Чи гарантована Україні підтримка Заходу, якщо в майбутньому вона відкине умови перемир'я з РФ із втратою територій? Яку роль відіграють ціни на газ? Такі питання обговорювали експерти із ФРН.
"Вторгнення Росії в Україну - це регіональна війна з глобальними наслідками. І вже сьогодні очевидно, що вона змінить міжнародну політику на найближчі роки, а можливо, і десятиліття", - такими словами військовий експерт, професор Карло Масала (Carlo Masala) випередив подіумну дискусію про розвиток цього конфлікту, що відбулася у Мюнхенському університеті бундесверу увечері 19 липня.
Наскільки міцною виявиться підтримка України з боку країн ЄС та НАТО, якщо війна затягнеться, чи вдасться Києву під час укладання миру уникнути територіальних втрат, а, можливо, навіть повернути собі Донбас та Крим, і що буде, якщо вранці 21 липня – у день завершення планового ремонту газопроводу "Північний потік" - російський газ не потече його трубами у бік Європи?
Думки учасників дискусії - генерала бундесверу у відставці Ганса-Лотара Домрезе (Hans-Lothar Domröse), генконсула України в Мюнхені Юрія Ярмілка, спікера фракції ХДС/ХСС у бундестазі з питань оборонної політики Флоріана Хана (Florian Hahn) Дометайт (Gudrun Dometeit) - з цих та інших питань виявлялися часом діаметрально протилежними.
Як розвиватиметься ситуація на фронті
Оцінюючи становище на фронті, Ханс-Лотар Домрезе констатував, що Кремль не досяг в Україні поставлених стратегічних цілей "і тому вдався до старого радянського методу ведення бою - пройтися (за противником. - Ред.) ковзанкою". "Це означає: артилерія, знищення, безконтрольне ведення вогню", - пояснив він.
За словами відставного генерала бундесверу, ситуація в Україні нагадує йому ірано-іракську війну 1980-1988 років (закінчилася підписанням договору про перемир'я на тлі величезних людських та економічних втрат сторін. - Ред.):
"Війна (з українського боку. - Ред.) ведеться до останнього солдата, в умовах озброєнь, що поступово закінчуються. При цьому росіяни практично не можуть завоювати нові території (…). Навіть у Донбасі, на своїй вотчині, яку вони хочуть "звільнити", вони просунулися всього на пару кілометрів. Таким чином, перед нами - позиційна війна, як у 12-му раунді боксерського поєдинку, коли обидва супротивники ледь тримаються на ногах, висять один на одному і страждають від величезних втрат.
Коментуючи дані британської розвідки про те, що російські втрати становлять вже близько 30 000 військових, Домрєзе зазначає: "Нас усіх уже давно звільняли б. Катастрофічний результат". Тим часом, Росія може розпочати ескалацію конфлікту, відправивши в Україну ще більше танків, авіації, кораблів та артилерії, попереджає він.
"Своєї головної стратегічної мети - "демілітаризації та денацифікації" України - він (президент РФ Володимир Путін. - Ред.) не досягне, однак він може захопити, наприклад, Одесу, і це - велика небезпека", - розмірковує Домрєзе.
Президент України Володимир Зеленський, за оцінкою відставного генерала, також не зможе досягти поставленої мети - повернути Україні всю захоплену територію, включаючи Крим. Маючи високотехнологічні західні озброєння та навчених користуватися ним військових, Україна зможе досягти осені локальних успіхів, вважає він: "Саме локальних, а не на лінії завдовжки 900 кілометрів".
Зі свого боку, Росія все сильніше відчуватиме тиск санкцій, у тому числі відсутність чіпів для виробництва танків. У таких умовах восени може бути досягнуто критичної точки, "коли обидва президенти скажуть: "Якщо просування вперед неможливе, то давайте укладемо угоду про припинення вогню (не про мир)".
Чи втомився Захід від війни в Україні?
За спостереженнями Карло Масали, після п'яти місяців з початку війни в деяких країнах, у тому числі США та Німеччині, почали звучати питання про те, як довго Захід ще має надавати підтримку Україні.
"Йдеться не про уряди. Однак окремі важливі люди все частіше висловлюють подібні думки", - пояснив він.
"Думаю, що зараз усі зрозуміли, що таке Путін, що політика зведення мостів з Росією зазнала поразки, - парирував Ярмілко. - Зараз усі зрозуміли, що ми не лише боремося за самих себе, за незалежну Україну, а й захищаємо на передньому краї демократичний". світ від варварства. Тому ми, звичайно, розраховуємо на подальшу допомогу та вдячні за неї".
Повернувшись до тієї ж теми пізніше, він додав: "Питання про ціни на газ дуже важливе для німецького суспільства. Рівень життя, добробут - що може бути важливішим? Однак на чашах ваг зараз знаходяться дві речі: 1 євро надбавки за кубометр газу та похолодання в квартирі на кілька градусів; і людські життя, існування держави, зруйновані міста та села. Для мене відповідь очевидна".
Зі свого боку голова міжнародного відділу журналу Focus Гудрун Дометайт підтвердила, що її видання ще з часів пандемії коронавірусу спостерігає в читачів втрату інтересу до статей про кризи. Деякі вже зараз запитують, "чому вони повинні розплачуватися за те, що Путін напав на Україну".
За оцінкою журналістки, восени, коли ціни на газ у Німеччині зростуть, солідарність з Україною може виявитися забутою. ЗМІ має знайти рішення цієї проблеми, щоб знову привернути увагу читачів до важливих тем, вважає Дометайт.
Про постачання важких озброєнь Україні з Німеччини
Колишній посол України в Берліні Андрій Мельник, нещодавно відкликаний Києвом на батьківщину, неодноразово різко критикував ФРН за надто повільні, на його думку, темпи постачання озброєнь. Юрій Ярмілко, висловлюючись набагато дипломатичніше, також зазначив, що Україна "не зовсім розуміє", чому з поставками німецьких ЗСУ Gepard проблем немає, а, наприклад, з БМП Marder - є.
"Однак, на мій погляд, ситуація значно покращилася, - констатував генконсул, додавши, що, за його даними, найближчим часом в Україну з Німеччини повинна буде вирушити чергова партія узгоджених раніше до постачання озброєнь. - Добре, що ми отримуємо озброєння, але нам потрібно більше і більше, і не колись у серпні чи через три місяці, а зараз”.
Відставний генерал Домрезе підтвердив, що Німеччина має достатньо озброєнь, щоб поставити їх частину в Україну, проте для цього необхідне політичне рішення та відповідність угоди закону про експорт озброєнь.
"Якби цього хотіли, то могли б зробити. У цьому я не стану вам суперечити, пане генеральний консул. Але тільки не будьте надто оптимістичним, кажучи: у серпні ці озброєння будуть нам уже не потрібні. на жаль, і в серпні", - упевнений Домрєзе.
Необхідність подальших поставок озброєнь Україні не викликає сумнівів і у депутата бундестагу від блоку ХДС/ХСС Флоріана Хана.
"Ми - найбільша економіка Європи. Ми, Європа знаходимося зараз, так би мовити, у центрі цього конфлікту. Саме тому так важливо, щоб ми взяли на себе провідну роль, а не лише дивилися, що роблять інші, і завжди пленталися у хвості". , - заявив він, відсилаючи до слів канцлера ФРН Олафа Шольца (Olaf Scholz), що всі питання постачання озброєнь Україні Берліну треба спочатку узгодити всередині НАТО.
Цілі Заходу та України щодо війни з Росією
Які ж цілі Києва, Москви та Заходу щодо війни, що ведеться в Україні, і наскільки реалістичне їх досягнення? Думки щодо цього розділилися. "Якщо цілі (у війні. - Ред.) не задають політики, поставити їх перед собою і забезпечити їх досягнення має головнокомандувач", - вважає Ханс-Лотар Домрєзе.
"Що це означає в даному випадку? Мені шкода, пане генконсул, але це не означає "розбити росіян". Це - ілюзорно і математично неможливо, - продовжив він. - Адже йдеться про світову державу з 900 000 солдатів, яка може забезпечити підкріплення ".
У подібній ситуації метою Заходу у війні Росії з Україною має стати підтримка цієї країни доти, доки вона не зможе вести самостійне в політичному плані життя, вважає відставний генерал: "Тут треба дивитися, на якому просторі це буде. У тому, що це буде вся територія України, я, на жаль, сумніваюся. Але частина країни, яка б за величиною вона не була, бажано якомога більше, коли припиниться стрілянина, повинна бути в змозі самостійно вирішувати, чого вона хоче".
За словами Домрєзе, саме тому Заходу необхідно якнайшвидше поставити Україні озброєння - щоб площа "України, що залишилася" була максимальною і можна було розпочати переговори про припинення вогню. Заперечуючи йому, генконсул Ярмілко зазначив: "Україна хоче повернення до законних кордонів 2014 року".
За словами дипломата, думка про те, що Києву слід зберегти за собою "Україну, що залишилася", небезпечна: "Адже Путін не зупиниться, він ніколи не дасть нам спокою. І якщо ми погодимося зараз з якимось статусом-кво, то відбудуться інші речі Я не говорю навіть про Молдову, країни Балтії, Польщу чи Словаччину.Я говорю про нас (Україну. - Ред.) - завтра, післязавтра, через рік, через п'ять років. Ред.) – це межі 2014 року, а тактично – це межі 23 лютого поточного року”.
Джерело: Російська служба DW