Росія втретє з початку військового вторгнення в Україну блокує експорт казахстанської нафти в ЄС через термінал у Новоросійську. Це – реакція Кремля на курс президента Токаєва?
Є такі збіги! 4 липня 2022 року президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв у телефонній розмові із президентом Європейської ради Шарлем Мішелем висловив готовність допомогти ЄС подолати нинішню нестачу енергоносіїв.
А 5 липня районний суд у російському порту Новоросійськ розпорядився на 30 діб призупинити роботу морського термінала, через який проходить основний потік казахстанської нафти в європейському напрямку.
У Новоросійську закінчується нафтопровід Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), прокладений від величезного Тенгізького родовища на заході Казахстану по російській території до Чорного моря. На об'єктах консорціуму в Новоросійську Ространснагляд виявив порушення екологічного законодавства і зажадав у суді призупинити їхню виробничу діяльність на 90 діб.
Але ні про який актуальний випадок забруднення довкілля не йдеться. Як повідомляють російські ЗМІ з посиланням на КТК, регулятор виявив "документарні порушення за планом ліквідації аварійних розливів нафти". Іншими словами, роботу нафтоналивного термінала призупинено на місяць через неправильно складені інструкції.
Кремль посилає Токаєву сигнали підкоритися
"Я думаю, зупинка роботи термінала, що відвантажує нафту біля Новоросійська з нафтопроводу КТК, відноситься до серії подій, що відбуваються із суто політичних причин", – заявив російський експерт із енергетичних питань, партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутихін в інтерв'ю DW.
У Росії вже не вперше приймають судові рішення, як він висловився, "або з політичних причин, або для того, щоб "віджати" частину власності на користь держкомпаній". Приклад цього – входження Газпрому до складу консорціуму Сахалін-2. "Таких "екологічних" причин в історії російського нафтогазового сектору дуже багато", – нагадав Крутихін.
"Я схильний розглядати рішення суду як відповідь на останню заяву президента Казахстану. Він висловив бажання допомогти нафтою та газом з Казахстану вирішити проблеми Європейського Союзу, де може утворитися певний дефіцит через ембарго на постачання російської нафти і нафтопродуктів і через те, що Росія скорочує постачання газу в Євросоюз", – прокоментував ситуацію Михайло Крутихін.
Третя зупинка КТК від початку вторгнення в Україну
Рішення суду не варто розглядати як безпосередню відповідь на заяву Токаєва про бажання допомогти ЄС енергоносіями, зазначила в розмові з DW політолог, експерт зі Східної Європи з Оксфордського університету Лейла Алієва.
"Радше це була реакція на дедалі зростаючу тенденцію Казахстану поводитися незалежно, і це потрапило в цю ж течію". У зв'язку з цим вона нагадала про червневий виступ Токаєва в Санкт-Петербурзі на ПМЕФ, де він висловився про те, "як він ставиться до сепаратистських рухів в Україні. Безумовно, все, що робиться зараз, у пострадянському просторі, має сприйматися в політичному контексті", впевнена Алієва.
Рішення суду в РФ призведе до третьої довгої зупинки відвантаження казахстанської нафти в Новоросійську за час війни Росії проти України, яка почалася 24 лютого.
22 березня порт оголосив, що внаслідок шторму вийшли з ладу два із трьох виносних причальних пристроїв (ВПП), за допомогою яких нафту заливають у танкери.
"За 20-річну історію нафтопроводу він ніколи ще не виходив з ладу через вітер", – зазначала німецька економічна газета Handelsblatt, яка вже тоді запідозрила Росію в навмисному зриві експорту казахстанської нафти на європейський ринок.
Видання посилалося на дані Німецької метеорологічної служби (Deutscher Wetterdienst, DWD), яка зафіксувала в ті дні великий, але цілком типовий для регіону шторм, але аж ніяк не руйнівний ураган.
Один із двох виведених з експлуатації ВПП знову запрацював 23 квітня, але за цей місяць видобуток нафти в Казахстані, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), впав приблизно на 12 відсотків. Інший ВПП ремонтували до 1 липня.
Тим часом 15 червня в акваторії порту почалися планові роботи з пошуку підводних мін часів Другої світової війни, і КТК протягом 10 днів знову зміг відвантажувати нафту на експорт тільки через один ВПП. Потім пошук "вибухонебезпечних предметів" продовжили ще на 10 діб – до 5 липня. Ну, а цього дня в Новоросійську саме засідав районний суд, який закрив на цілий місяць тепер уже весь термінал.
У Кремлі таким рішенням суду хочуть протестувати реакцію Казахстану, передбачила Лейла Алієва. "Казахстан може піти на переговори і якісь поступки. Думаю, що розрахунок саме на це зроблено. Але насправді ефект від такого тиску зазвичай буває зворотним. Країни починають інтенсивніше шукати альтернативні джерела постачання, альтернативні альянси і ринки", – заявила політолог.
Нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан як альтернатива для Казахстану
Але постає питання, як доставляти європейцям таку потрібну їм зараз сировину? Маршрут через Новоросійськ стає щораз ненадійним, прокачування по російській частині нафтопроводу Дружба і далі – в Усть-Лугу на Балтиці – на вигляд теж малоперспективний, адже танкери в умовах ембарго і санкцій проти РФ навряд чи захочуть заходити в цей російський порт.
Ось чому Касим-Жомарт Токаєв у бесіді із Шарлем Мішелем закликав Європейський Союз, згідно з офіційними повідомленнями, "до співпраці в справі розвитку альтернативних трансконтинентальних коридорів, включаючи Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут".
Ідеться, зокрема, про експорт казахстанської нафти в обхід Росії по дну Каспійського моря в Азербайджан, де починається нафтопровід, що йде з Баку через Тбілісі в турецький середземноморський порт Джейхан. Це може стати реальною альтернативою дедалі ненадійнішому КТК. Але для цього нафтопровід на Каспії ще належить збудувати.
Казахстан фактично вже має доступ до нафтопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан, але наразі обсяги поставок саме казахстанської нафти по ньому є мінімальними: "Можливо, шукатимуть додаткові варіанти і тут теж", – припустила Лейла Алієва.
З боку Заходу Казахстан буде залучений до пошуку спільних рішень щодо доставки енергоносіїв з цієї країни в ЄС, впевнена Алієва.
"Я думаю, що загалом зараз тривають дуже серйозні переговори про альтернативу російській нафті і газу. І оскільки Казахстан – дуже важливе джерело, перш за все, нафти, то думаю, що він дуже щільно залучений як Сполученими Штатами, так і ЄС як альтернативне джерело енергоресурсів", – додала політолог з Оксфордського університету.
Чи піде Казахстан на поступки Кремлю?
Для Казахстану зупинка експорту через Новоросійський порт буде "великою та затяжною" проблемою, аж поки буде знайдено альтернативні рішення, впевнений Михайло Крутихін.
Іншої альтернативи, як відправляти нафту в ЄС, Казахстан не має. Можна тільки частково компенсувати зупинку за рахунок складного маршруту – "невеликими танкерами через Каспійське море в Азербайджан, звідти – по невеликих нафтопроводах чи залізницею в грузинські порти, далі – танкерами по морю або в Махачкалу, і звідти – по російському нафтопроводу в той-таки Новоросійськ".
Але Казахстан навряд чи піде на поступки Кремлю, вважає Крутихін. "Казахстан показує, що він – суверенна держава, яка здійснює власну політику. Я думаю, ніякий тиск не змусить керівників Казахстану відмовитися від позиції "проти агресії", – заявив Крутихін, маючи на увазі військове вторгнення Росії в Україну.
Роль нафти з Казахстану для ФРН та всього ЄС зростає
Німеччина закуповує казахстанську сиру нафту впродовж більш як два десятиліття, але останні кілька років частка казахстанської нафти на німецькому ринку швидко зростає. У 2021 році Казахстан, обігнавши Норвегію та Великобританію, вперше посів третє місце серед найбільших країн – постачальників нафти в ФРН після Росії та США.
А коли наприкінці 2022 року набуде чинності ембарго ЄС на російську нафту, роль цієї центральноазійської країни в постачанні не тільки в Німеччину, а й у весь Євросоюз може значно зрости. Адже у 2019 році, перед пандемією коронавірусу, Казахстан з часткою 7,65% уже входив до п'ятірки найважливіших постачальників нафти в Євросоюз, він ненабагато випередив навіть Саудівську Аравію та США.
Для європейського ринку великих проблем у зв'язку із зупинкою роботи термінала і припиненням постачання казахстанської нафти в цей регіон Крутихін не очікує. "Це може погіршити постачання на нафтопереробні заводи в ЄС, але я не можу оцінити масштаби цих можливих неприємностей. Адже на світовому ринку зараз немає дефіциту нафти – вона почала надто дешевшати за розуміння, яке є на ринку, що дефіциту немає і що падіння попиту внаслідок очікуваної економічної рецесії можливе", – аналізує ситуацію Крутихін.
Казахстан і Росія: хто кому зможе завдати відчутнішого удару?
І Казахстан, і Росія ще далеко не вичерпали свої можливості завдати одне одному взаємного чутливого удару в разі, якщо протистояння триватиме.
"Не виключаю, що Казахстан може використати нафтопровід з Омська через Павлодар і далі – до Китаю. По ньому йде 10 мільйонів тонн, і це нафта Роснефти. Але думаю, що таким самим "рішенням суду" її можна буде замістити казахстанською нафтою та відправляти її в Китай", – припустив Михайло Крутихін.
Росія, своєю чергою, могла б вдарити по тих казахстанських енергокомпаніях, які мають спільні проекти з росіянами, наприклад, на шельфі Каспійського моря. Але й Казахстан має інструменти ускладнити життя російським партнерам, додає Крутихін. "Зокрема, Оренбурзький газопереробний завод Газпрому працює тільки тому, що туди надходить газ з північного Казахстану. Інакше він зупиниться".
Розв'язання торговельно-економічної війни між Росією та Казахстаном тільки посилить процеси дезінтеграції на пострадянському просторі.
"Ми бачимо це віддавна. Економічний, фінансовий вплив Китаю в Казахстані та інших країнах Середньої Азії є набагато більшим, ніж вплив Росії. І стає ще більшим. Значення Туреччини міцнішає. А з огляду на політику Росії і її ставлення до цивілізованого світу, це розділення дедалі ширшатиме", – вважає Михайло Крутихін.
Нинішній конфлікт виявив, що співвідношення сил в регіоні змінилося, додає Лейла Алієва: "Ми маємо врахувати, що Євросоюз став реальним контрбалансом. ЄС займає зараз перше місце в експорті Казахстану і є головним у прямих інвестиціях у Казахстан. За цей час відбулися досить серйозні зміни в плані балансу сил у Центральній Азії, і надто щодо Казахстану”.
Лідери країн у колишньому СРСР та Східній Європі дуже уважно відслідковують співвідношення сил, яке змінюється в регіоні внаслідок конфлікту Росії з Україною та західним світом, каже Алієва: "Якщо вони обирають упевненішу позицію щодо конфлікту – це свідчення того, що Росія програє в ньому, хоча й може принести багато проблем тим, хто йтиме з нею на конфронтацію".