Фото: АР
Будинок у Києві, в який зранку 14 березня поцілили російські військові
Після нападу Росії на Україну з Білорусі почали масово від'їжджати чоловіки, які побоюються військового призову. Історії білорусів, які не хочуть воювати проти України - у DW.
Напад Росії на Україну спровокував чергову хвилю еміграції з Білорусі, яка у цій війні сприяє російській агресії. Наприклад, за даними литовських прикордонників, в останні кілька днів кордон Литви проходить на 30 відсотків більше громадян Білорусі, ніж у середньому. Більшість з тих, хто виїжджає - чоловіки, які побоюються, що їх призвуть в армію та відправлять воювати проти України. DW зібрала кілька таких історій.
"Початок війни став останнім сигналом, щоб залишити Білорусь"
Ранок 24 лютого, коли Росія напала на Україну, кардинально змінив життя лінгвіста з Мінська Юрія та його сім'ї (імена героїв статті змінені через те, що вони бояться за безпеку родичів у Білорусі. - Ред.). Через те, що чоловік він не хотів бути призваним у армію і вирушити на війну з Україною, на початку березня він із сім'єю поїхав до сусідньої Литви: "Взагалі, насамперед боявся не я, а дружина - у неї в житті і так багато стресу, і я не став опиратися".
Як розповідає чоловік, армійського досвіду він не має, проте ще в університеті відвідував військову кафедру, через що після випуску йому присвоїли звання "лейтенант запасу" зі спеціальністю "військовий перекладач". "За весь час на збори мене жодного разу не забирали, в принципі мою спеціальність без воєнного стану не призивають. Після початку війни теж жодних повісток не було, тільки ходили різні чутки про можливий призов у Telegram-каналах", - каже Юрій.
Ставлення до війни в Україні, за словами чоловіка, у нього - "як у будь-якої адекватної людини". "Ми і раніше думали про від'їзд з Білорусі, але тут Володимир Путін підкинув причину, початок війни став останнім сигналом. Я розумів, що після цього чекає на Росію і за інерцією Білорусь", - розповідає Юрій. Крім того, війна позначилася на його роботі: "Я перекладач, у мене все зав'язано на іноземцях, великих компаніях. І вони всі зараз різко тікають з країни, бізнес на паузі до кращих часів".
Відповідаючи на запитання про те, як надовго Юрій та його сім'я залишили країну, чоловік каже, що точно до "нової Білорусі". "Хотілося б звичайно якнайшвидше, а скільки на це потрібно - ніхто не знає. Але з війною, як мені здається, це відчутно наблизилося", - вважає Юрій.
"Не хочу служити в армії агресора та його союзника"
Тривожним дзвіночком, після якого 40-річний менеджер Ілля вирішив залишити Білорусь, стала нещодавня новина про призов на службу 150 офіцерів запасу молодше 27 років. "Я подумав: все, почалося, зараз їх, а я наступний. Справа в тому, що в університеті я навчався на військовій кафедрі, проходження якої мені дало звання "лейтенанта запасу", спеціальність - зв'язківець. Після закінчення мене тричі запрошували на збори, але щоразу вдавалося домовитись і не йти, бо було дуже незручно відриватися від роботи”, - розповідає чоловік.
Останнім часом повістку Ілля не отримував, хоча не виключає, що вона могла прийти за адресою місця роботи, але через дистанційну роботу про це ніхто не дізнався. "Я уважно стежу за новинами. Вирішив поїхати зараз, тому що найбільше побоювання у мене викликає можливе запровадження військового чи надзвичайного стану в Білорусі, через який чоловікам заборонять виїзд із країни".
Йти на війну Ілля не хоче, бо це суперечить його особистим переконанням: "Офіційна влада Білорусі підтримує агресію Росії, а йти воювати проти українців у мене немає жодного бажання. Я поїхав, бо не хочу, щоб мене схопили і вписали в армію, в якій я не хочу служити - армію агресора та його союзника”.
Наразі чоловік тимчасово зупинився у Литві та не виключає, що повернеться назад. "У мене через місяць очікувався важливий захід тут, тому я приїхав заздалегідь, поки кордони відкриті. Зараз планую поспостерігати один-два місяці зі сторони за тим, як розвиватиметься ситуація, і потім ухвалю рішення. Крім того, компанія, де я працюю, замислюється про релокацію, і якщо мені запропонують якийсь варіант, то ймовірність повернення додому буде низькою", - розповідає менеджер Ілля.
"Наші люди не готові до війни, вони її ніколи не схвалять"
Залишив територію Білорусі після нападу Росії на Україну і ІТ-фахівець Михайло, хоча стверджує, що для того, щоб емігрувати, у нього було кілька причин. "Все наклалося одне на одне: компанія вирішила переїхати з Мінська, також є страх за все, що відбувається в країні, включаючи можливу військову мобілізацію", - каже Михайло.
За його словами, через призов до армії дуже хвилювалася його наречена, тому, зваживши всі аргументи та робочі плани, він вирішив виїхати з Мінська: "Ще з огляду на те, як у нас недолюблюють айтішників, я побоювався, що нас можуть підставити і пустити на амбразуру" . В армії Михайло не був, бо після університету пішов навчатись у магістратуру - у результаті військовий квиток отримав у 27 років зі спеціальністю "оператор ЕОМ".
До нападу Росії на Україну чоловік ставиться негативно і вважає, що війну ніщо виправдати не може. "Всі розуміють ситуацію в Росії та Білорусі, що відбувається в політичному сенсі. Все це абсурдно, враховуючи, що ми пережили Другу світову війну. Якби мені кілька років тому сказали, що буде війна між Росією, Білоруссю та Україною з реальними бойовими діями, я покрутив би пальцем біля скроні. Наші люди не готові до війни, вони її ніколи не схвалять", - вважає Михайло.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet