24 січня в Італії відбудуться вибори нового президента країни. Ним може стати Сільвіо Берлусконі – або Маріо Драґі. Які наслідки для ЄС потенційно мають результати цих виборів?
Колишній глава уряду Італії, який причетний до численних скандалів і проходив як обвинувачений на кількох судових процесах, знову хоче у велику політику.
85-річний Берлусконі виставив свою кандидатуру на найвищу державну посаду країни. Він хоче стати президентом Італії. Перший тур президентських виборів відбудеться 24 січня 2022 року.
"Я думаю, Берлусконі може бути корисним своїй країні, – говорить він сам про себе. – Я не здався та зроблю все, що потрібно моїй країні".
На початку грудня екс-прем'єр надіслав депутатам парламенту своє фото після пластичної операції та супроводив його власними найкращими висловлюваннями. Це розцінили в Італії як початок таємної президентської виборчої кампанії.
Багато спостерігачів у різних ток-шоу на італійських телеканалах відводять Берлусконі, який був засудженим за податкові махінації, роль аутсайдера. Але його, зрештою, підтримують праві популісти Маттео Сальвіні і Джорджа Мелоні.
Мелоні, яка очолює ультраправу партію Брати Італії, чітко озвучила свою позицію ще перед Різдвом: "Ми хочемо бачити на цій посаді патріота. Берлусконі таким є. А Драґі ні".
Чи хоче Драґі бути президентом?
Маріо Драґі – чинний глава Ради міністрів Італії, який очолює успішний і напрочуд стабільний уряд технократів, має авторитет в Італії та в Європі.
Але проблема в тому, що він ще не оголосив, що хоче балотуватися на посаду президента. Йому не подобається самому виставляти свою кандидатуру. А от Берлусконі не посоромився це зробити.
Маріо Драґі, 74-річному колишньому главі Європейського центробанку, амбіцій не позичати, але без його керівництва уряд Італії невдовзі, імовірно, міг розвалитися.
В італійському парламенті правлячу більшість репрезентує нетипова національна коаліція єдності, до якої входять усі партії, крім Братів Італії. Ця більшість розпалася б без Драґі, вважає Лутц Клінкгамер, експерт Німецького історичного інституту у Римі.
"Уряд фактично перебуває при владі, щоб розумно розподіляти 200 млрд євро інвестицій та коштів з фонду ЄС для подолання наслідків пандемії коронавірусу, – пояснює Клінкгамер в інтерв'ю DW. – Без грошей із Брюсселя цю коаліцію не було б сформовано. І вона є дуже нестійкою, ми про це знаємо. Тому я бачу великі труднощі у тому випадку, коли Драґі стане президентом і перестане очолювати уряд. Я не вірю у стабільність уряду без Драґі".
Вибори президента в Італії – більш ніж ритуал
Дострокові парламентські вибори можуть бути наслідком такого кроку – і в результаті до влади можуть прийти праві популісти і євроскептики. Якщо ж після пандемії економіка Італії знову дасть збій, це відчують на собі всі країни – члени ЄС.
Тому Енріко Летта, лідер лівоцентристської Демократичної партії Італії, вважає, що було б набагато краще, якби Драґі залишався главою уряду до кінця свого легіслатурного періоду у 2023 році і проводив свої реформи.
"Італія була і залишається найслабшою ланкою в єврозоні, це означає, що італійська політика і ті, хто стоять за прийняттям рішень, що впливають на благополуччя ЄС, відіграватимуть вирішальну роль у найближчі роки", – пишуть Нуріель Рубіні, економіст і фінансовий консультант із Нью-Йорка, і Брунелло Роса з Комерційного університету імені Бокконі в Мілані у коментарі для однієї з італійських газет.
"Якщо популістські партії на тлі високої заборгованості і дефіциту держбюджету країни знову прийдуть до влади, членство Італії в єврозоні може опинитися під питанням. А це може призвести до найрізноманітніших наслідків для економіки", – попереджають Рубіні і Роса.
Майбутні президентські вибори в Італії не просто ритуал і не можуть залишитися без наслідків. На відміну від президента ФРН, президент Італії під час політичних криз має величезний вплив.
Він призначає парламентські вибори і затверджує список членів Кабміну. Наділений такими повноваженнями Серджо Маттарелла рік тому доручив своєму другові Драґі сформувати новий уряд, і так було завершено політичну кризу в Італії.
Цілком можливо, що Драґі охоче зайняв би посаду президента на найближчі 7 років і міг би довго правити Італією, якби призначив на посаду прем'єра свою людину. Але невідомо, чи допоможе йому парламент, який мають обирати навесні цього року.
Драґі тільки сказав із цього приводу, що він перебуває на службі у держави і його власна доля не відіграє жодної ролі.
Як під час виборів Папи Римського
Не дуже зрозуміло, як розподіляться голоси 1009 осіб (спеціальна колегія виборців, куди входять представники обох палат парламенту, а також представники регіонів. – Ред.), які 24 січня вирішуватимуть, хто стане новим президентом Італії.
Лутц Клінкгамер порівнює цю процедуру – через її складність – з обранням Папи Римського: "Це як під час виборів понтифіка. Більшість народних представників мають у цьому конклаві обрати найгіднішого".
Ті, хто братимуть участь у голосуванні за нового президента, не отримають виборчих бюлетенів з іменами кандидатів. Кожен депутат, сенатор чи представник регіону має написати власною рукою ім'я та прізвище кандидата. Теоретично може бути написане будь-яке прізвище.
Якщо ніхто не набере у перших трьох турах дві третіх голосів, то в наступному турі для перемоги достатньо буде абсолютної більшості. Тому процедура виборів може затягнутися.
У 1972 році знадобилося 23 підходи до виборчих скриньок, перш ніж Джованні Леоне отримав абсолютну більшість і став президентом. А Серджо Маттареллі вистачило чотирьох турів, щоб стати президентом.
Минулими вихідними з'явилися ще дві кандидатури на посаду президента Італії – міністр юстиції Марта Картабіа і її колишня колега Паола Северино. Їхні шанси не такі високі, хоча, як написав британський The Economist в одному з коментарів, "цього не може статися, але дива трапляються".