Світова спільнота не на жарт стурбована ескалацією конфлікту в Боснії. Мирні жителі протестують і масово залишають країну, тоді як лідер боснійських сербів перейшов до серйозних погроз.
Один із трьох президентів Боснії і Герцеговини Мілорад Додік три місяці як домагається ухвалення законів, які можуть дозволити майже половині країни вийти з її центральних інститутів. Лідер боснійських сербів безсумнівно прагне послабити центральний уряд - аж до погроз створити власну армію націоналістів. Що зараз відбувається у Боснії, розповідає Korrespondent.net.
Страху не меншає
Для багатьох місцевих жителів сьогоднішня ситуація до жаху схожа на сценарій, за якого почалася боснійська війна 1992-1995 років. "Страх перед конфліктом, хай він незначний чи серйозний, присутній з моменту підписання Дейтонських мирних угод", - сказав
Euronews журналіст із Сараєво Бенджамін Буткович.
Внаслідок кровопролитної війни у Боснії 1992-1995 років загинуло 100 тисяч осіб, 2 мільйони осіб стали або біженцями, або внутрішньо переміщеними особами в країні з населенням 3,5 мільйона осіб.
Розроблені в 1995 році з метою покласти край війні, спонсоровані США Дейтонські мирні угоди затвердили створення двох основних адміністративних одиниць у Боснії – Республіки Сербської та хорватсько-боснійської Федерації Боснії і Герцеговини.
Цим двом утворенням була надана часткова автономія із спільним урядом і трьома президентами, кожен з яких представляє одну із трьох основних етнічних груп (сербів, хорватів і боснійців), а також радою міністрів, яка контролює основні інститути країни, серед них армію, вищу судову владу і податкову адміністрацію. Саме із цих інституцій хоче вийти Додік.
Питання на мільйон доларів
Мирна угода створила одну з найскладніших політичних систем у світі із цілим лабіринтом юрисдикцій, які дозволяють трьом основним етнічним групам країни домінувати у внутрішній політиці і контролювати ключові процеси прийняття рішень.
Логіка полягала в тому, що якщо три основні сторони конфлікту розділять владу порівну, то майбутніх конфліктів можна буде уникнути.
Два суб'єкти Боснії і Герцеговини // Euronews
Додік, жорсткий популіст, якого багато хто вважає одним з найзапекліших націоналістів у регіоні, у минулому вже погрожував відділенням. Але нинішня криза знаменує її найбільшу спробу досягти своїх цілей. Мирний договір, який одночасно є конституцією країни, може або втратити силу, або все ж таки бути зміненим на кращий.
З слів Бутковича, дію мирної угоди направлено насамперед на припинення бойових дій – дати кожному те, чого він хоче, і тоді всі будуть задоволені. Але документ зрештою не дозволив країні просунутися далі і лише додає постійних коливань довготривалій кризі.
"Криза в Боснії триває, і рік у рік лише дещо стишується або ж посилюється. Як її вирішити - питання на мільйон доларів. Не робиться нічого, щоб прибрати причину, тому що щороку ми тільки намагаємося виправити наслідки", - зазначає Буткович.
Закон про заперечення геноциду
Одна з особливостей боснійської системи полягає в тому, що в ній фактично є міжнародний губернатор, або посланець миру, основний обов'язок якого стежити за виконанням Дейтонської мирної угоди і втручатися там, де інститути країни не можуть цього зробити через безвихідь, у яку зайшли.
Офіційно, як міжнародний громадянський посередник, цей високий представник підтримує порядок, адже приймає закони, коли представники місцевої влади не можуть або не хочуть знімати з посади політиків, дії яких бачать як деструктивні для країни.
У липні колишній верховний представник Валентин Інцко задіяв свої виконавчі повноваження, щоб в односторонньому порядку ухвалити перший в країні закон, який забороняє заперечення геноциду.
Під час війни армія боснійських сербів була відповідальною за криваву кампанію військових злочинів і етнічних чисток, спрямовану головним чином проти боснійців через їхню мусульманську віру. В результаті в липні 1995 року в Сребрениці були страчені понад 8 тисяч осіб, переважно це були чоловіки й хлопчики.
Меморіал жертвам геноциду у Боснії // Getty Images
Міжнародний трибунал з питань колишньої Югославії визнав події у Сребрениці геноцидом. Проти військового і політичного керівництва боснійських сербів було винесено кілька обвинувальних вироків за масове вбивство, яке визнають як найжахливіший злочин на території Європи із часів Другої світової війни.
Тому спроба Додіка відійти від державних Збройних сил і відтворити армію боснійських сербів є надто проблематичною з огляду на історію цього війська. Додік водночас категорично відмовляється визнати геноцид у Сребрениці і відкрито підтримує активістів, які теж висловлюють заперечення та заохочують до ревізіонізму.
Він вважає, що закон про заперечення геноциду нав'язано. Незабаром після відповідної заяви Додік проштовхнув закон через Асамблею РС – одного з регіональних парламентів Боснії – і анулював закон. Хоча Асамблея РС неспроможна анулювати загальнодержавний закон, для політика це був спосіб заявити, що він має громадську підтримку для своєї ініціативи.
Водночас Додік висловив вимогу, щоб усі представники боснійських сербів бойкотували роботу державних інституцій. У середині грудня депутати Асамблеї РС проголосували за низку положень, згідно з якими регіональний уряд відмовиться від участі в кількох національних відомствах. Вжиті заходи передбачають шестимісячний період, який потрібен для розробки нових законів, зокрема змін до конституції.
Санкції та кримінальне провадження
В останні місяці і США, і Європейський Союз відправили до Боснії дипломатів, щоб спробувати відмовити Додіка і відновити інститути, які функціонують. Засудження ініціатив Додіка з Вашингтона і Брюсселя супроводжувалося погрозою про можливі санкції.
Але поки що світова спільнота обговорює можливість застосування санкцій, політик, виглядає, що не надто переживає. На недавні погрози з боку німецької влади він відповів, що "його обрано не німецьким народом, а власним".
Минулого тижня на Додіка подали заяву в прокуратуру. Боснійська неурядова організація Žene žrtve rata (Жінки - жертви війни) і Інститут дослідження геноциду Канади висунули проти лідера спільне звинувачення в підриві конституційного порядку і загрозі територіальній цілісності країни, а також у заколоті і незаконному формуванні збройних сил. Це лише одна з кількох скарг, які було подано на нього в 2021 році.
На початку року державне обвинувачення почало офіційне розслідування після того, як Міністерство закордонних справ України
зажадало від Додіка повернути позолочену ікону, яку було вкрадено під час війни на Донбасі і яку подарували главі МЗС Росії Сергію Лаврову. Додік звинуватив українську сторону в брехні і сказав, що поверне ікону, тільки-но Київ доведе, що довго її шукав.
Після набуття чинності законом про заперечення геноциду ім'я Додіка опинилося в списку 29 обвинувачених у злочині, які чекають на розслідування, яке вестиме державна прокуратура. Скарга надійшла після того, як він сказав сербським ЗМІ, що "є лише одна правда - геноциду не було".
Додік неодноразово відмовлявся приходити на допити і публічно обіцяв поліцейський захист для жителів РС, яких звинувачуватимуть у запереченні геноциду.
Коли судова система не працює
"Протягом багатьох років на Додіка подавали чимало скарг - від корупції до зловживання владою, тиску на виборців, публічних погроз, прослуховування телефонних розмов опозиції та інших. Але це ніколи ні до чого не приводило, і головна причина - його вплив на судову систему Боснії", - сказала Івана Кораджич, виконавчий директор Transparency International BiH.
"Якщо у вас немає судової системи, яка готова відреагувати на будь-яку протиправну поведінку, це може призвести до катастрофічних наслідків. І тоді марно чекати, що вас врятує світова спільнота. Прикро, що судді й прокурори працюють на тих, хто їх призначив, а не на громадян Боснії", - додала вона.
З слів Корайлича, шантажування з боку Додіка не припиняється протягом останніх 15 років. Цього разу питання в тому, як далеко він ладен зайти і якою є його кінцева мета.
У державній прокуратурі на питання про звинувачення проти Додіка відповіли, що скарги, "які зараз на різних стадіях провадження, обробляють призначені прокурори".
Протести і відтік мізків
Країна загрузла не тільки в політичній ворожнечі. У листопаді шахтарі семи вугільних шахт протестували в Сараєві протягом кількох днів після того, як новий колективний договір погрожував скоротити їхню без малого мізерну зарплату вдвічі.
Минулого тижня у Конжичі медичні працівники зняли білі халати на знак протесту проти того, що їм не платять із серпня. Протестувальники скаржилися на жахливі умови праці – особливо в розпал пандемії. Це змусило багатьох замислитися над тим, щоб залишити країну.
На думку місцевої неурядової організації Спілка за стійке повернення, яка вивчає проблему відтоку мозку з Боснії, навряд чи можна буде замінити тих, хто виїжджає. За їхніми даними, тільки за останні 8 років із країни емігрувало щонайменше 400 тисяч боснійців.
І хоча дехто називає основною причиною еміграції можливості для здобуття освіти, понад 55 відсотків заявили, що поїхали в пошуках роботи переважно до країн Західної Європи.
Масовий виїзд найбільше торкнувся невеликих громад. Згідно з переписом 2013 року, у місті Оджак на півночі країни проживало понад 8 тисяч мешканців. За даними дослідження Спілки за стійке повернення, наразі їх менш ніж 3 тисячі.
Постійна криза є однією з основних причин рішення людей виїхати, визнає координатор проекту Молодіжної ініціативи з прав людини у Сараєві Фуад Авдагич. З його слів, за умов невизначеності і відсутності перспектив молоді люди не можуть складати плани на майбутнє.
"Кожна нова ескалація риторики підбурювання породжує нову хвилю еміграції молодих, освічених, добре підготовлених людей", - зазначає Авдагич.
Але Буткович вважає, що майбутнє у Боснії все ж таки є. Для цього потрібно знайти спосіб змінити конституцію та відносини між політиками так, щоб це відображало реалії сучасного світу.
"Неможливо назавжди застрягнути в минулому і триматися за те, що було узгоджено як свого роду правила ведення бойових дій, де головною метою було зупинити війну, злочини і масові вбивства. Не можна нескінченно намагатися розбудувати власне майбутнє тільки на цьому", - резюмує він.