Активіст і блогер Антон Мотолько розповів DW про пересування військової техніки РФ у Білорусі та мародерство російських військових.
Ініціатива "Беларускі Гаюн" отримує щодня близько тисячі повідомлень, фотографій та відео про переміщення російських військ та техніки в Білорусі, каже її творець, журналіст Антон Мотолько. На початку квітня проект опублікував відео з відділення кур'єрської служби СДЕК у Мозирі, на якому було зафіксовано, як російські військові відправляють із Білорусі посилки з речами та технікою. Завдяки цьому відео журналісти та активісти змогли скласти "карту мародерів" і дізнатися, куди відвезли речі, що, імовірно, були привезені з України.
Telegram-канал "Беларускі Гаюн" влада Білорусі визнала екстремістським ще в середині березня - проте відтоді аудиторія каналу тільки зросла: з 91 тисячі до 360 тисяч осіб. На думку Антона Мотолька, той факт, що сотні білорусів, попри загрозу ув'язнення, і далі надсилають інформацію проекту - і є відповіддю на запитання щодо ставлення білорусів до війни Росії проти України. В інтерв'ю DW він розповів про те, як працює "Беларускі Гаюн", як білоруси ведуть "партизанську боротьбу" і чому так важливі свідчення про мародерство військових РФ.
DW: Нещодавно ви опублікували відео, що показує, як російські військові намагаються відправити з Мозиря до Росії тонни речей: від килимів до кондиціонерів. Якою була ваша реакція, коли ви побачили цей ролик?
Антон Мотолько: У нас були свідчення від місцевих жителів про те, що вантажівки під'їжджають до цього центру (відділення кур'єрської служби - Ред.). Тобто ми знали, що там щось відбувається, але навіть не могли подумати, що СДЕК має вебкамеру, що все це транслює. Це відео, звісно, наклалося на всі повідомлення, що надходили зі звільнених районів Київської області, з Бучі, і спричинило вкрай сильний ефект. У ролика вже понад мільйон переглядів, резонанс досить значний.
Як вам вдалося верифікувати це відео?
Воно було на офіційному сайті СДЕК. Навіть після того, як ми опублікували перші скріншоти, його ще кілька годин транслювали. Потім камеру зупинили, але наступного дня зранку її знову ввімкнули - і у відділку знову були російські військові. Відтоді ця камера більше не вмикалася.
Як можна довести, що все те, що військові відправляли з Мозиря до Росії, - не чесно придбане добро, а справді вкрадені в українців речі?
Навіть на цьому відео помітно, що відправляють абсолютно різні речі: від електросамоката та відеокарти без упаковки до спліт-системи кондиціонера. Дещо дивно для російського військового купувати у Мозирі звичайний кондиціонер.
До того ж техніка в Росії коштує дешевше, ніж у Білорусі. На відео видно пакет із торговельного центру в Україні - це теж побічно підтверджує, що принесли щось привезене з України. Крім того, якби стільки людей купувало стільки продукції в білоруських магазинах, напевно, на це звернули б увагу білоруси, які повідомляють нам про будь-який рух росіян і російських військ на території країни. Тому я готовий стверджувати: це справді речі, які російські військові мародери вивезли з України.
Ми також маємо свідчення про те, що російські військові обмінюють у Білорусі євро, долари, гривні. Звідки в російського військового гривні, щоб міняти їх у такій кількості в Білорусі? Логічно було б, якби вони обмінювали російські рублі. Є й фотографії, де відзняті російські солдати з пакетами, покупками тощо. Але ми не можемо їх публікувати, тому що можна легко ідентифікувати людину, яка їх зробила. А в Білорусі людям, які надсилають подібну інформацію до нашого бота, загрожує до шести років колонії.
Чи може інформація, яку ви поширюєте, виявитись корисною для майбутнього розслідування російських воєнних злочинів в Україні?
Звісно. Причому, не лише в Україні, а й у Білорусі. Режим Лукашенка став співагресором, але білоруси не стали агресорами, білоруси категорично проти війни та намагаються допомогти Україні. Я думаю, не тільки це відео, а й ті гігабайти, можливо, вже терабайти фотографій, інформації, що нам надходить, дуже допоможуть у майбутніх судах. Ми готові все це надати, певна річ.
Telegram-канал "Беларускі Гаюн" виник досить недавно, але має вже понад 360 тисяч фоловерів. Звідки такий інтерес? Вас читають не лише білоруси?
Після того, як почалася війна, особливо після того, як з території Білорусі почали запускати ракети, вилітати штурмовики та бомбардувальники, українська аудиторія почала різко зростати. Ми бачили: публікуємо інформацію про запуск ракет, через деякий час десь включається повітряна сирена, а потім прилітає снаряд до того чи іншого українського міста. Можливо, українці розуміли, що якщо отримуватимуть інформацію від того ж таки "Гаюна", у них буде додатково кілька хвилин на те, щоб сховатися в укритті.
Нині близько 90 відсотків наших переглядачів - українці, решта - білоруси, бо білорусам теж важливо розуміти, що відбувається на території їхньої країни. Пишемо ми лише про Білорусь, бо знаємо нашу країну, менталітет, розуміємо особливості конкретних регіонів і можемо спілкуватися з людьми, які довіряють проєкту.
Наскільки активні білоруси у "партизанській боротьбі"?
За день до нас приходить близько тисячі повідомлень. Від початку березня близько п'яти тисяч акаунтів надіслали інформацію - багато хто надсилає кілька разів. Тут склалося кілька дуже важливих для білорусів факторів: війна, Чорнобиль та Лукашенко. Ці три фактори переважна більшість білорусів або не сприймає або боїться їх. Чорнобиль дуже вплинув на Білорусь: від онкозахворювань до втрати частини території, бо там тепер не можна жити. Війна - це руйнація міст, загибель людей. Для білорусів війна є дуже сильним тригером. А Лукашенко, який дозволив використати білоруську територію для нападу на Україну, по суті зробив Білорусь окупованою країною.
З яких регіонів Білорусі люди найактивніше надсилають вам інформацію про російські війська?
Як тільки десь спостерігається військова активність, одразу ж звідти надходить багато інформації. Білорусь досить цілісна. У нас немає поділу на захід, схід, північ і південь, або на католиків та православних. Звісно, велика кількість повідомлень йде з півдня Білорусі, де найбільше сконцентровано російські війська. Але як тільки, приміром, техніка їде у Вітебській області, на півночі країни, ми одразу отримуємо інформацію і звідти. Якщо щось десь відбувається, у 90 відсотків випадків ми цю інформацію отримаємо. Наші люди скрізь і намагаються допомагати. Тож стежитимемо.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet