Простий злодій. У США викрили грабіж через 52 рокиСюжет

 

Пограбування бувають різні. Деякі не можуть розкрити і 52 роки. Наприклад, Тед Конрад працював касиром у Society National Bank у Клівленді, штат Огайо, і в липні 1969 пограбував свого роботодавця. Він викрав 215 тисяч доларів – приблизно, 1,7 млн ​​доларів у цифрах сьогоднішнього дня. Слідчі з'ясували, що після пограбування Конрад не розкидався грошима, жив тихим, скромним життям і помер так і не несучи відповідальності. Як його тоді розкрили?

 

 

По роботі Конраду доводилося часто перебувати у сховищі банку. Коли касирам і відділенням потрібна була готівка, Конрад упаковував і доставляв купюри. Як показують записи, він мав доступ до сотень тисяч доларів на день.

 

За даними поліції, Конрад нібито навіть розповів друзям про свої плани пограбувати банк і вихвалявся, наскільки легко це зробити - якщо вкрасти гроші в п'ятницю, він матиме два дні фори, перш ніж їх зникнення виявлять.

 

Стверджують, що йому дуже подобався фільм 1968 року Справа Томаса Крауна зі Стівом Маккуїном, в якому розповідається про пограбування банку. Конрад переглянув його понад десять разів під час підготовки до свого пограбування. За розповідями друзів, Конрад і поводився, як герой Маккуїна - купив спортивну машину, пив дорогий джин і регулярно з'являвся у місцевому гольф-клубі та на боулінгу.

 

Конраду на момент скоєння злочину було лише 20 років. Він вчинив, як і збирався: склав купюри у звичайний коричневий паперовий пакет увечері у п'ятницю 11 липня 1969 року і просто виніс їх із банку. Допомогло йому й те, що його начальник у той день був відсутній на роботі – йому було призначено операцію.

 

Конрад подався додому, сів у машину і поїхав до аеропорту. Коли у понеділок співробітники банку виявили зникнення, він уже зник.

 

 

 

 

Його шукали понад півстоліття. Пограбування в Клівленді регулярно обговорювалося в телешоу, таких як Найбільш розшукувані в Америці та Нерозкриті таємниці.

 

Після пограбування Конрад втік спочатку до Вашингтона, потім переїхав до Лос-Анджелеса і взагалі багато мотався країною, якщо вірити його розповідям друзям по телефону та поштовим штемпелям на листах, які він їм надсилав.

 

У 1970 році він влаштувався в Ліннфілді, передмісті Бостона, - приблизно, за тисячу кілометрів від місця злочину. Очевидно, приблизно, в той же час він змінив ім'я на Томаса Рендела.

 

У Бостоні він зустрів свою майбутню дружину, з якою вони одружилися 1982 року. За кілька років у них народилася дочка. Слідчі кажуть, що згодом він жив тихим та скромним життям, а New York Times повідомила, що останні 40 років він пропрацював у дилерському центрі з продажу вживаних автомобілів та професійно грав у гольф.

 

 

Справа залишалася нерозкритою протягом десятиліть, поки слідчі, які побачили некролог Рендела в газеті, не змогли зіставити документи, які він подавав у 1960-ті роки, з недавніми паперами за його підписом. Цікаво, що це були документи зі справи про банкрутство Рендела у бостонському суді у 2014 році.

 

Пітер Елліотт був одним із провідних слідчих у цій справі, яка дісталася йому від свого батька, який займався нею до кінця життя.

 

"Мій батько ніколи не припиняв пошуки Конрада і хотів розслідувати цю справу до своєї смерті у 2020 році, - сказав Еліотт. - Я сподіваюся, що мій батько сьогодні задоволений, знаючи, що його розслідування та Служба маршалів США нарешті розкрили цю таємницю".

 

 

Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet