У 18-му столітті в Росії влада була в руках государинь, які жили в шлюбі втрьох або ж перевіряли коханців за допомогою придворних дам.
Середина 18-го століття - веселий час у Російській імперії. Держава воювала з турками і шведами, поки при дворі господарювали велелюбні імператриці.
Фаворити, коханці, претенденти на престол змінювалися з калейдоскопічною швидкістю.
Анна Іоанівна
Імператриця Анна правила з 1730 по 1740 рік. Анна дозволила керувати собою своєму давньому коханцеві і колишньому гофмейстерові Ернсту Йогану фон Бірону, витрачала великі суми на одяг і прикраси й оточила себе двором карликів і велетнів. Вона також насолоджувалася тортурами, яким піддавала тисячі людей таємна поліція, яку вона заснувала.
Дійсно, правління Анни Іоанівни ознаменувалося надмірними витратами на розважальні заходи, проведення балів і утримання двору. При ній уперше з'являється льодове містечко зі слонами біля входу, з хоботів яких фонтаном струмувала палаюча нафта, пізніше під час проведення блазневого весілля, яке гуляли її придворний блазень, князь Голіцин, і Авдотья Буженінова, молодята шлюбну ніч провели в крижаному будинку.
Анна Леопольдівна
На смертному ложі імператриця Анна призначила свого внучатого племінника Івана VI своїм спадкоємцем. Ось тільки на момент смерті Анни йому ще не виповнилося навіть року. Регентом при Іванові стала його мати Анна Брауншвейзька, уроджена принцеса Мекленбург-Шверинська.
Анна жила в шлюбі втрьох - зі своєю камеристкою та саксонським коханцем, що змусило англійського посла повідомити в Лондон, що молоді жінки спали в одному ліжку і були "одягненими лише в сорочки". З чоловіком Антоном Ульріхом Брауншвейзьким, за якого її змусила вийти заміж її тітка, регентку пов'язувала в кращому випадку ненависть.
Єлизавета
Наприкінці 1741 року Анну разом з Іваном було повалено в результаті палацового перевороту, який привів на престол Єлизавету Петрівну - позашлюбну дочку Петра I і Катерини I.
"Її двір більше цікавив секс, ніж влада", - пише британський історик Саймон Себаг-Монтефіоре. Її придворні дами були змушеними постійно шукати нових кандидатів. Якщо суєта набридала їй, цариця Анна деяких коханців виганяла або обезголовлювала.
За даними істориків, Єлизавету ще в юності вирізняла свобода звичаїв в особистому житті. Князь Олександр Григорович Долгоруков стверджував, що бачив двох дітей, хлопчика і дівчинку, Єлизавети Петрівни від Олексія Яковича Шубіна, майбутнього генерал-поручика, кому Єлизавета писала палкі любовні поеми. Серед сучасників була поширеною думка, що вона була в таємному церковному шлюбі (морганатичному) з малоросійським козаком Олексієм Розумовським. Ніяких документів на цей рахунок не збереглося. У петербурзькому суспільстві кінця 18-го століття ходили чутки, що у Єлизавети були син від Олексія Розумовського і дочка від Івана Шувалова. У цьому зв'язку після смерті Єлизавети Петрівни з'явилося чимало самозванців, які іменували себе її дітьми від шлюбу з Розумовським; найвідомішою серед них була так звана княжна Тараканова.
Але офіційно Єлизавета ніколи не була заміжною та не мала визнаних дітей.
Початок царювання Єлизавети запам'ятався як період надмірної розкоші. "Єлизавета була весела цариця: хоч співає-веселиться, та в справі не порадниця", - іронізував граф Олексій Толстой. При дворі регулярно проводили бали-маскаради, а в перші 10 років - і так звані метаморфози, коли пані вбиралися в чоловічі костюми, а чоловіки - в жіночі. Сама Єлизавета Петрівна задавала тон і була законодавицею мод. Після її смерті в гардеробі імператриці нарахували 15 тисяч суконь. Лише під кінець життя через хворобу й огрядність Єлизавета відійшла від придворних гулянь.
Єлизавета Петрівна любила, щоб особливо довірені і наближені до неї пані перед сном чесали їй п'яти. Таку милість хотіли мати багато знатних дам, але далеко не кожна здобувала таку високу честь.
Катерина II
При наступниці Єлизавети - Катерині Великій - фаворитизм і зміна молодих осіб біля престолу були найважливішою частиною внутрішньої політики. Катерину славили її зв'язки з численними коханцями. Кількість коханців називали в кількості 200-300 осіб. Але катеринознавці нарахували тільки 23 так би мовити "підтверджених" коханців імператриці. Лише 10 з них займали офіційно пост фаворита з усіма його привілеями.
Найвідомішими з її фаворитів були Григорій Орлов, Григорій Потьомкін і Платон Зубов. Після смерті чоловіка Петра III в 1762 році вона планувала взяти шлюб з Орловим, але, за порадами наближених, відмовилася від такої ідеї. З Потьомкіним, скоріш за все, Катерина таємно повінчалася в 1775 році - з цими двома чоловіками, а також з Олександром Ланським, який рано помер, її пов'язували найсильніші почуття. Катерина народила трьох дітей, і ще народження чотирьох їй приписують.
Британський посол сер Джон Маккартні заявляв, що смакування Катерини російськими чоловіками пояснюється тим, що "російські годувальниці мають звичай постійно відтягувати чоловічий орган у немовлят, що чудесним чином подовжує його".
Збереглися і описи "дегустації" потенційного фаворита жінками, що були наближеними до Катерини. Водночас того-таки Потьомкіна звинувачували й у сутенерстві.
Леопольд фон Захер-Мазох у книзі Новели російського двору. Пристрасті при дворі Катерини Великої описує спокушання Катериною підпоручика Мировича і використання нею сексу, щоб вести інтриги для усунення суперника - імператора Іоанна Антоновича.
Приписують Катерині і лесбійські зв'язки, зокрема з деякою циганкою, яку привіз Потьомкін. А опалу Суворова і його вигнання в маєток пов'язують із тим, що він нібито відмовився надати імператриці для плотських утіх свою дочку.
Втім, достовірно всі ці факти не підтверджено.