У Мінську почався суд над Марією Колесніковою, яка під час протестів 2020 року була одним з лідерів білоруської опозиції.
Хоча протести в Білорусі давно закінчилися, влада не припиняє розбиратися з опозиціонерами й активістами, які підтримували акції. 4 серпня в Мінську почали судити Марію Колеснікову, які під час протестів 2020 року була одним з лідерів білоруської опозиції. Її звинувачують у публічних закликах до заподіяння шкоди національній безпеці. Конкретний зміст звинувачень є невідомим, а суд проходить у закритому режимі.
Паралельно режим не збавляє обертів у переслідуванні активістів і представників громадських організацій.
Суд над Колесніковою
Марії Колесніковій загрожує до 12 років позбавлення волі за кількома звинуваченнями, серед яких - змова з метою захоплення влади. Вона знаходиться в слідчому ізоляторі з осені минулого року, родичів і знайомих до неї не пускають.
Суд проходить у закритому режимі, але на нього допустили деяких операторів і фотографів, на кадрах, які вони зробили, видно, що Колеснікова посміхалася, танцювала прямо в "акваріумі" - скляному боксі для підсудних - і показувала руками сердечко.
До 2020 року Марія Колеснікова була музикантом і викладачкою музики, грала на флейті в оркестрах головних білоруських театрів, з 2007 по 2019 рік жила переважно в Німеччині. Політикою вона тільки цікавилася.
У 2020 році банкір Віктор Бабарика запропонував їй очолити свій штаб кандидата в президенти. Після арешту Бабарики Колеснікова увійшла в штаб Світлани Тихановської - єдиного кандидата, якого було допущено до виборів. І разом з Веронікою Цепкало вони утворили тріо, яке збирало мітинги, що були наймасовішими в історії багатьох населених пунктів Білорусі.
Майже місяць після виборів Колеснікова ходила на акції протесту і виступала на мітингах. 7 вересня її із двома соратниками люди в масках посадили в мікроавтобус, відвезли до українського кордону і силою змушували покинути Білорусь. Соратники підкорилися, а Колеснікова, за їхніми словами, порвала свій паспорт, і це зробило перехід кордону неможливим. Наступного дня її заарештували.
Колеснікова, яку зараз залишено в СІЗО, прагне вести активну діяльність і звідти. Вона багато разів вимагала від Олександра Лукашенка зупинити насильство. Російський телеканал Дождь 3 серпня отримав лист від Колеснікової. У ньому вона, зокрема, розповіла, що їй пропонували співпрацю та поблажки замість, наприклад, телевізійного інтерв'ю, в якому б вона говорила слова, які були б зручними для влади. Колеснікова відмовилася.
Нові переслідування
Наприкінці липня в Білорусі одночасно закрили майже 50 некомерційних організацій - правозахисних, екологічних, освітніх і культурних. Ще кілька десятків зараз у процесі ліквідації, але й далі працюють, незважаючи на обшуки і кримінальні справи. Олександр Лукашенко відкрито заявив, що правозахисники, журналісти й екологи організовували протести - і похвалився перед Володимиром Путіним, що в Білорусі стосовно них почали дуже активну роботу.
"Ці мерзосвітні півтори тисячі некомерційних організацій. Чим вони займалися - зрозуміло. Вони фінансувалися ззовні. А ми всі думали: ну ладно, це ж демократія, говорімо, співпрацюймо. Ось і отримали відповідні результати", - сказав Лукашенко.
Разом Лукашенко нарахував у Білорусі 185 "деструктивних" НКО, що несуть потенційну загрозу національній безпеці.
На думку політолога Артема Шрайбмана, таку атаку на НКО пояснити просто - в Білорусі просто не залишилося більше нічого, що ще можна було б розгромити.
"Успіхи в погромі ворогів для силовиків Білорусі зараз є дуже важливими. Їм треба показувати свою значимість і репресивну спритність, а кращий спосіб це зробити - знаходити ворогів для зачистки", - пояснив Шрайбман.
Також, на думку Шрайбмана, білоруська влада вважає, що переслідувати правозахисників - це ніби дати відповідь на санкції Заходу. Про це ж безпосередньо говорив глава МЗС Володимир Макей, який обіцяв, що "громадянського суспільства більше не буде", якщо західні країни не пом'якшать свою позицію.
"Лукашенко, як і Путін, розглядає НКО як агентів впливу Заходу, тому він вважає, що виправданим є їхнє покарання. Те, що ці організації найчастіше є просто благодійними, екологічними чи освітніми, мало кого хвилює, - підсумовує політолог. - У діях влади ніякого сюрпризу немає. У сьогоднішній Білорусі питання тільки в почерговості, а не в тому, до кого прийдуть".
Теорія божевільного
Лукашенко, можливо, засновує свої дії на політичній стратегії, яку знають як теорію божевільного, пише у своїй колонці для Guardian професор Університетського коледжу Лондона Ендрю Вілсон, один із провідних британських експертів, що спеціалізується на пострадянських країнах.
Найчастіше цю тактику пов'язують із президентом США Річардом Ніксоном, який наприкінці 1960-х років, під час протистояння з Північним В'єтнамом і СРСР, хотів, щоб вважали, що він здатний на найірраціональніші і найнебезпечніші вчинки, аж до застосування ядерної зброї. Противники мусили б боятися жахливих наслідків і зрештою йшли на поступки.
Вілсон перераховує довгий список скандалів, які пов'язують із діями Лукашенка і його чиновників: тільки за останній тиждень із Олімпіади, яка проходить у Токіо, була змушена емігрувати в Польщу білоруська легкоатлетка Христина Тімановська, в Києві за підозрілих обставин знайшли мертвим опозиційного активіста Віталія Шишова, а європейським дипломатам доводиться в терміновому порядку шукати відповідь на доставку нелегальних мігрантів на територію ЄС, яку організував Мінськ. До цього влада Білорусі посадила літак Ryanair і затримала опозиційного активіста, закрила кордони з Україною та далі жорстоко переслідує політичних опонентів усередині країни.
"Можливо, Лукашенко й не читав численних біографій Річарда Ніксона, але він, імовірно, випробовуває на практиці його теорію божевільного, за якою непередбачуваність і безрозсудна поведінка дають переваги, бо заводять у безвихідь опонентів і навіть союзників, - пише Вілсон. - У цьому випадку ті європейські держави, які є налаштованими до Білорусі м'якше, матимуть сумнів, чи санкції, які діють проти країни, є вартими всіх цих проблем".