Зовнішня політика США за роки президентства Дональда Трампа вплинула на весь світ. Низка проблем опинилася в центрі уваги, а контакти на рівні дипломатії сильно змінилися. Наслідки можуть бути серйозними.
Висуваючись на посаду президента США в 2016 році, Дональд Трамп лише двома словами дав зрозуміти, якою буде його зовнішня політика: "America first" ("Америка передусім"). За лише чотири роки його перебування в Білому домі під ці слова був підведений фундамент із фактів та подій.
На зовнішній політиці США за Трампа лишили відбиток як конфронтація та необачне переслідування ним особистих інтересів, так і постійні кадрові перестановки, неочікувані кроки і конфузи. І незалежно від результату майбутніх президентських виборів у Сполучених Штатах, усі ці зміни матимуть довгостроковий вплив на поведінку інших політичних гравців.
Острах мультиралізму
Відтоді як президент Трамп заступив на посаду президента, він підриває міжнародну співпрацю. Уже на третій день перебування у Білому домі він підписав указ про вихід США з Транстихоокеанського партнерства (TPP), торговельної угоди країн Азії та Тихоокеанського регіону. Згодом Вашингтон вийшов із цілої низки міжнародних організацій та угод, зокрема з Ради з прав людини ООН та Паризької кліматичної угоди.
Більше того, Сполучені Штати часто ухвалювали важливі політичні рішення самовільно і всупереч міжнародному консенсусу. Один із прикладів - визнання ними Єрусалима столицею Ізраїлю і перенесення туди американського посольства.
Дональд Трамп вивів США із низки міжнародних угод і організацій
"США завдали серйозної школи своїй колись корисній мережі союзів та міжнародних організацій, - вважає Маргарет Макміллан, професорка історії в університетах Торонто та Оксфорда, а також запрошена історикиня Ради міжнародних відносин (CFR), яка базується в Нью-Йорку та Вашингтоні. - Я думаю, це значно послабило позиції США в світі". Схоже, це справді так: дослідницький центр П'ю констатує зниження рівня схвалення політики Вашингтона до найнижчих показників за останні десятиліття в цілій низці держав.
Зіпсовані трансатлантичні відносини
"Спротив Трампа мультилатералізму демонструє різницю в філософіях Вашингтона та європейських столиць", - таку оцінку трансатлантичним відносинам дав у лютому 2020 року Фонд Карнегі за міжнародний мир. Після завершення Другої світової війни європейсько-американське партнерство формувалося на основі загальних цінностей, цілей та глобальних підходів, але розбіжності між Євросоюзом і США на чолі з Трампом з'явилися не лише на ідеологічному підґрунті.
Дональд Трамп активно критикував трансатлантичні відносини, неодноразово ставлячи під сумнів цінність таких альянсів як НАТО, оголосив про виведення частини американських військ з Німеччини, мотивуючи це тим, що Берлін витрачає надто мало ресурсів на оборону. Трамп запровадив мито на торгівлю з ЄС, а також санкції щодо російсько-європейського проєкту газопроводу "Північний потік-2".
Відносини США із Німеччиною за Дональда Трампа далекі від ідеальних
Маргарет Макміллан вважає, що подібний тиск може призвести до довгострокових змін. "Це як у дружніх стосунках: ви схильні довіряти своїм друзям, але щойно довіра один раз зруйнована, відновити її стає дуже важко, - зазначає історикиня. - Європа звикла покладатися на "великого брата" у Вашингтоні, але, можливо, тепер європейці кажуть: "Абсолютно зрозуміло, що ми більше не можемо цього робити і маємо стати більш самостійними, маємо активніше розвивати нашу власну, незалежну зовнішню політику".
Китай вимушено став центральним об'єктом критики
Курс Трампа на конфронтацію з Китаєм зсунув азійську державу в центр світової уваги. Від торговельної війни з Пекіном шляхом запровадження мит Трамп перейшов до тиску на інші країни, аби виключити китайський телекомунікаційний концерн Huawei з процесу створення в цих країнах мережі швидкісного мобільного зв'язку п'ятого покоління (5G).
Різку критику Трампа на адресу КНР вітали багато з тих, хто вважає, що Пекін надто довго несправедливо отримував вигоду від глобальних торговельних угод, порушуючи при цьому права людини. "Президент справедливо кинув виклик Китаю за діяльність у сфері торгівлі", - пише голова Ради міжнародних відносин Річард Хаас у передмові до попереднього огляду зовнішньої політики Трампа.
Історикиня Маргарет Макміллан поділяє цей погляд. Вона не хотіла б надто хвалити Трампа, але, за її словами, кинути виклик китайцям за порушення в сфері інтелектуальної власності було правильним кроком. Напруженість у відносинах між США та Китаєм, зазначає Макміллан, існувала ще до Трампа, але за час його президентства вона "стала набагато більш явною і артикульованою".
Торговельна війна з Китаєм стала однією з найгучніших міжнародних подій за роки президентства Дональда Трампа
Небезпека Twitter-дипломатії
Що стосується зовнішньополітичної комунікації, то тут Трамп і його адміністрація у різний час і через різні канали робили почасти суперечливі заяви - не в останню чергу за допомогою особистого акаунту Трампа в Twitter, часом використовуючи войовничу риторику.
Алексі Дрю з Центру досліджень науки і безпеки Королівського коледжу Лондона вивчає соціальні мережі та ескалацію конфліктів. Для неї відносини між США та Іраном є наочним прикладом того, як метушлива і потенційно небезпечна Twitter-дипломатія Трампа провокувала міжнародні конфлікти.
"Якщо ви поставите себе на місце іранців та міністра закордонних справ Ірану Заріфа, вам буде дуже важко зрозуміти, що є справжньою позицією США. У Тегерані неодноразово помічали розбіжності між підходами Держдепартаменту та повідомленнями, які поширював через різні канали Дональд Трамп. Він і Держдеп не координують заяви і їхній зміст", - констатує Дрю. На її думку, самі по собі пости в Twitter не зможуть розпалити конфлікт. Але в уже й без того напруженій ситуації чи у випадку історичної кризи між державами, а також іншими політичними гравцями, такі дії можуть лише погіршити ситуацію.
Окрилення автократів
І ще один наслідок чотирьох років президентства Дональда Трампа: правителі-автократи почуваються на світовій арені окриленими. Багато хто з них був при владі у своїх країнах ще до приходу в Білий дім Трампа. І от його некритичне - аж до захоплення - поводження з ними свідчить радше про підсвідоме схвалення Трампом їхнього стилю урядування.
Виявилося, що Трамп не готовий обговорювати з ними ймовірні порушення закону. Один із прикладів - ставлення Трампа до Саудівської Аравії після вбивства журналіста Джамаля Хашоггі. Незважаючи на те, що обсяг доказів імовірної причетності королівської родини Саудівської Аравії до злочину зростав, Трамп обіцяв свою підтримку саудівській владі.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet