Коронавірус застав світ зненацька
Світ розробляє плани на майбутнє в помилковій упевненості, що воно буде схожим на минуле.
До коронавірусу ми виявилися не готовими. А до того, що одночасно з COVID-19 циклони спустошують країни Південної Азії і Тихоокеанського регіону, а величезні рої сарани - країни Східної Африки, тим більше.
Джаган Чапагейн, генеральний секретар Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, й Ендрю Стір, президент Інституту світових ресурсів, у статті для американського видання Project Syndicate розповідають, як підготувати світ до несподіваних шоків.
Адже епідемії, повені, урагани, посухи та лісові пожежі - всі ці явища, як очікується, стануть частішими і суворішими, щороку негативно впливаючи на життя сотень мільйонів людей.
Потрібно більше грошей
Пандемія COVID-19 й останні кліматичні катастрофи показали, що ми повинні негайно збільшити інвестиції в забезпечення готовності до катастроф, а не чекати, коли вдарить чергова криза, пишуть автори. Вибір очевидний: або відкладати і розплачуватися за це, або планувати і процвітати.
Ми знаємо, що інвестувати в готовність до катастроф вигідно - і з погляду кількості врятованих життів людей, і з погляду економічної віддачі. Наприклад, дослідження, проведене Глобальною комісією з адаптації, показало, що співвідношення вигод до витрат у випадку з інвестиціями в адаптацію до змін клімату варіюється від 2:1 до 10:1.
Так, звичайно, підготовка до великих шоків передбачає значні витрати. Для формування стійкості до кліматичних шоків до 2030 року може знадобитися 140-300 млрд доларів щорічно, а для виконання мінімальних стандартів пандемічної готовності, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров'я, буде потрібно до 3,4 млрд доларів на рік.
Однак ці суми незначні порівняно з витратами, які виникають у разі відсутності готовності. Збитки від природних катастроф уже досягають сотень мільярдів доларів щорічно; а в разі підвищення температури на 2˚C збитки, викликані зміною клімату, згідно з оцінками, до 2100 року можуть досягти 69 трильйонів доларів.
Глобальні виклики
Аналіз, проведений минулого року Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, показав, що якщо нічого не робити, тоді до 2030 року кількість людей, які щорічно потребують міжнародної гуманітарної допомоги через повені, урагани, посухи і лісові пожежі, збільшиться на 50% (зараз ця цифра дорівнює 108 млн). А до 2050 року їх число може майже подвоїться - до 200 млн осіб.
Крім того, майбутній рік відкриває унікальну можливість для інвестицій у стійкість, тому що уряди планують витратити трильйони доларів на перезапуск економіки після пандемії. Є ризик, що надалі обсяг фінансових ресурсів зменшиться (а разом із ним і політичний апетит до змін). Саме тому для багатьох країн світу зараз настав найкращий час надати біднішим країнам допомогу для перезапуску економіки і підвищення їх стійкості до майбутніх загроз, включаючи зміну клімату.
Один із найважливіших заходів, які сьогодні можуть вжити уряди: інвестиції в поліпшення збору та аналізу даних про загрози катастроф для їхніх країн. Завдяки простому попередженню за 24 години про початок урагану або прогнозування періоду сильної спеки можна знизити спричинені цими явищами збитки на 30%, а виділення $800 млн на системи раннього попередження у країнах, що розвиваються, дозволило б економити $3-16 млрд щорічно.
Наприклад, нещодавній циклон Амфан сіяв хаос і руйнування в Індії та Бангладеш, убивши десятки осіб, і, тим не менше, завдяки системам раннього попередження там вдалося врятувати незліченну кількість життів.
Точні прогнози, а також десятиліття планування і підготовки дозволили цим двом країнам евакуювати більше трьох мільйонів громадян, а число загиблих виявилося набагато нижчим, ніж в аналогічних випадках у минулому.