Джон ле Карре - автор понад двох десятків шпигунських романів, перекладених 36-а мовами світу.
Джон Ле Карре, мабуть, найвідоміший автор шпигунських романів у світі. Він написав 25 творів, виданих мільйонами примірників щонайменше 36-а мовами. Причому Ле Карре дійсно розбирався в тому, що він писав, адже наприкінці 1950-х років співпрацював із британськими розвідками МІ-5 і МІ-6.
12 грудня письменник, справжнє ім'я якого Девід Корнуелл, помер на 90 році життя. Причиною смерті називається нетривала хвороба, не пов'язана з COVID-19. Сім'я письменника уточнила, що він хворів на пневмонію.
Корреспондент.net згадує великого автора.
Людина з розвідки
Девід Джон Мур Корнуелл народився у 1931 році в місті Пул у графстві Дорсет. Він навчався в Бернському університеті і в Оксфорді. Вивчав німецьку та французьку мови та літературу, служив у британських окупаційних військах в Австрії, викладав у престижному Ітонському коледжі, працював у посольстві Сполученого Королівства в Бонні.
Його професійна молодість, причому як шпигунська, так і письменницька, припала на перші роки холодної війни. З початку 1950-х і до середини 1960 років він поперемінно працював на Мі-5 і МІ-6, а паралельно почав публікуватися під псевдонімом Джон Ле Карре.
Після того, як третій його роман - і перший у класичному сенсі шпигунський трилер - "Шпигун, що прийшов із холоду", став бестселером, а сам він опинився в неприємній близькості від грандіозного шпигунського скандалу, пов'язаного зі зрадою Кіма Філбі, котрий виявився радянським шпигуном, Ле Карре залишив розвідку і повністю присвятив себе літературі.
За словами автора, його перші романи були перевірені і схвалені до публікації начальством, оскільки він не розголосив у них ніяких секретів.
У 1964 році справжнє ім'я Ле Карре виявилося у списку британських розвідників, переданому в Москву радянським агентом Кімом Філбі. Історію свого викриття потім Ле Карре поклав в основу сюжету роману "Шпигун, вийди геть".
На відміну від творця Джеймса Бонда Яна Флемінга, Ле Карре обходився без супергероїв і показував роботу розвідника не романтичною і гламурною, а такою, яка вона є насправді - невеселою, похмурою і повною неминучих угод із совістю. Як писала газета Guardian, Ле Карре "дослідив розрив між піднесеною риторикою про свободу і низькою реальністю її захисту".
Багато персонажів Ле Карре ставилися до своєї роботи досить цинічно. За словами одного з них, розвідники - це "люди, які грають у ковбоїв та індіанців, щоб якось розфарбувати нікчемне життя".
Кажуть, що співробітники МІ-6 і контррозвідки МІ-5 дуже любили книги Ле Карре і ввели у свій професійний жаргон придумані ним слівця. Вважається, що саме він був автором відомого на весь світ терміна "кріт" у значенні "агент, якого впровадили в іноземну розвідку".
"Шпигун, що прийшов із холоду", "Шпигун, вийди геть!", "Маленька барабанщиця" - найвідоміші романи Ле Карре.
Багато творів письменника були екранізовані, їх найвідомішого персонажа, розвідника Джорджа Смайлі, грали великі актори Алек Гіннес і Гері Олдмен. Ще один артист, Річард Бертон, зіграв розвідника з іншого його роману - Алека Лімаса.
Людина-епоха
Творче довголіття Ле Карре було феноменальним. Вихід у світ першого його роману збігся з появою Берлінського муру, останній був виданий у 2019 році. Після закінчення холодної війни він писав про боротьбу з терором, нелегальну торгівлю зброєю та міжнародну корупцію.
Ле Карре, на відміну від багатьох, не піддався ейфорії 1990 років і часто повторював, що падіння Стіни і Радянського Союзу не означає ні кінця історії, ні кінця шпигунства.
В СРСР до перебудови Ле Карре вважали антирадянщиком. У 1987 році він побував у Москві як гість Спілки письменників СРСР, і його книги почали перекладатися і видаватися. Громадськість приписувала це впливу Раїси Горбачової, яка нібито любила романи Ле Карре.
Усе життя, принаймні на словах, письменник іронічно ставився до власного успіху.
Він відмовився від літературних нагород і звання лицаря. З першого приводу говорив, що "так підозріло відноситься до літературного світу, що не бажає його похвал". Щодо другого - що "найменше хотів би зватися командором ордена Британської Імперії або чого-небудь, пов'язаного з імперією".
"Не хочу отримувати почесті від держави, щоб не бути зобов'язаним підлаштовуватися під неї, не бажаю носити зброю", - пояснив він свою позицію в інтерв'ю американському телеканалу CBS.
Ле Карре називав себе "англійцем до мозку кісток", але схвалював у британській політиці далеко не все. У 2003 році він різко виступив проти війни в Іраку, у 2016-му був глибоко засмучений брекзитом.
"Моя Англія - у Європейському Союзі. Джингоїстська (слово для позначення почуття національної переваги) Англія - не те, що я хотів би бачити", - говорив він.