Санкції щодо Росії, зброя для України - Німеччина, начебто, й підтримує Київ, але якось не дуже рішуче, щоб раптом ніхто не подумав, що її можна вважати стороною конфлікту. Уряд ФРН балансує на тонкій грані.
"Це жорстока агресія і дуже жорстока війна, яка є виявленням імперського підходу... Це те, з чим ми не змиримося ніколи". Кілька днів тому ці слова в інтерв'ю DW про війну Росії проти України сказав канцлер Німеччини Олаф Шольц. За його словами, на міжнародному рівні зараз ідеться про те, щоб показати: "Намір насильно пересунути кордони ніколи більше не зможе мати успіху".
І шлях до цього, волею німецького уряду, пролягає через жорсткіші санкції проти Росії, якомога швидку відмову від російських газу та нафти, а також через військову та фінансову допомогу Україні.
Однак у цих питаннях Шольца як в Німеччині, так і за кордоном сприймають як нерішучого. У питаннях важкого озброєння тиснуть - у коаліції з СДПН, Зелених та ВДП - перш за все, зелені міністри - економіки Роберт Габек та закордонних справ Анналена Бербок. А Марі-Аґнес Штрак-Ціммерманн, яка від ВДП очолює комітет Бундестагу з питань оборони, наприкінці квітня поскаржилася в телеефірі: "Відомвство федерального канцлера треба й досі підганяти".
Експерт з питань зовнішньої політики Йоганнес Варвік з Університету Галле називає стратегію уряду спробою "плисти в одній колоні з партнерами". У питанні ембарго проти Росії та поставок зброї Україні "він, принаймні публічно, не ставить великі власні акценти, а радше стримано наздоганяє те, що партнери зробили уже дещо раніше".
Що Німеччина хоче насправді?
Український посол у Німеччині Андрій Мельник звертається до канцлера таким чином, яким раніше не дозволяв собі спілкуватися з очільником німецького уряду, певно, жоден дипломат. Минулої п'ятниці він сказав газеті Bild, що "у військовому плані Берлін просто залишив Україну напризволяще".
Кілька днів тому Мельник у розмові з медіакомпанією Redaktionsnetzwerk Deutschland висловив підозру, що Шольц насправді не хоче постачати Україні важке озброєння, а, може, хоче почекати, "поки не настане перемир'я". "Тоді тиск на Німеччину зникне і не буде необхідності ухвалювати сміливі рішення", - наголосив посол.
Суботня телефонна розмова між Володимиром Путіним, Олафом Шольцом та Еммануелем Макроном щодо можливого миру також була сприйнята багатьма країнами скептично. Лондонське видання Daily Telegraph прокоментувало цю спробу посередництва так: "Існує загроза, що Еммануель Макрон та Олаф Шольц підірвуть ідею західної солідарності, виступаючи з власними ініціативами. Неминуче виникає підозра, що вони хочуть завершити цей конфлікт у власних інтересах, а не в інтересах України".
Кізеветтер: Шольц "не хоче, щоб Україна виграла цю війну"
Закид, що Шольц намагається виграти час, чути також і від німецьких політиків. Флоріан Ган, депутат Бундестагу від ХДС та член комітету з питань оборони, в інтерв'ю виданню Cicero заявив: "Канцлер хоче затягнути з поставками зброї". А експерт ХДС з питань оборони Родеріх Кізеветтер навіть закинув Шольцу в одному з популярних ТБ-шоу: "Я побоююся, що канцлер не хоче, щоб Україна виграла цю війну, перемогла у тому сенсі, що вигнала б російські війська зі своєї території".
Звісно, тут багато партійної політики, у будь-якому разі, заяви Шольца не дають доказів таким підозрам. Ще недавно канцлер казав: "Росія не повинна перемогти у цій війні. Україна має вистояти". Однак постачання важкої зброї затримується дедалі більше. А до обіцяних зенітних танків "Гепард", давно списаних у Німеччині, наприклад, відсутні боєприпаси. Минулого тижня міноборони оголосило, що перші 15 танків будуть поставлені у липні, а ще 15 - до кінця серпня.
Йоганнес Варвік оцінює дії Шольца як "один з тих поміркованих голосів, які, з одного боку, не залишають сумнівів у солідарності з Україною, але з іншого, - не через боягузство чи неспроможність, а через небажання бути втягнутим у війну - здається, враховують побічні ефекти та ризики поставок зброї і не належать до гарячих голів".
Російські найманці у Західній Африці
Шольц, тим часом, намагався знайти союзників для своєї стратегії під час візиту до кількох африканських країн. Зокрема, Німеччина має бажання у майбутньому отримувати газ із Сенегалу. Адже Берлін шукає альтернативу російському газу по всьому світу.
У Малі наслідки військового впливу Росії в Африці відчувають також німецькі військові. Тамтешній військовий уряд підтримує тісні зв'язки з Москвою і дозволяє російським найманцям з угруповання "Вагнер" діяти там вільно. Під час візиту до Західної Африки Шольц назвав їхній вплив "руйнівним". А Бундестаг нещодавно вирішив припинити тренувальну місію у Малі. Проте Бундесвер продовжить участь у миротворчій місії ООН MINUSMA. Також частина має залишитися в Нігері. Шольц пообіцяв це під час зустрічі з військовими.
Санкції обтяжують також непричетних
Однак найбільшою проблемою Африки через війну в Україні є ціни на продовольство і пальне, які стрімко виросли. Те, що значно знижує купівельну спроможність середньої сім'ї у Німеччині, загрожує голодом в африканських країнах. В інтерв'ю DW Шольц пообіцяв економічну допомогу постраждалим країнам. Однак він відмовився від субсидій для стримання такого підвищення цін по всьому світу. "Але ми повинні почати збільшувати поставки газу та палива. Ми намагаємося змусити всі країни-виробники нафти та газу збільшити видобуток, що знизить тиск на світовий ринок".
У Південній Африці Шольц, однак, змушений був стикнутися з тим, що його стратегію щодо України та Росії підтримують не всі. Уже незабаром після початку війни у Україні п'ять країн проголосували проти проєкту резолюції ООН, яка засуджувала російське вторгнення. 35 країн утримались, з них 17 африканських.
Інфографіка голосування африканських країн за резолюцію ООН щодо України
На прес-конференції з президентом ПАР Сірілом Рамафосою минулого тижня Шольц назвав "неприйнятним" таке голосування. Рамафоса наголосив на негативних наслідках санкцій проти Росії: "Навіть ті країни, які тільки стежать за конфліктом і не є його частиною, постраждають від санкцій".
Можливості для переговорів практично немає
В інтерв'ю Олаф Шольц, згадуючи Володимира Путіна, каже й про власні інтереси Росії: "Війна ніколи не завершиться добре для його країни". Через санкції "російська економіка буде відкинута на десятиліття назад". Тільки з цієї причини він має завершити війну, сказав Шольц.
Утім, на даний час на це не виглядає. Росія продовжує свій наступ на сході та півдні України. З іншого боку, український президент Володимир Зеленський вимагає, щоб Росія звільнила усі незаконно зайняті території, включно з анексованим у 2014 році Кримом. Росія це виключає. Тож, з огляду на стан справ сьогодні, перспектива проведення мирних переговорів дорівнює нулю.
А федеральний уряд, вочевидь, ні до чого підштовхувати Зеленського не хоче. Минулого тижня речниця уряду в Берліні заявила, що виключно Україна має вирішувати, за яких умов країна хоче укласти мир.
Загроза нового Афганістану?
Йоганнес Варвік вважав "серйозною помилкою занадто тісно прив'язуватися до цілей України. У нас, безперечно, є інші інтереси, ніж в України, наприклад, уникнути прямої війни з Росією, в яку Україна хотіла б втягнути нас зі своїх зрозумілих інтересів. Ми повинні уникати цього будь-якою ціною". Не має бути табу "тиску на Україну, щоб вона погодилася на політичне компромісне рішення з Росією (...), навіть якщо це означає втрату частини своєї території. Наразі це краще, ніж довгострокова ескалація з непередбачуваним наслідком".
Якщо умови миру з боку Києва будуть нереалістичними, а Росія продовжуватиме наступ, Україна може зіткнутися з тривалою позиційною війною та війною на виснаження.
А для союзників Києва це може означати, що їм ще довго доведеться підтримувати країну грошима та зброєю і допомагати біженцям. І тоді може виникнути своєрідна ситуація нового Афганістану: роки фінансової, військової та гуманітарної діяльності без передбачуваного кінця. Здається, сценарію виходу немає як у Москві, так і у Києві та Берліні.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet