Україна терміново просить США передати ракетні системи великої дальності. Однак Вашингтон з рішенням не поспішає. У чому їхні переваги і чому їх так боїться Москва, про це DW розпитала військового оглядача Кріса Осборна.
Російська армія продовжує жорстокий наступ на Донбасі, бої ведуться за Сєвєродонецьк. З тим, щоби ефективніше протистояти агресії, Україна просить США якнайшвидше поставити реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) M270 MLRS та HIMARS. ЗМІ повідомляли, що у Вашингтоні "схильні" до того, щоб це прохання найближчим часом виконати. Втім, у понеділок, 30 травня, президент США Джо Байден дав зрозуміти, що Вашингтон не постачатиме Україні ракетних систем, здатних вражати цілі на території Росії. Чи могла б Україна отримати ці системи у простіших модифікаціях, наразі невідомо.
У Москві раніше називали можливі поставки американських РСЗВ Україні перетинанням "червоної межі" та обіцяли "дати відповідь" у разі постачань таких комплексів Києву. Про оперативні переваги цих озброєнь та про те, чому вони були б здатні переломити хід воєнних дій на користь України, DW говорила з вашингтонським військовим аналітиком Крісом Осборном.
Кріс Осборн, керівник приватного вашингтонського Центру військової модернізації Warrior Maven
DW: Пане Осборн, які технічні характеристики цих далекобійних систем і як, у разі надходження в Україну, вони могли б переломити ситуацію на полі бою?
Кріс Осборн: Цікаво, що президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю CNN запросив системи MLRS 270 ще кілька місяців тому, на самому початку цього конфлікту. На мій погляд, є кілька тактичних та стратегічних причин, з яких постачання цих озброєнь мають насправді астрономічну важливість, змінюють усю парадигму воєнних дій.
Україна намагається зупинити ведення безладних обстрілів, здійснюваних Росією з пересувних систем залпового вогню з російського боку кордону. Таку можливість Росія має завдяки тому, що радіус дії зброї у її арсеналі сягає 200-300 миль (320-480 км - ред.). І ця ситуація триває вже довго.
Звичайно, Україна хотіла би отримати системи протиповітряної оборони на кшталт комплексів Patriot. Але у Пентагоні кажуть, що для цього американські інструктори мали б навчити українців експлуатації цих систем. При цьому вони, звісно, не хочуть відправляти інструкторів на територію України. Не знаю, чи таке тренування могло б відбутися десь на східному фланзі (НАТО - ред.), це саме по собі цікаве питання. Так чи інакше, системи Patriot необхідні для оборони.
Що ж стосується систем MLRS, то важко сказати, наскільки вони можуть бути застосовані проти частково мобільних російських рухомих цілей, але їхнє надходження ефект мало би надзвичайний. Зараз українці мають системи Javelin та Stinger з радіусом дії на близьку дистанцію, лише на пару миль. Вони дуже ефективні. У пресі багато повідомлялося, як вони пробивають броню і збивають гелікоптери у повітрі. Також українці мають тепер артилерію з радіусом дії близько 30 кілометрів. Це теж дуже важливо. Але системи MLRS, принаймні у ранній модифікації, мають радіус дії у 70 кілометрів. Армія зараз розробляє і керовані реактивні системи залпового вогню з GPS-наведенням.
MLRS у дії - маневри армії США у Німеччині, березень 2020
Тож з тактичної точки зору, маючи системи MLRS, українці можуть вести вогонь з відстані 70-80 кілометрів, знищуючи (російські - ред.) пускові установки. Руйнування житлових районів, смерті дітей в Україні сталися через російські ракетні обстріли. Тож якщо немає можливості перехопити їх у повітрі, відповіддю на це мають бути далекобійні реактивні системи залпового вогню. Мене не дивує, що президент Зеленський просить їх надати. До речі, якби Україна мала б такі системи у своєму розпорядженні, то можна було б негайно зупинити або знизити інтенсивність вбивчого залпового вогню.
Наскільки російські системи протиповітряної оборони як С-300 та С-400 готові протистояти американським MLRS?
Це дуже цікаве питання. З російського боку існує думка, що С-300, С-400, а також С-500, яка перебуває у розробці, з кількох причин є одними з найкращих у світі систем: вони об'єднані мережею цифрових процесорів, мають вищу швидкість комп'ютерної обробки даних і можуть ідентифікувати ціль на дальніх відстанях і на різних частотах. Тому небезпека від цих систем достатньо значна. Водночас намітився і технологічний прогрес у створенні рухомих озброєнь, здатних змінювати траєкторію польоту вже після запуску. Тому, гадаю, що твердження про те, що ці системи ППО є непроникними, не відповідає дійсності. Особливо якщо говорити про характеристики високоточної зброї. Не кажучи вже про розвиток оглядово-розвідувального обладнання, яке може зводити системи ППО з пантелику.
В Офісі президента України раніше заявляли, що ці американські системи дозволять Україні розблокувати й Чорне море, що нарешті дало б можливість відновити критично важливий для світу експорт українського зерна. Як ви оцінюєте таку перспективу?
Ми знаємо, що українці мають наземні протикорабельні ракети "Нептун". І попри численні повідомлення у пресі в Пентагоні зі зрозумілих безпекових міркувань не стали підтверджувати їхнє застосування. Крім того, у Пентагоні хочуть, щоби українці самі розпоряджалися тактичним застосуванням таких озброєнь проти росіян.
У будь-якому разі, багато фактів підтверджують те, що українці потопили російські кораблі саме крилатими ракетами великої дальності, запущеними з української берегової лінії. Це дуже значущий факт. Звичайно, системи MLRS можуть бути застосовані й проти кораблів. Це дуже цікаве питання, оскільки американська армія дедалі більше працює над "багатодоменними операціями" (Multi-domain Operations), які передбачають, наприклад, застосування зброї наземного базування проти кораблів, яка може бути застосована і з води.
Зараз існує багато інновацій, які дедалі більше загрожують рухомим цілям. Водночас незрозуміло, MLRS у якій саме модифікації могли б бути поставлені Україні. Але навіть у старіших своїх версіях вони будуть надзвичайно ефективними. Так системи GMLRS, ті, що укомплектовані засобами GPS, вже застосовувалися під час операції "Незламна свобода" проти критичних цілей "Талібану" із точністю ураження до одного метру. Це що стосується новітніх, оснащених GPS систем. А попередні модифікації MLRS застосовувалися ще під час операції "Буря в пустелі".
Варто сказати кілька слів і про системи HIMARS. Ці системи мають радіус дії у 200-300 миль. З безпілотниками і за наявності необхідних розвідданих це дозволяє вражати пускові установки, пересувні установки або навіть завдавати ракетних ударів по базованій концентрації військ на далекій відстані. Це повністю змінює хід боїв! Адже тоді ти не перебуваєш у зоні високого ризику та інтенсивного вогню.
Раніше Пентагон заявляв про те, що Росія використовувала ракети середньої та меншої дальності. Надзвичайно обурливим, з моєї точки зору, є те, що Росія має високоточні керовані озброєння, про що відомо з відкритих джерел. Для хірургічних ударів по конкретних військових цілях вони мали усі технологічні можливості застосувати цю зброю. Натомість ударів завдавали по цивільних районах неточною зброєю, що призвело до загибелі дітей. Враховуючи їхній збройний арсенал, мені здається, що це був свідомий вибір і це не може не занепокоювати.
Раніше у ЗМІ з'являлася інформація, що у Вашингтоні вагаються із остаточними рішеннями про передачу цих озброєнь Україні, побоюючись, що у Москві це трактуватимуть як "ескалацію" конфлікту. Наскільки, на вашу думку, США близькі до вирішення цього питання?
Корпорація Lockheed Martin повідомляє, що має 14 міжнародних партнерів у проекті MLRS. І це, власне, перегукується з тим, про що часто заявляє речник Пентагону Джон Кірбі. Дискусії про пакет допомоги Україні - багатонаціональні, а єдність НАТО, як зазначає багато коментаторів, - безпрецедентна, і загалом тут помітна значна співпраця. Наприклад, якщо у США немає чогось конкретного, чого потребує Україна, то, можливо, з цим можуть допомогти союзники у східній Європі, наприклад радянськими танками. Так Німеччина надіслала протитанкову зброю, навіть системи Stinger. Тобто присутні спільні зусилля, і Пентагон постійно на цьому наголошує.
Що стосується ескалації, це чудове питання. Пентагон поводиться дуже обережно. Джона Кірбі днями знову питали про постачання систем HIMARS та MLRS Україні, і він повідомив, що дискусії про це тривають, і не став надавати подробиць. Це досить типово: у Пентагоні не хочуть говорити про те, що ще не було вирішено або ж на теми, щодо яких є ті чи інші міркування безпеки. Це нормальна і зрозуміла практика всюди у світі.
Але Кірбі запитали про ескалацію, і, я хочу на цьому наголосити, він не став це пов'язувати з MLRS. Він говорив у загальному контексті, мовляв, що у Пентагоні зважають на баланс ескалації при постачаннях. Тут варто нагадати, що США відмовилися стати посередником у передачі польських винищувачів Україні або ж говорити про безпольотну зону. Президент США Джо Байден дуже чітко сказав, що ми не хочемо Третьої світової війни. Разом з тим, ми хочемо надати Україні максимальну підтримку. Звичайно, є інтерес в тому, щоби уникнути ескалації, особливо зважаючи на атомні погрози президента Путіна. Але є і велике бажання допомогти Україні, яка просто підкорила світ неочікуваною рішучістю і готовністю боротися. І це приносить результати.
Довідка: Кріс Осборн - військовий оглядач журналу The National Interest, керівник приватного вашингтонського Центру військової модернізації Warrior Maven. У минулому працював експертом Пентагону за лінією матеріально-технічного забезпечення та технологій, а також ведучим та оглядачем з питань оборони на телеканалі CNN.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet