Зростання числа нових випадків зараження коронавірусною інфекцією змушує уряди європейських країн вводити суворіші обмежувальні заходи, такі як обов'язкове носіння масок навіть дітьми, часткові локдауни або обов'язкова вакцинація для певних професійних груп. І це багатьох дратує. Уже кілька тижнів десятки тисяч демонстрантів по всій Європі знову і знову виходять на вулиці проти антиковідних заходів, що вживаються. Але що насправді керує цими людьми?
Протести особливо сильні у Німеччині та сусідніх із нею країнах. Декілька недавніх прикладів: у столиці Австрії - Відні, за даними поліції, близько 40 000 людей вийшли на демонстрацію проти часткового локдауну та оголошеної обов'язкової вакцинації з 2022 року. Деякі акції протесту призвели до заворушень.
Минулими вихідними у Брюсселі, столиці Бельгії, близько 8000 демонстрантів пройшли маршем до будівлі Єврокомісії, де частина активістів вступила в бійку з поліцією. Під час протестів у Люксембурзі кілька людей прорвалися через огорожу одного з різдвяних базарів, відкритого лише для тих, хто пройшов вакцинацію або має негативний тест на коронавірус.
Посилилися протести й у Нідерландах. Кілька тижнів тому в Гаазі сотні людей підпалювали велосипеди, кидали каміння і те, що під руку підвернеться, у поліцейських, але останніми днями акції стали більш мирними.
Противники коронавірусних обмежень знову мобілізувалися й у Німеччині, мітинги пройшли у багатьох містах. У федеральній землі Саксонія через заборону на збори лунають заклики до так званих "прогулянок", і ці групи протестувальників, на думку експертів, очевидно, контролюються правими екстремістами. Гучний скандал викликала смолоскипна хода перед будинком міністра охорони здоров'я Саксонії Петри Кеппінг.
Від євангелістів до хуліганів: хто справді виходить на демонстрації?
Розчаровані в сучасному політикумі, прихильники різних конспірологічних теорій, езотерики, антиваксери: протест проти посилення антиковідних заходів приваблює різні групи людей. Професор політології Марк Хуге з Католицького університету у бельгійському Левені в інтерв'ю німецькій громадсько-правовій компанії ZDF порівняв демонстрації у Бельгії з рухом "жовтих жилетів" у Франції. Вони "об'єднують представників дуже різних соціальних груп, кожна з яких має свою мотивацію", вважає вчений
Схожа ситуація й у Німеччині. "Їх об'єднує розчарування - не лише в політиці влади у боротьбі з коронавірусом, а й у демократії, і в політичних інститутах. В антропософському середовищі свою роль відіграють і антимодерністські настрої", - пояснює ситуацію в інтерв'ю DW соціолог Йоганнес Кісс з університету в Зігені. "Повсюди ми бачимо, що представники правого спектра беруть на себе ініціативу, беруть участь в організації подібних акцій або мобілізації противників обмежень. І це залишається незмінним. Наратив про те, що "праві захопили рух" - нісенітниця. Вони були там із самого початку. І від початку це ні для кого не було проблемою", - каже Кісс.
Члени ультраправого "Руху за ідентичність", що надихається австрійцем Мартіном Зельнером, брали активну участь у протестах у Відні, повідомляє компанія ORF. Права Австрійська партія свободи (FPÖ) рекламує мітинги на своєму сайті за допомогою так званого "календаря демонстрацій", який, за словами прес-служби, "постійно оновлюється".
Додаткова підтримка також походить від архіконсервативної католицької спільноти. Одним із її затятих представників є Олександр Чуггель, який називає себе "захисником життя". Він також відомий як активний учасник руху проти абортів, критик теорії глобального потепління, а також противник одностатевих шлюбів в Австрії та Німеччині.
Фото: ЕРА
"Це завжди залежить від контексту та політичної культури у країні", - вважає Кісс. У Нідерландах, наприклад, протестували як представники євангелічного спектра, так і хулігани. "У такій формі в інших країнах цього немає", - зазначає соціолог.
Крім того, є великі відмінності всередині самої країни. Згідно з дослідженням Базельського університету, проведеного на замовлення Фонду Генріха Бьолля наприкінці листопада 2021 року, коріння руху Querdenker, який об'єднує тих, хто виступає проти коронавірусних обмежень, знаходяться на південному заході Німеччини і відносяться до лівого альтернативного середовища, тоді як на сході Німеччини серед противників коронавірусних заходів значно вища частка виборців партії "Альтернатива для Німеччини".
Про що говорять протестувальники?
"По суті, завжди йдеться про набагато, набагато більше, ніж коронавірус", - говорить Кісс. У Франції, наприклад, демонстрації були лише поверхово пов'язані з антиковідними заходами. "Насправді вони завжди були викликані політикою президента Емманюеля Макрона", - зазначає соціолог. У Нідерландах протести також пов'язані із критикою соціальної політики уряду. У німецькій федеральній землі Саксонія, за словами Кісса, йдеться переважно про нестачу демократії та розчарування у політиці. "Не варто недооцінювати, наскільки це вибухонебезпечно і як це легко можна підпалити, наприклад, за допомогою антикоронавірусних заходів", - вказує соціолог.
Аксель Зальхайзер, співавтор щорічного опитування населення Тюрінгського монітора, в інтерв'ю DW говорить про "мобілізацію". "Праві екстремісти скористалися антиковідними заходами, щоб поширити свої антисистемні наративи", - пояснює він протести на сході Німеччини.
Чи стали демонстрації радикальнішими?
"Ситуація наближається до критичної точки, але це триває вже кілька місяців", - каже Кісс. У МВС Німеччини також зазначають, що протести стають дедалі радикальнішими. Федеральне відомство з охорони конституції, розповів міністр внутрішніх справ землі Баден-Вюртемберг Томас Штробль, твердо виходить із того, що "обов'язкова вакцинація посилить агресивність руху Querdenker".
Тому соціолог Кісс припускає, що найближчими тижнями ситуація може стати "ще жорсткішою". "Потрібно було вживати більш рішучих і своєчасних заходів проти незаконних демонстрацій. Влада дозволила цьому продовжуватися тривалий час, особливо в Німеччині", - вказує він.
Але навіть якщо пандемія врешті-решт закінчиться, протести продовжуватимуться, вважає Зальхайзер. "Основні дійові особи, які є рушійною силою радикалізації, зацікавлені у пошуку іншої теми для мобілізації...", - зазначає він. Такою, наприклад, може стати політика у сфері клімату. І такі акції, за словами Зальхайзера, вже готуються.