У Туреччині святкують перепризначення Собору Святої Софії на мечеть
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган видав указ, яким офіційно надав Собору Святої Софії в Стамбулі статус мечеті.
Собор Святої Софії в Стамбулі - одна з головних святинь християнського світу. Собор, побудований в VI столітті при візантійському імператорі Юстиніані I, майже тисячоліття вважався найбільшим у світі християнським храмом.
Після захоплення Константинополя османами в 1453 році собор переробили на мечеть і назвали Айя-Софія. Музеєм Айя-Софія стала в 1934 році, за рішенням засновника сучасної турецької держави Мустафи Кемаля Ататюрка. Але нинішній турецький правитель Реджеп Ердоган давно намагається оскаржити історичну спадщину Ататюрка. Так що він повернув Айя-Софії статус мечеті.
Корреспондент.net розбирався, навіщо це Ердогану.
Імперські замашки
Софія - це не просто храм. Перетворення в мечеть колишнього головного храму Константинополя - столиці Візантії - стало символом перемоги турків над православною імперією, - і саме в цьому статусі він сприймався багато століть.
Створення музею в мечеті подавалося як відмова від спадщини Османської імперії і перетворення Туреччини в державу, яка не є загрозою християнському світу. Авторитет Ататюрка в Туреччині був настільки великим, що цей крок не піддавався сумнівам багато десятиліть. Кажуть, що Кемаль мало не сам написав на дверях собор "Закрито на ремонт" перед підготовкою переоблаштування його на музей.
Але у Ердогана свої плани на імперську спадщину. Ататюрк будував проєвропейську, світську Туреччину. Ердоган - мріє про відродження слави Османської імперії.
Рішення щодо Софії показує, що Анкара хоче знову повернути собі статус лідера мусульманського світу, який мала Османська імперія.
Реакція
"Кроком у бік від Європи" назвав рішення Ердогана глава МЗС Австрії Олександр Шалленберг. У Греції й узагалі дії Туреччини назвали "відкритим викликом усьому цивілізованому світу".
Глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що міністри закордонних справ країн ЄС розкритикували рішення Туреччини перетворити Собор Святої Софії на мечеть.
"Важливим питанням була Айя-Софія. Рада засудила рішення Туреччини перетворити таку пам'ятку на мечеть. Це рішення неминуче призведе до недовіри, заохочуватиме до розладу між релігійними громадами і підриватиме наші зусилля щодо діалогу і співпраці", - сказав Боррель.
Він відзначив, що країни ЄС широко підтримали ідею закликати турецьку владу негайно переглянути це рішення.
"Ми провели тривалі і цікаві дебати щодо Туреччини, в кінці яких я представив свої висновки, - і вони були затверджені Радою. Але це мої висновки, які будуть визначати мої подальші дії як високого представника", - додав він.
Собор Святої Софії // EPA
Чому саме зараз
Доля собору-мечеті-музею - зручна карта в турецькій політиці. У 2019 році, напередодні муніципальних виборів в Стамбулі, які правляча партія Ердогана ризикувала програти, президент сказав, що зробить Айя-Софію мечеттю у відповідь на американську політику стосовно Ізраїлю. Вибори прихильники Ердогана, до речі, все одно програли, і музей залишили в спокої - але ненадовго.
Навесні і на початку літа 2020 року пандемія, економіка, що слабшає, і падаюча популярність знову спонукали Ердогана скористатися символізмом Айя-Софії. Туреччина дуже сильно постраждала від коронокризи. Обвал курсу національної валюти, проблеми в економіці створюють проблеми для рейтингу Ердогана. І в такій ситуації він вирішив дати виборцям символічну перемогу. Нещодавні опитування громадської думки свідчать, що більше 70% турків підтримують повернення музею віруючим.
Ердоган "стриже" електоральні бали // EPA
Значення
Свята Софія - перший за відвідуваністю туристичний об'єкт в Туреччині - у 2019 році там побувало більше трьох мільйонів осіб.
У соборі суміщені дві концепції: тринефна базиліка і центричний купольний храм. Купол буквально висить над величезним приміщенням - цей ефект досягається за рахунок підбанних арок і сорока вікон, прорізаних в підставі купола.
Мозаїки Святої Софії - це приклад візантійського монументального мистецтва періоду Македонської династії. Мозаїки показують усі три етапи розвитку столичного неокласицизму, так як були виконані в три періоди: близько середини IX століття, на рубежі IX-X століть і наприкінці X століття.