Десять років тому сирійці вийшли на вулиці вимагати демократії, але отримали війну і зруйновану країну, а диктатора так і не скинули.
Громадянська війна в Сирії розпочалася 15 березня 2011 року. Десять років тому на хвилі арабської весни сирійці вийшли на вулиці вимагати демократії, але отримали війну і зруйновану країну під владою колишнього авторитарного правителя.
Сотні тисяч загиблих і мільйони біженців, але політичне врегулювання конфлікту досі примарне. Боротьба триває не тільки всередині Сирії, а й на міжнародних майданчиках. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Країни, яка була до 2011 року, більше немає
Початком громадянської війни в Сирії прийнято вважати 15 березня 2011 року, коли в сирійській столиці Дамаск пройшла одна з перших великих акцій протесту проти режиму Башара Асада.
До цього часу в активі Арабської весни були відставки президента Тунісу Зін аль-Абідіна Бен Алі, який правив 24 роки, і президента Єгипту Хосні Мубарака, який був при владі 30 років.
На їхньому фоні ймовірність порівняно молодого Башара Асада утриматися при владі багатьма оцінювалася невисоко. Однак дійсність виявилася іншою.
Асад править Сирією з 2000 року, причому робить це, щонайменше, так само авторитарно, як це впродовж трьох десятиліть робив його батько Хафез Асад.
Вийшовши 15 березня, учасники протесту вимагали політичних реформ, ефективних заходів з боротьби з корупцією, скасування надзвичайного стану, який діяв з 1963 року, а також відставки сирійського лідера.
Сирійці сподівалися, що Асад готовий піти на зміни, однак він від самого початку відреагував на протести нещадним насильством. На розгін демонстрантів були кинуті сили безпеки, військові і вертольоти. 18 березня стало відомо про перші п'ять жертв серед протестувальників.
Офіційне сирійське інформагентство SANA пояснило втручання співробітників сил безпеки захистом громадян і їхнього майна, а також тим, що вони "розсіювали бунтівників".
24 березня офіційна влада заявила, що в результаті зіткнень у місті Дераа загинуло 43 особи. Правозахисники повідомляли про 100 жертв.
У результаті люди почали виходити на вулиці щоп'ятниці, після вечірньої молитви. Дедалі частіше демонстрації проти Асада переростали в зіткнення протестувальників із силовиками, що призводило до жертв.
Сирійський лідер пішов на деякі поступки, зокрема відправив у відставку уряд і підтвердив курс влади на введення багатопартійної системи і реформу судової системи. Однак масові протести охопили всю країну.
31 липня 2011 року сирійські урядові війська почали активний наступ і штурм міста Хама, де проходили наймасштабніші демонстрації. У цей день повідомлялося про 113 жертв. З кожним місяцем гарячих точок на карті Сирії ставало щораз більше.
Своїми діями Башар Асад спровокував громадянську війну, у яку дуже скоро виявилися втягнутими чимало країн і народів.
У результаті війна в Сирії стала найбільш смертоносним конфліктом 21-го століття. До 2021 року кількість жертв досягла 600 тисяч, кілька мільйонів сирійців стали біженцями. За десять років країну покинули 6,6 мільйона осіб. Ще 6,7 мільйона залишаються переміщеними всередині країни.
Міграція значно змінила внутрішньополітичну ситуацію в країнах, де вони були змушені шукати притулок - у Туреччині, Лівані, Йорданії та країнах ЄС.
Getty
Сама Сирія стала територією відкритого суперництва світових і регіональних держав - свої війська на її території відкрито тримають Росія, Іран, Туреччина і США, десятки країн залучені у війну через різні воєнізовані і політичні групи, яким вони надають підтримку.
За десять років конфлікт пройшов кілька фаз, з 2013 по 2017 рік Сирія стала територією створення першого в сучасній історії "халіфату", а громадянська війна за участю міжнародних учасників доповнилася війною з "Ісламською державою", чиє перебування в Сирії принесло не тільки тисячі нових жертв, а й руйнування світових пам'яток культури.
Сирія в 2010 році // Reuters
Зараз конфлікт фактично заморожений, з березня минулого року бойові дії майже не ведуться. Але поки немає політичного врегулювання, не можна вважати війну завершеною.
Незважаючи на те, що Асад повернув контроль над більшою частиною Сирії, назвати його переможцем можна лише із застереженнями. Країна поділена на чотири зони впливу.
Її північ фактично окуповано Туреччиною, турецька ліра стала там основною валютою. На північному сході, користуючись заступництвом США, не збираються віддавати свою, з боями завойовану, хоча і невизнану, автономію курди.
Південь контролюють проіранськи сили. Узбережжя - зона інтересів Росії. Саме там знаходяться дві її бази: авіаційна Хмеймім і морська - Тартус. Цивільний порт Тартус також опинився в оренді у Росії на 49 років.
Асад майже не контролює кордон: тільки 15 відсотків сухопутного кордону підконтрольні сирійській армії, решта - у руках зовнішніх гравців.
ООН повідомляє, що 75 відсотків населення Сирії, або 13,4 мільйона, залежать від гуманітарної допомоги. Близько 90 відсотків сирійців живуть за межею бідності. Ціни на продовольчу корзину зросли за рік більш ніж на 200 відсотків.
Getty
На цей момент 1 долар США коштує майже 4 тисячі сирійських фунтів, тоді як на самому початку війни, десять років тому, курс становив 1:47. При цьому зарплати в державному секторі, де працюють близько половини сирійців, з 2011 року зросли лише на 2,7 відсотка. Так, середньостатистичний сирійський лікар зараз заробляє близько 40 євро в місяць.
Зруйновано систему охорони здоров'я. Майже всі лікарні зруйновані авіаційними і артилерійськими ударами. Тисячі медиків покинули країну. Міжнародний комітет порятунку повідомляє, що на десять тисяч сирійців припадає тільки один лікар.
Getty
ЮНІСЕФ наголошує, що більш як три мільйони сирійських дітей-біженців не ходять у школу. Міжнародні організації говорять про зростання психологічних травм як серед дітей, так і дорослих. Це величезний удар по майбутньому країни.
І представники гуманітарних організацій, і дипломати, і експерти з різних країн в один голос стверджують, що єдиний вихід із ситуації - знайти політичне рішення конфлікту в Сирії. Однак позитивних змін на цьому шляху ніхто не бачить.
Як каже експерт Російської ради з міжнародних справ Кирило Семенов, сторони знаходяться в тупиковій ситуації, наприклад, навколо Ідлібу, де розгорнуті турецькі війська і де будь-яка ескалація чревата прямим зіткненням Росії і Туреччини.
Те ж саме відбувається на сході Сирії, де, крім американських військ, присутні і турецькі, і російські військові, відповідно - будь-яке зіткнення в цьому регіоні загрожує перерости у відкритий конфлікт між цими провідними світовими і регіональними столицями, що зараз не вигідно нікому.
Минулого тижня в Досі народився новий формат переговорів щодо Сирії за участю Росії, Катару і Туреччини. Зустрічі на рівні як експертів, так і міністрів закордонних справ цих країн стануть регулярними.
Учасники формату заявляють, що сирійський конфлікт не має військового рішення, тому мають намір сприяти просуванню політичного процесу за сприяння ООН.
У заяві глав МЗС Туреччини, Росії і Катару також ідеться про необхідність сприяння безпечному і добровільному поверненню сирійських біженців і "ініціатив нп зміцнення довіри між сирійськими сторонами в питанні звільнення затриманих осіб".
При цьому Москва - єдина серед Дохійської трійки, хто говорить про згубність санкцій Заходу для економіки і гуманітарної ситуації в Сирії. Анкара і Доха в цьому питанні дотримуються думки, що на владу в Дамаску потрібно продовжувати чинити тиск.