувати її родичів, котрі залишилися в Сіньцзяні.
За словами колишніх в'язнів, після того, як вони вибирали собі "злочин", їх викликали в так званий зал суду і оголошували вирок. "Тоді в'язні повинні були сказати: я каюся у своєму злочині і обіцяю більше так не чинити", - розповідає жінка, засуджена до двох років позбавлення волі.
Можна сказати, що їй пощастило: інших засудили до десяти і більше років ув'язнення. Співрозмовниці DW одноголосно стверджують, що тривалі терміни отримали ті, хто вибрав зі списку "злочин" релігійного характеру - наприклад, регулярні молитви. Цих ув'язнених потім відвозили з табору в невідомому напрямку. Цілком імовірно, що їх відправили або в табір суворого режиму, або у в'язницю.
Табори для уйгурів чи освітні центри?
Численні письмові запити з проханням прокоментувати інформацію про переслідування уйгурів, які DW спрямовувала офіційним представникам китайської влади, залишилися без відповіді. Замість цього посольство КНР в Берліні направило DW посилання на заяву, опубліковану на сайті дипломатичного представництва ще в кінці 2019 року.
У документі Пекін заперечує всі звинувачення в утисках уйгурів і називає табори "центрами професійно-технічної освіти". Китайська влада стверджує, що такі установи використовуються лише в цілях боротьби з тероризмом і попередження небезпеки ісламістської радикалізації, а також професійного навчання.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet