Пашинян і Алієв говорять про готовність до переговорів на тлі посилення війни за Нагірний Карабах.
У Нагірному Карабаху нова гуманітарна пауза знову зірвана в перші години, бойові дії тривають. Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного в порушенні домовленостей і відзвітували про вагомі втрати противника.
Розібратися в пропаганді, яка супроводжує бої в Нагірному Карабаху, і зрозуміти, хто перемагає, непросто. Ясно тільки одне: ні вірменська, ні азербайджанська політика не готові відмовитися від своїх вимог.
У понеділок президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявили, що готові - у разі надходження такої пропозиції - приїхати в Москву на переговори. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Взаємні звинувачення і втрати: відомості з поля бою
З опівночі 18 жовтня в Нагірному Карабаху почало діяти друге гуманітарне перемир'я. Вранці як вірменська, так і азербайджанська сторона звинуватила іншу в порушенні перемир'я. Перше вступило в силу 10 жовтня і було порушене через кілька годин.
За версією Азербайджану, сили Вірменії почали стріляти вже через дві хвилини після опівночі; до третьої ночі тривав обстріл з великокаліберної зброї в напрямку двох азербайджанських районів - Товузького і Гедабегського, повідомили в Баку.
Крім того, вранці були зроблені спроби атаки в напрямку населених пунктів Гадрут, Фізулі, Джебраіл і Агдере (Мартакерт). Ці населені пункти знаходяться на півдні району бойових дій, і раніше Баку повідомляло про їхнє взяття.
Як заявила в неділю азербайджанська сторона, під час бойових дій їй вдалося збити Су-25 вірменських ВПС, який завдавав ударів по позиціях азербайджанської армії. Єреван втрату свого штурмовика заперечує.
Але Вірменія підтвердила, що основні бойові дії ведуться на півдні, але відповідальність поклала на протиборчу сторону.
Азербайджанські частини після активного артобстрілу почали наступ на південному напрямку з метою захоплення вигідних позицій, говорилося в повідомленні Міністерства закордонних справ Єревана.
Сипалися взаємні звинувачення і з приводу ключової мети перемир'я - обміну тілами загиблих і військовополоненими.
Як заявили в МЗС Вірменії, Баку "категорично відкинуло "спробу Міжнародного комітету Червоного Хреста" вивести з поля бою поранених військовослужбовців".
У свою чергу, Баку заявило про готовність передати Вірменії тіла її загиблих військовослужбовців "заздалегідь узгодженим коридором у напрямку до Товузького району держкордону".
"Події розвиваються за логікою війни, а не за логікою миру. Щоб домовленості дотримувалися, усе повинно змінитися концептуально. Логіка війни передбачає захоплення пануючих висот, придушення точок, з яких ведеться обстріл", -
сказав Коммерсанту азербайджанський політолог Ільгар Велізаде.
Бойові дії в Нагірному Карабаху тривають з 27 вересня. Про те, які зміни відбулися на лінії зіткнення Нагірного Карабаху й Азербайджану, точно невідомо.
14 жовтня прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян визнав, що вірменська сторона відступила на південь і на північ. За його словами, це пов'язано з тим, що азербайджанські війська змінили тактику, "намагаючись влаштувати плутанину в тилу диверсійними групами".
16 жовтня бойові дії знову вийшли за територію невизнаної Нагірно-Карабаської республіки і поширилися на друге за величиною азербайджанське місто Гянджа.
20 жовтня Вірменія заявила, що Збройні сили Азербайджану відступають на півдні Карабаху біля кордону з Іраном у районі Худаферинського водосховища, "зазнавши великих втрат".
З початку бойових дій азербайджанська сторона жодного разу не повідомляла дані про кількість загиблих і поранених серед військових, тільки серед мирних жителів - 43 особи загинули (станом на 15 жовтня).
З вірменської сторони дані публікуються майже кожен день. В
останньому зведенні за 20 жовтня 43 нових імені, усього - 772 загиблих. Серед мирних жителів загинули 34 особи.
При цьому президент Азербайджану Ільхам Алієв в інтерв'ю французьким журналістам заявив, що в Нагірному Карабаху його армія знищила озброєння вірменських сил на суму в один мільярд доларів.
Можна припустити, що прямі додаткові витрати Азербайджану на ведення цієї війни склали як мінімум не меншу суму. Що стосується людських втрат, то вони, імовірно, знаходяться на тому ж рівні.
Поступатися поки ніхто не збирається, але на переговори готові
Судячи із заяви прес-секретаря МЗС Азербайджану Лейли Абдуллаєвої, Баку зовсім не збиралося зупиняти наступ вглиб Нагірного Карабаху.
"Метою Азербайджану є звільнення всіх земель, і про це неодноразово говорилося на рівні президента. Ми підемо до кінця, не може бути розмов на зразок "кілька сіл звільнено, решта хай залишаються", - сказала вона.
Відсутність серйозного територіального просування азербайджанської армії, незважаючи на її перевагу над вірменськими силами, експерти пояснюють тим, що бойові дії ведуться в гірській місцевості.
За три тижні бойових дій сторони не стали ближчими до того, щоб йти на поступки. Керівник наукових досліджень Російського інституту Діалог цивілізацій Олексій Малашенко, вважає, що Азербайджан відчуває себе переможцем через те, що на його стороні Туреччина.
"У значній частині азербайджанського істеблішменту виникає ідея, що якщо вони будуть більш енергійно діяти, у тому числі з військової точки зору, то у них будуть дуже хороші позиції для подальшого вирішення конфлікту", -
говорить експерт у коментарі
РБК.
Що стосується Вірменії, то поява в конфлікті бойовиків створює у Єревана відчуття, що його будуть підтримувати, оскільки тепер вони воюють "проти ісламського тероризму", вважає Малашенко.
19 жовтня прем'єр Вірменії Нікол Пашинян уперше прямо озвучив те, що раніше приховувалося за дипломатичними формулюваннями.
"За що йде ця війна? За статус Карабаху. Чи могли ми уникнути цієї війни? Так, якби відмовилися від територій і погодилися на невизначений статус на невизначений термін без можливості його коректування в майбутньому. Чи можна досягти прийнятного статусу шляхом переговорів? Ні, тому що останній шанс був вичерпаний у 2011 році в Казані", - написав він у Facebook.
У червні 2011 року готувалися документи, у яких говорилося про відмову застосування сили, виведення вірменської армії із семи районів навколо Нагірного Карабаху і про повернення всіх азербайджанських переселенців в уже мирний регіон. Потім статус регіону планувалося визначити на референдумі. Але документ так і не був підписаний.
У своєму пості Пашинян прийшов до висновку, що домогтися потрібного їй статусу Карабаху Вірменія може, тільки якщо "переможе у війні". Для цього громадяни повинні об'єднатися навколо цієї мети.
В інтерв'ю агентству ТАСС, опублікованому в той же день, Пашинян дав зрозуміти, що повністю закривати двері для дипломатичного врегулювання не планує.
Він ствердно відповів на питання про готовність приїхати в Москву, щоб зустрітися з Алієвим за російського посередництва. При цьому Пашинян вважає, що перший крок у цьому повинен зробити Азербайджан.
"Аякже, ми готові на компроміс, ми завжди це говорили. Відправна точка для нас - це статус Нагірного Карабаху. Якщо Азербайджан погодиться в питанні статусу Нагірного Карабаху, то можна сказати, що є передумови для компромісу", - сказав політик.
Алієв в інтерв'ю ТАСС 19 жовтня також говорив про компроміси, але з іншим посилом. Він нагадав про принципи, розроблені за підтримки Мінської групи ОБСЄ, назвавши їх "компромісним пакетом".
"Це повернення територій, окупованих вірменською стороною, переговори щодо майбутнього Нагірного Карабаху, повернення біженців і вимушених переселенців у місця їхнього початкового проживання, у тому числі в Нагірний Карабах, у Шушу. Усе це написано в базових принципах, і вірменська сторона на різних етапах давала згоду на все це", - сказав він.
Азербайджанський лідер також заявив про готовність представників Баку до переговорів з Вірменією "в будь-якому місці, щоб покласти край протистоянню і знайти шляхи врегулювання".