Європейські країни висловлюють стурбованість силовим розгоном протестів у Білорусі, Росія і Китай вітають Лукашенка з "перемогою", в Україні думки розділилися.
Білоруси вийшли на масові протести після виборів в країні і змусили говорити про себе весь світ. Одні співпереживають учасникам акцій, яких били силовики, інші, навпаки, підтримують жорсткі дії Лукашенка.
Світові лідери не особливо поспішають підтримувати "переобрання Лукашенка", але є і ті, хто вже привітав Батьку.
Корреспондент.net зібрав світову реакцію на події в Білорусі.
Європа
Однією з перших масові арешти і застосування сили проти демонстрантів засудила Німеччина. Федеральний уряд Німеччини вважає, що на виборах президента Білорусі не були дотримані навіть мінімальні демократичні стандарти.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький запропонував провести екстрений саміт ЄС через ситуацію в Білорусі. З такою ініціативою він звернувся до Шарля Мішеля, голови Європейської ради, і Урсулі фон дер Ляєн, голови Європейської комісії.
Сама фон дер Ляєн підкреслила, що "утискам і жорстоким репресіям по відношенню до мирних демонстрантів немає місця в Європі".
Президенти Польщі і Литви - Анджей Дуда і Ґітанас Науседа - у своєму спільному зверненні закликали офіційний Мінськ "повністю визнати і наслідувати демократичні стандарти", а також відмовитися від насильства.
Країни ЄС планують ще розробити спільну заяву щодо подій у Білорусі.
Україна
Президент України Володимир Зеленський у своїй заяві вранці 10-го закликав білорусів до максимальної толерантності, терпимості і відмови від вуличного насильства.
"Закликаємо до максимально відкритого, нехай і складного, діалогу. Тому що тільки широкий діалог дозволить забезпечити громадянам Республіки Білорусь вихід з важкої кризової ситуації і чесно обговорити подальші кроки та формати громадської взаємодії", - зазначив Зеленський.
Президент України також додав, що Білорусь повинна максимально дотримуватися світових демократичних стандартів, а також постаратися забезпечити власному народу його права і свободи в повному обсязі.
"Білоруси переживають зараз непрості часи. Уже очевидно, що далеко не всі в країні згодні з оголошеними попередніми результатами виборів. А будь-яка легітимність виникає виключно із суспільної довіри. Виключно з довіри. Сумніви ж у таких масштабах - це пряма дорога до насильства, до конфлікту, до суспільного протесту", - підкреслив український лідер.
Визнавати перемогу Лукашенка Зеленський не став.
У партії Слуга народу закликали білоруську владу дати відповіді на питання учасників протесту, а в Голосі - провести чесні і прозорі вибори. Засудили застосування сили білоруськими правоохоронцями і в Європейській солідарності.
При цьому, наприклад, народний депутат від Слуги народу Євген Шевченко, той самий, який виступав на російському Первом канале, привітав Лукашенка з перемогою.
"Олександре Григоровичу, вітаю Вас з перемогою на виборах президента Республіки Білорусь. Вірю в поглиблення українсько-білоруської дружби! Дякую Вам за душевне ставлення до України!" - написав Шевченко в ніч на 10 серпня, коли на вулицях білоруських міст жорстоко розганяли протестуючих.
Цікаво, що народні депутати Олександр Дубінський (Слуга народу) і Вадим Рабинович (ОПЗЖ) й узагалі опублікували однакові повідомлення щодо ситуації в Білорусі.
"У чому урок Білорусі для української влади? Вулиці не треба боятися, а на спроби беззаконня - відповідати законом. Який повинен бути один для всіх, без виборчого і сопливого поділу активістів на тих, хто може вбивати, і на тих, хто може грабувати. І тоді можна зберегти свою країну", - йдеться в повідомленні.
Пізніше Рабинович визнав, що думка все-таки не його.
EPA
Хто визнав
Першим Лукашенка з перемогою на виборах привітав лідер Китаю Сі Цзіньпін. За словами Сі, "Китай і Білорусь - це карбовані залізом брати і всепогодні партнери". Володимир Путін, вітаючи Лукашенка, знову заговорив про "братські народи"
Серед тих, хто привітав Лукашенка, можна зібрати такий рейтинг:
- Шавкат Мірзієєв (Узбекистан, 157-ме місце в рейтингу Індекс демократії)
- Сі Цзіньпін (Китай, 153-тє місце в рейтингу Індекс демократії)
- Ільхам Алієв (Азербайджан, 146-те місце)
- Касим-Жомарт Токаєв (Казахстан, 139-те місце)
- Володимир Путін (Росія, 134-те місце).
Що пише преса
Французьке Le Figaro пише, що Лукашенко використовував на виборах "свої старі навички і засоби, за допомогою яких він звик боротися з пробудженням опозиції: залякування й арешти". Також Батька, "виставляючи себе в якості єдиного гаранта стабільності в країні, розмахував примарою "змови", підготовкою до якої нібито займалася опозиція спільно з російськими найманцями з групи Вагнера".
Польська Gazeta Wyborcza визнає, що в Польщі "недооцінювали білорусів, а тому не були готові до їхнього протесту". "Коли наприкінці 2013 року на київському майдані Незалежності зібрався Євромайдан, протести подібного масштабу в Білорусі здавалися нереальними. Адже її як такої, якщо не брати до уваги гноблених владою національних еліт, не було. Країна, яка починається в 50 кілометрах від Білостока, залишалася радянською республікою, населеною позбавленими національної самосвідомості радянськими людьми і поставленою під управління колишнього голови радянського колгоспу. З того моменту, як стався український Майдан, пройшло вже більше шести років, а Білорусь, яка здавалася пасивною та амфорною, скипіла", - зазначає видання.
Американське The New York Times констатує, що "колишній голова колгоспу Лукашенко на початку свого правління користувався щирою підтримкою суспільства, виборців приваблювало в ньому те, що він зберіг багато елементів радянської економіки, у тому числі велику, хоча і неефективну, державну промисловість". Але зараз ситуація змінилася, а влада залишилася колишньою і закостенілою.
"Лідія Єрмошина, яка очолює з 1996 року Центральну виборчу комісію, звинуватила прихильників опозиції в тому, що вони поводяться як релігійні сектанти: "Вони настільки всюдисущі... вони працюють, як якась заборонена секта, вони чіпляються до людей в транспорті... На вулицях підходять до людей, до виборців пристають при вході на дільницю", - ця цитата, на думку видання, чудово ілюструє відірваність білоруської влади від суспільства.