Фото: TASS
ЄС залишається найбільшим торговельним партнером та інвестором Казахстану
На тлі війни Росії проти України Казахстан активно прагне зближення з Європейським Союзом, і Брюссель відповідає йому взаємністю. Але чи зможе Астана скористатися моментом, не розлютивши Москву?
Казахстанський уряд обережно ступає на цю стежку. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв відмовився від деяких практик свого попередника Нурсултана Назарбаєва, який здійснював більш репресивну політику, і скасував своє власне рішення з перейменування столиці Казахстану на його честь.
Масові протести в січні цього року, які супроводжувалися загибеллю демонстрантів, викликали як жорстку реакцію Токаєва, через яку він наразився на масивну критику, так і подальші спроби президента країни дистанціювати його адміністрацію від попереднього режиму.
Але саме війна Росії проти України привернула увагу до позиції Астани, як географічної, так і політичної. Чи виступить Казахстан проти дій Росії в Україні? Казахстан утримався під час обох голосувань щодо резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, які засуджували Москву за вторгнення в Україну і спробу анексії українських територій.
Однак це не було "мовчання", зазначив заступник міністра закордонних справ Казахстану Роман Василенко в розмові з DW. За його словами, утримання від голосування на Генасамблеї ООН і численні заяви Токаєва щодо підтримки визнаних міжнародною спільнотою кордонів є "дуже принциповою і дуже чіткою" позицією. "Ми виступаємо за повагу до Статуту ООН і за територіальну цілісність держав", - підкреслив Василенко.
Токаєв справді заявив про це особисто президенту Росії Володимиру Путіну на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в червні, сказавши, що Казахстан не визнає незалежності так званих "ДНР" та "ЛНР", і назвавши їх "квазідержавними утвореннями".
У вересні Токаєв заявив, що понад сто тисяч російських призовників, які втекли до Казахстану, здебільшого "були змушені втекти через поточну безвихідну ситуацію. "Ми маємо подбати про них і забезпечити їхню безпеку", - додав він.
"Цей конфлікт викликав дуже великий жаль у нашому суспільстві. Він не залишив байдужим нікого в Казахстані, тому що в нас хороші відносини з обома країнами - і з Росією, і з Україною", - пояснив Василенко у розмові з DW. При цьому він додав, що "якщо коли-небудь і був час будувати міцніші взаємини між Казахстаном - і Центральною Азією загалом - та Європою, будувати мости між нами і зближувати два наші регіони, то цей час настав".
Іноземний капітал тікає з Росії
Десятки іноземних компаній, які працювали в Росії, вже розглядають Казахстан як тиху гавань і збираються перебазуватися до країни. Тоді як ще сотні, за словами Василенка, висловили зацікавленість у цьому. "Це компанії, які працюють у галузях, на які не поширюються санкції, і вони покинули Росію за власним бажанням після початку конфлікту", - сказав він. Серед них, згідно з урядовим звітом, майже 40 компаній - з Німеччини.
Василенко зазначає, що перебування в Євразійському економічному союзі, до якого входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан, вигідне для цих компаній. "Це дозволить їм продовжити роботу в тому ж правовому полі, яке охоплює Росію, але також і Білорусь та Казахстан, перебуваючи при цьому в країні, яка межує з Китаєм, і мати можливість експортувати свої товари до Китаю", - додав він.
Розгалуження в політиці та трубопроводах
Нині Європейський Союз залишається найбільшим торговельним партнером та інвестором Казахстану. Однак обидві сторони залишаються залежними від Росії, оскільки більша частина товарів з Казахстану надходить до Європи через Росію. Ось кілька цифр, аби проілюструвати цю залежність: експорт нафти і газу становить понад 40 відсотків національного доходу Казахстану, при цьому 80 відсотків цього експорту здійснюється територією Росії нафтопроводом Каспійського трубопровідного консорціуму, найбільшим акціонером якого є Москва.
"Ми зберігаємо ці експортні маршрути через Росію, - зазначив Василенко. - Ми сподіваємося, що їхній роботі не завадять будь-які дії чи будь-які діячі. Але тепер ми розуміємо, що існує необхідність у диверсифікації".
За його словами, Казахстан і його партнери "дуже уважно" вивчають інші маршрути, зокрема "Середній коридор", через який можна було би доставляти енергоносії до Європи через Азербайджан, Грузію і Туреччину. Це питання обговорюватиметься з головою Європейської Ради Шарлем Мішелем під час його візиту до Астани, який має відбутися 26-27 жовтня.
Кремль усе ще має перевагу
Однак нині Казахстан навряд чи може дозволити собі злити Москву, вважає Темур Умаров, аналітик Фонду Карнегі за міжнародний мир, який працює у столиці Киргизстану Бішкеку. Він зазначає, що Астані раніше вже продемонстрували, на що здатен Кремль.
"Росія п'ять разів зупиняла роботу трубопроводу від початку війни, і це створювало проблеми для Казахстану, - пояснює він, - тому що вони не можуть постачати нафту імпортерам згідно з контрактами, і їм доводиться сплачувати штрафи та урізати плановані надходження до бюджету".
Умаров закликає керівництво Казахстану звернути увагу і на внутрішні проблеми. "Політичний режим (повинен. - Ред.) здійснити деякі реформи, які дозволили б людям, не пов'язаним із політичними елітами, бути залученими до процесу ухвалення рішень", - сказав він. "Необхідно зробити більше для підтримки місцевих активістів, для підтримки незалежних ЗМІ, а також політичних рухів, які створюються всередині Казахстану", особливо напередодні листопадових виборів. При цьому експерт висловив стурбованість тим, що опонентів Токаєва не допускають до участі в них.
Казахстан як "острів стабільності"
Але якщо країні вдасться впоратися з тиском як усередині країни, так і з-за її меж, то, на думку Умарова, на Казахстан дивитимуться як на острів стабільності. "У всьому євразійському регіоні Казахстан є чимось на кшталт останнього передбачуваного партнера, тому що Росія збожеволіла, Китай закритий і не дуже хоче проявляти гнучкість у відносинах з Європою, зосередившись на конфронтації зі США, - вважає експерт. - Інші ж країни недостатньо великі, аби реально змінювати регіональну геополітику і стратегію".
Василенко каже, що його уряд працює над цими проблемами і сподівається, що світ зрозуміє те, що він називає багатовекторною зовнішньою політикою Астани. "Ми не проросійські, ми не прокитайські, ми не прозахідні, - зазначає він. - Ми - проказахські".
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet