Містам Німеччини бракує вільної житлової площі, грошей та персоналу для повноцінного прийому й забезпечення всім необхідним українських біженців. Про можливий вихід з ситуації - у репортажі DW.
Герцогенрат-Меркштайн - невеличка громада на крайньому заході Німеччини. Місцевий спортзал - далеко не нова будівля, з графіті на зовнішніх стінах. Нині тут ніхто спортом не займається, адже в ньому розмістили біженців з України, що втекли від війни. Ще на початку серпня за допомогою перегородок облаштували тимчасове житло для 80 осіб. Але тепер цей імпровізований притулок переповнений. Так само, як і решта тимчасового житла для біженців у Герцогенраті.
За добрий кілометр від цієї зали в одній із протестантських парафій працює група консультантів по роботі з біженцями. Пастор Франк Унґератен щойно повідомив своїм колегам, що потрібно вже цього тижня облаштувати для біженців ще один спортзал. Про це він дізнався від міської соціальної служби, що відповідає за прийом біженців та надання їм допомоги.
Чотири його колежанки сприйняли цю новину без захвату. Навпаки, адже вони сподівалися, що справа не дійде до повторення катастрофічної ситуації під час кризи біженців 2015-2016 років, коли через величезний наплив біженців їх також доводилося тимчасово розміщувати у спортзалах та навіть у наметах. Але в маленькому містечку з населенням близько 50 тисяч людей просто немає вільних квартир та осель і підшукати щось підхоже для розселення біженців просто неможливо. Ще одним фактором, що відлякує людей приймати біженців з України, є стрімкий злет цін на газ та струм, який спостерігається останнім часом у Німеччині, додають у центрі.
Спортзал у місті Герцогенрат-Меркштайн, де розмістили українських біженців
Саможертовна виснажлива праця
Фактично з часу прибуття до Німеччини перших біженців з України в працівників й працівниць консультаційного центру для шукачів притулку повні руки роботи. Вони проводять розмови, телефонують до держустанов, допомагають прибулим заповнювати анкети, організовують мовні курси, підшукують біженцям житло, влаштовують кулінарні курси, а також зустрічі за кавою й тістечками. А ще, вони підбадьорюють, радять, втішають і навіть доглядають дітей у разі необхідності.
Хоч служителі протестантської церкви виконують цю роботу на добровільних засадах, але все-таки це "постійне навантаження", визнав пастор Унґератен. У нього самого залишається дедалі менше часу для виконання своїх пасторських обов'язків. Щодня він отримує близько 60 запитів у чат-групі, де спілкуються біженці. Він також каже, що всі його колеги й колежанки "перехворіли влітку". "У якусь мить організм просто не витримує", - погоджується з ним одна з його колежанок.
За підрахунками пастора, таке місто як Герцогенрат зазвичай приймає 50-60 нових біженців на рік. "За три місяці з України прибуло 400 біженців, а зараз їх 530", - розповідає він. Крім того, ще близько 850 людей прибули в пошуках притулку з 20 інших країн. "У декого за цей час з'явилася робота, але у багатьох немає - і потреба в інтеграції не зникла", - пояснив пастор. Працівники й працівниці соціальної служби також роблять усе можливе й неможливе, постійно працюючи понаднормово, додав священнослужитель.
Пастор Франк Унґератен і його колежанки
В Аахені біженцям відвели вісім спортзалів
У розташованому за 20 кілометрів місті Аахені ситуація не краща. На початку серпня мер міста Сібілле Койпен оголосила, що місто поки що не в змозі приймати нових біженців війни й шукачів притулку. Міська влада пояснила це рішення тим, що все тимчасове житло зайняте, включно з вісьмома спортзалами.
Водночас більшість з понад чотирьох тисяч українців, які прибули й зареєстровані в Аахені, а також отримують фінансову підтримку від держави, розселені в приватних оселях. Це пов'язано зокрема з тим, що до війни в Аахені вже була порівняно численна українська громада.
Мер міста Аахен Сібілле Койпен
Проблема несправних житлових контейнерів
У контейнерному містечку, зведеному ще у 2016 році на колишньому стадіоні на півдні Аахена, нині проживають переважно вихідці з африканських країн, кілька сирійців і кілька українців. Невеличкі помешкання в цьому таборі для біженців, що оснащені кухнею, душем і туалетом, користуються неабиякою популярністю, адже вони надають певний особистий простір. Цей табір для біженців розрахований на максимум 120 осіб, але третина контейнерів протікає, тож непридатна для проживання. Тепер влада намагається їх якось полагодити.
Крім того, мерія Аахена докладає всіх зусиль для облаштування під житло порожніх комерційних приміщень. Принаймні, до кінця осені планують звільнити від біженців спортзали, надавши їм більш підхоже житло.
Ось такі контейнерні містечка зараз дуже популярні через певний рівень комфорту, який вони надають
Муніципалітети почуваються кинутими напризволяще
"Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли ми також розуміємо, що ця війна, ймовірно, триватиме ще довго, а люди залишаються тут, і їм потрібно щось ще, окрім спортзалу", - каже Сібілле Койпен. "Це сім'ї, різні етнічні групи, різні вікові групи, які там перетинаються, і це теж соціально вибухова ситуація, яку ми маємо якось пом'якшувати. І коли немає невеликих приміщень, це дуже складно", - нарікає посадовиця.
Тож мерка міста Аахен підтримує озвучену раніше представниками місцевої влади Німеччини вимогу щодо необхідності проведення саміту з проблем біженців. Федеральний уряд має краще проводити розподіл людей по країні, а також надавати фінансову допомогу, переконана вона. Місто Аахен, не чекаючи на рішення з боку федерального й земельного уряду, профінансувало пов'язані з розселенням біженців роботи й послуги на 15 мільйонів євро, каже Койпен. "У будь-якому разі, ми маємо отримати компенсацію за це", - вважає вона.
Лише притулку замало
Але всього цього замало, додає вона. За її словами, людям потрібно не тільки "надати людям дах над головою та ліжко, а й щось більше". "Потрібні місця в школі, місця в дитсадку, потрібна психосоціальна допомога, особливо щодо сімей та дітей з травмами внаслідок війни", - пояснює вона.
У контейнері, де розміщують і біженців з України, можуть проживати максимум дві особи
Усі ці речі є такими ж дефіцитними у Німеччині, як і житло, за яке біженці конкурують із рештою населення. Схожа ситуація спостерігається й у Герцогенрат-Меркштайні. Тут більшість орендодавців житла відразу ж відмовляються або кидають слухавку, коли чують про біженців.
На межі можливостей
Нині пастор Унґератен веде переговори з містом щодо надання додаткового персоналу для консультування біженців. Але там бракує коштів. Тільки на експлуатацію двох переоснащених на притулки для біженців спортзалів йде "шестизначна сума". Тож Герцогенрат дуже сподівається на допомогу від федерального уряду. "Має бути більше грошей і більше працівників", - каже пастор. "Муніципалітети перебувають на межі можливостей", - додав він.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet