Ердоган готовий стати гарантом безпеки України
На тлі війни в Україні Туреччина хоче залишатися у тісному контакті і з Москвою, і з Києвом. Чи може вона виступати в ролі посередника і яку мету переслідує президент Ердоган?
Черговий тур мирних переговорів російської та української делегацій відбувся у вівторок у Туреччині за посередництвом Анкари. За даними української сторони, під час переговорів Київ запропонував Москві нову систему гарантій безпеки. Туреччина виступає у ній як один із можливих основних гарантів. Заступник міністра оборони Росії Олександр Фомін заявив після переговорів, що Росія радикально скоротить військову активність біля Києва та Чернігова.
Туреччина підтримує Україну
Чи буде дотримано цих домовленостей, невідомо. Проте ця зустріч уже є дипломатичним успіхом для Туреччини - адже з'явилася надія на перемир'я та вирішення конфлікту. Раніше президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган наголошував на тому, що його країна не є офіційним посередником, але готова створити умови для того, щоб підтримувати процес мирних переговорів між Росією та Україною. А ще до початку війни Ердоган пропонував виступити у ролі посередника у російсько-українському протистоянні, але цю ідею не підтримав тоді президент РФ Володимир Путін.
Для турецького експерта по Росії Айдина Сезера це не є сюрпризом. На його думку, Анкара ще до початку війни - незважаючи на тісні економічні відносини з Москвою - була на боці Києва. "Турецький уряд уклав угоду з Україною про поставки зброї та завжди підтримував територіальну цілісність і суверенітет України", - сказав Сезер в інтерв'ю DW. Останніми роками президент Ердоган увесь час наголошував, що Туреччина підтримує Україну і не визнав анексований Крим російським. До того ж Ердоган виступає як захисник кримських татар. Анкара стала на бік Києва і, на думку Путіна, вона не є незалежною - тому пропозиція Ердогана була відхилена.
Між двома стільцями чи "активним нейтралітетом"?
З початку війни Анкара слідує більш обережному курсу, ніж раніше. "Активний нейтралітет" - так називає цю позицію президент Ердоган. Насправді це означає підтримувати контакти з обома сторонами, залишатися в діалозі з ними і не робити помилок.
Беате Апельт із філії німецького Фонду Фрідріха Наумана у Стамбулі вважає, що Ердоган діє так вимушено. Апельт, яка тривалий час керувала проектами в Україні, вважає, що Анкара встановила добрі контакти і з Києвом, і з Москвою. У відносинах між НАТО та Росією Туреччина також зайняла особливу позицію. Якщо через війну Анкарі доведеться чітко позначити свою позицію, то перед Ердоганом виникне дилема, вважає Апельт, тому що, з одного боку, Туреччина є членом НАТО, а з іншого боку, вона багато в чому залежить від Росії.
Насамперед Туреччина залежить від російського газу. За офіційними даними, Туреччина отримує третину необхідного їй газу з Росії. Перша турецька АЕС у портовому місті Мерсіні збудована Росатомом. Росія грає для Туреччини роль основного покупця будматеріалів - і є ринком збуту сільгосппродукції з Анатолії. Крім того, 70 відсотків імпортованого Туреччиною зерна минулого року надійшло з Росії. А близько 20% туристів, що відвідують Туреччину - росіяни.
Тісний економічний зв'язок з Україною
Але й Україна останнім часом відіграє дедалі більшу роль для Туреччини. Торік Туреччина з обсягом інвестицій у 4,5 млрд доларів була в Україні найбільшим іноземним інвестором. За даними Бурака Пехлівана, голови турецько-українського об'єднання підприємців до початку війни близько 700 турецьких фірм були активними в Україні. Двосторонній обсяг торгівлі у 2021 році становив 7,4 млрд доларів. 3 лютого Ердоган та Зеленський підписали угоду з метою довести обсяг торгівлі до 10 млрд доларів на рік.
Крім того, Анкара постачає Києву озброєння, зокрема турецькі бойові безпілотники Bayraktar. Між Києвом та Анкарою було укладено угоди про постачання моторів та інших деталей для військових кораблів і безпілотників.
Айдин Сезер вважає, що Туреччина й надалі слідуватиме своєму курсу "активного нейтралітету". Чим зараз задоволена і Європа, каже Сезер. Хусеїн Чічек з Університету Відня вважає такий курс хорошим рішенням та наголошує, що підтримка Анкари для України означає стримування політичних амбіцій Росії у всьому регіоні. Крім того, це нормалізує відносини Анкари із Заходом.