Військові навчання в Україні
Не виключено, що повною мірою не досягши дипломатичного результату і не наважившись на силові дії, Росія перетворить похідний стан армії поблизу України на постійне чи регулярно оновлюване джерело загрози.
Нечасто в історії людства якась держава оголошувала дату нападу на іншу державу. Але ще рідше третя країна могла повідомити, якою є точна дата нападу однієї держави на іншу, пише експерт Московського центру Карнегі Олександр Баунов.
Контраст між поведінкою Заходу і поведінкою Росії впадає у вічі. Росія погрожує діями, Захід – словами. Росія поводиться так, ніби готова воювати, але заперечує, що має такі наміри. Захід дедалі впевненіше говорить, що війна неминуча, але готується до неї переважно за допомогою слів. І у центрі всього цього стоїть Україна.
Байден перестворив єдність Заходу
Не виключено, що повною мірою не досягнувши дипломатичного результату і не наважившись на силові дії, Росія перетворить похідний стан армії поблизу України на постійне чи регулярно оновлюване джерело загрози, яке завдасть Україні збитків більше, ніж західна допомога дасть вигоди. Водночас це також триматиме Захід у напруженні, так що зрештою сама Україна і Захід покажуть велику гнучкість. Не мечем, тоді змором.
Незважаючи на бажання стримати чи навіть покарати Росію, Заходу набагато зручніше і вигідніше мати справу із Росією, яка заледве була не напала на Україну, ніж із Росією, яка могла насправді це зробити, і це одна зі спокус, якій у Росії піддаються спраглі напасти. Байден перестворив єдність Заходу на фундамент запобігання агресії, але реальні бойові дії знову можуть призвести до розколу.
Хто ж абсолютний переможець?
Ескалація на місцевості підвищує рівень тих питань, які, виглядає, є важливими. Наразі для Заходу найголовнішими питаннями є територія України, хай навіть у її нинішньому вигляді, її право обирати союзників і її уряд. А те, що раніше було головним – Договір про ракети середньої та малої дальності, Мінські угоди, російські тривоги щодо власної безпеки, – змістилося у бік того, що наразі є предметом обговорення.
Втім, Захід поки що не може вирішити, чи достатньо йому буде врятувати Україну, чи потрібно із кризи вийти абсолютним переможцем, тобто не поступитися нічим, навіть такою дрібницею, як виконання неприємних пунктів уже підписаних Мінських угод. На переговорах із Росією, яка озброїлася, ставши на чутливому напрямку, Захід веде боротьбу не тільки за безпеку України, а й за статус абсолютного переможця у холодній війні, за який Росія заступається силою. Саме у цьому причина непоступливості, або, зі слів Лаврова, "розмови сліпого із глухим", і закидання аргументів у замерзлий ґрунт.
Росія не знає, як близько до неї чи, можливо, уже всередині неї закінчуються кордони Заходу. Захід не знає, як близько до нього чи уже всередині нього закінчуються кордони Росії. Очевидно, що зараз саме тут – всередині Заходу, який зовні є єдиним, як ніколи, проходить розподільна лінія між прихильниками компромісу і прихильниками перемоги. Така сама лінія розділяє російську верхівку. По замерзлому ґрунту, як чітко зауважили описувачі зимових кампаній, простіше йти техніці, але бойовий порядок тому є бойовим, що з нього набагато простіше перейти або зіслизнути у стан конфлікту, ніж коли порядок є небойовим.