Фото: Корреспондент
Тбілісі зачаровує розкішними видами
Тбілісі зустріне тебе як старого друга, нагодує, напоїть, все покаже і буде чекати знову. Особисті враження про столицю Грузії від оглядача журналу "Корреспондент".
Подорожі в коронавірус - суцільні сюрпризи. Спочатку ми збиралися на травневі свята в Стамбул, пише Валерій Літонінський у №10 журналу "Корреспондент". Авіаквитки купили в кінці березня, особливо не звертаючи уваги на епідеміологічну ситуацію в Туреччині. А варто було б. Вона погіршувалася, карантинні обмеження посилювалися, розмови про те, що туристів ніякі локдауни не стосуються, змінювалися повідомленнями, що "закрили все і для всіх". З 29 квітня в Туреччині ввели найжорсткіший карантин за весь час пандемії, і перспектива провести невеликі, але такі довгоочікувані вихідні замкнутими в готелі замаячила в повний зріст.
Допомога прийшла звідти, звідки зовсім не чекали. Радіти сервісу вітчизняних авіакомпаній виходить украй рідко, але виявилося, що МАУ дозволив нам провести обмін квитків - і переліт у закритий Стамбул ми перетворили на подорож до відкритого Тбілісі, доплативши близько тисячі гривень. І все, гамарджоба, генацвале!
Карантин по-грузинськи
Грузія відкрила свої кордони для українських туристів ще з 1 березня. Для поїздки необхідний ПЛР-тест з негативним висновком. Також потрібно заповнити спеціальну реєстраційну форму, її попросять пред'явити в аеропорту після прильоту. На третій день перебування в країні тест на коронавірус потрібно здавати ще раз - чого не потрібно в тій самій Туреччині.
Ми прилетіли в Тбілісі о 23:00 і відразу зіткнулися з особливостями грузинського карантину. З 21:00 в місті діє комендантська година. Онлайн-сервіси таксі не працювали, зате аеропортових бомбіл ні коронавірус, ні комендантська година не бере. За подвійну ціну вони пропонують відвезти куди завгодно і навіть Грузію почати показувати прямо з ночі.
Про комендантську годину ми знали, тому заздалегідь замовили трансфер з аеропорту в готель. Щоправда, довелося трохи почекати - для виїзду водієві потрібно було отримати SMS із спеціальним дозволом на наші імена.
У місті комендантської години дійсно намагаються дотримуватися. Штрафи відверто кусаються - навіть не хотілося перевіряти наскільки. Щоправда, у всіх свої підходи. В один із днів в одному барі о 20:50 нам сказали, що вже не працюють і "ви швидше йдіть додому - скоро комендантська година". А за рогом в іншому закладі пропонували налити, нагодувати хінкалі і готові були тішити нас всю ніч безперервно.
Ще на травневі свята в Грузії закрили громадський транспорт. Але особливих проблем це не принесло. По-перше, в Тбілісі дуже дешеве таксі, особливо за київськими мірками. По центру міста можна проїхати куди завгодно за 5-7 ларі (до 60 грн).
До того ж в столиці Грузії вистачає й електросамокатів. Тільки їзда на них по місцевим вузьких вуличках з масою крутих поворотів і підйомів і без нормальних тротуарів - сумнівне задоволення, зате гострі відчуття точно забезпечені.
Подарувати гострі відчуття може і місцева поліція, яка перевіряє масковий режим на вулицях. Перші два дні ми гуляли взагалі без масок, надягаючи їх тільки, коли заходили в приміщення або в транспорт. Але на третій день потрапили на перевірку в старому місті. Маска була у мене в руці, але поліцейський все одно підійшов, попросив документи і виписав попередження. Можна сказати, я відбувся легким переляком, наступного разу це був би штраф у 20 ларі (160 грн). Магічний запотиличник спрацював чудово, більше маску на вулиці я намагався не знімати.
Щоправда, від масок можна виїхати в гори. Там їх наявності ніхто не перевіряє.
Фото автора
Тбілісі - місто балконів
Їш, пий
Та й коли встигати носити маску, якщо в Грузії ти постійно їсиш чи п'єш. Хачапурі, хінкалі, шашлики, бадриджані, сулугуні, чурчхела йдуть з ранку і до пізнього вечора. Мій особистий лічильник хачапурі за три дні зупинився на показнику у вісім штук. Хінкалі можна знайти навіть за 1 ларі за штуку, але замовляти при цьому потрібно не менше п'яти або десяти одночасно. Вино, чача - на місці, але окрему увагу особисто я б звернув на лимонад, особливо Тархун.
У Тбілісі кафе і ресторани представлені на будь-який смак і гаманець, від автентичних - з жінкою за прилавком і з рахунками, до модних і сучасних. Наприклад, є такі локації, як Винний завод №1 і Fabrika, що нагадують київський ринок вуличної їжі.
Не можна забувати і про фрукти й овочі, якими торгують у крамницях і на вулицях. Все місцеве і свіже. Та ж полуниця, коли у Києві коштувала 260 грн за кілограм, в Тбілісі - 8 ларі (64 грн за кілограм). Причому це справжня, солодка, ароматна полуниця, а не водяниста і кислувата, яку пропонують у нас у травні.
Люби очима
На повний шлунок і пам'ятки розглядати приємніше. Хоча вони в Грузії милують око в будь-якому стані. У Тбілісі маса оглядових майданчиків, з яких відкривається вид на все місто. Починаючи з фортеці Нарікала і закінчуючи горою Мтацмінда з парком атракціонів.
Фото автора
Вид з гори Мтацмінда
Якщо не хочеться лізти нагору, можна заблукати у вуличках Старого міста, розглядаючи балкони, або попаритися у сірчаних лазнях. З нами в готелі жили казахи, які в першу чергу заради бань і приїхали.
Ще Тбілісі - місто церков. Найвідоміша - Метехі, розташовується прямо навпроти старого міста, поруч з нею пам'ятник царю Горгасалі - засновнику Тбілісі.
Фото - автора
Пам'ятник засновнику Тбілісі на тлі церкви Метехі
Зі столиці завжди можна виїхати в гори - Сванетію або Кахетію. У нас було не так багато часу, але ми дісталися до Мцхети, яка розташовується лише за 20 км від Тбілісі. Тут є великий Кафедральний собор Светіцховелі, біля стін якого роблять винне морозиво, але головна визначна пам'ятка - храм Джварі на горі, з якого відкривається шикарний вид на злиття річок Кури й Арагві. Тут на думку спадає тільки байка про те, що, коли Бог розподіляв землі для різних народів, грузини запізнилися, тому що були на великому застіллі. Схаменулися вони тільки тоді, коли всі землі вже були роздані. На запитання Бога, де ж вони були весь цей час, грузини зізналися, що пили і виголошували тости на його честь. На що Бог відповів: «Якщо так, то віддам вам ті землі, що залишив для себе». І в це дійсно починаєш вірити, коли дивишся вниз з Джварі.
Фото - автора
Вид на ріки Кура й Арагві з вершини гори Джварі
Ось тільки вибратися з гори не так-то й просто. Там машини від онлайн-служб уже їздять рідко. Нам допомогла родина литовців, глава якої працює в посольстві Литви в Києві. Ну практично рідні люди - підібрали у своє таксі.
Справи політичні
Не можна не згадати про те, що, а точніше хто, пов'язує наші народи останні роки. У Тбілісі все на кожному розі нагадує про Михайла Саакашвілі. По дорозі з аеропорту в готель таксист постійно повторював: "Ось це Саакашвілі побудував, і це Саакашвілі, і це". Практично всі сучасні і найбільш фотогенічні споруди в місті - його епохи. І Міст миру через Куру і Будинок юстиції, і будівля МВС і так далі.
Фото - автора
Парк Ріке і його знамениті труби з'явилися в Тбілісі теж за Саакашвілі. Щоправда, як використовувати незвичайну будівлю, поки так і не придумали і зараз продають
Власниця готелю каже, що до Саакашвілі «не було нічого», а сучасний вигляд Грузії і вся її нинішня туристична привабливість - це повністю його заслуга. На запитання, чого ж тоді він зараз поневіряється по світу з бродячим цирком, найпопулярніші відповіді: «Загрався» і «Росія постаралася».
Фото автора
Будинок юстиції в Тбілісі
Міхо не залишає спроб повернутися додому, під парламентом Грузії розбите наметове містечко його прихильників, у якому знайшлося місце, природно, і прапору України.
Саакашвілі, напевно, мало не єдиний, кого в Грузії не чекають з розпростертими обіймами. Поки в Тбілісі ще мало туристів, місцеві кажуть, що місто сильно змінилося, і чекають, коли потоки мандрівників хлинуть знову. Але навіть зараз ніяка маска не завадить насолодитися Грузією і її столицею.
А якщо вже заговорили про політику, то варто згадати й українські правила, які тільки ускладнюють туристичні поїздки. З недавнього часу після повернення в Україну з-за кордону теж потрібно здати ПЛР-тест або на 14 днів піти на самоізоляцію з додатком Дій вдома.
Прямо перед прикордонним контролем, якщо у вас немає свіжого ПЛР-тесту, вас змусять встановити цей додаток. Цікаво, що відразу за кабінками прикордонників розміщується величезний плакат з пропозицією здати ПЛР-тест й уникнути самоізоляції, на яку вас буквально хвилину тому підписали.
У пункті здачі ПЛР-тесту в аеропорту Бориспіль чергу стояти можна до двох годин - ніхто ж не хоче 14 днів сидіти на карантині після відпочинку. Тим більше, що горезвісний додаток від Мінцифри працює, м'яко кажучи, не дуже коректно. Для початку він починає надсилати тобі повідомлення про те, що потрібно відзначити адреса самоізоляції, коли ти ще не встиг вийти з аеропорту. А коли ти вже готовий надати адресу, відправити фотографію через додаток, що підтверджує твоє перебування на карантині, - той ще квест, який проходять далеко не всі.
У підсумку легше зробити тест, ніж морочитися з лажа-програмою, ще й лякає тебе приїздом поліції. Але який сенс робити тест відразу після прильоту? Навіть якщо ти заразився в літаку, то ПЛР-тест після прильоту це ще не встигне виявити. Від чого ж тоді повинні убезпечити ці тести? Зате вся історія з тестуванням схожа на досить прибутковий бізнес і сильно здорожчує поїздку. У нашому випадку чотири тести - це 3.600 грн. Фактично це ціна перельоту туди-назад кудись або декількох ночей у готелі. Ось така ціна масової вакцинації, яка так і не почалася в країні.