Щорічний саміт G20 відбуватиметься на тлі підвищеної напруги та недовіри між Заходом, Росією та Китаєм після вторгнення Москви в Україну. Чи можна все ж сподіватися на результативність зустрічі? Репортаж DW з Балі.
Курортний острів Балі вже причепурений до початку дійства, яке називають святом виходу Індонезії на світову арену. Тут представлені балійські твори мистецтва та митці, які демонструють багаті традиції та культуру мальовничого раю, відомого своїм сонцем, піском і спокоєм.
Цього тижня лідери прибудуть на індонезійський курортний острів Балі для щорічної зустрічі країн Великої двадцятки (G20), яка об'єднує провідні економіки світу. Усі вони так чи інакше переживають зараз наслідки війни РФ проти України.
Президент США Джо Байден і лідер Китаю Сі Цзіньпін є одними з 17 лідерів держав, яких очікують на саміт 15-16 листопада групи, до якої входять19 країн з розвиненою економікою та економікою, що розвивається, і Європейський Союз. Помітним "прогульником" є президент Росії Володимир Путін, який вирішив пропустити цей захід.
Саміт відбуватиметься на тлі війни та санкцій Заходу проти Росії. Ці заходи не тільки розпалили побоювання глобальної рецесії, але й поглибили вже наявні розбіжності між членами G20. Тому очікування від цієї зустрічі скромні. "Справжній виклик для цієї зустріч G20 - це не стільки якийсь конкретний результат чи домовленість з будь-якого питання, адже я не думаю, що вони дійдуть консенсусу як G20, а це те, чи може сам цей орган продовжувати функціонувати?" - коментує старший директор Центру геоекономіки вашингтонського Atlantic Council (Атлантична Рада) Джош Ліпскі.
G20, яка була заснована в 1999 році як група міністрів фінансів, а потім під час фінансової кризи 2008-09 років оформилася як група лідерів держав для боротьби з економічними кризами та спадами, цього року важко знаходить спільні точки дотику щодо нагальних питань, таких як відновлення після пандемії та енергетична та продовольча кризи, що тривають, на тлі глибоких розбіжностей щодо війни в Україні та санкцій. "Якщо група не може об'єднатися і функціонувати у цю добу реальних економічних труднощів для розвинених економік, ринків, що розвиваються, і країн з низьким рівнем доходу, то це ставить під фундаментальний сумнів ефективність самої групи, - сказав Ліпскі в коментарі DW. - Отже, це виклик для G20, щоб довести, що ці зустрічі відповідають поставленій меті".
Відсутність Путіна як стимул
Незважаючи на те, що тінь Путіна нависла над цьогорічною зустріччю, сам російський президент відмовився від особистої присутності. Примітно, що ще в серпні після візиту до Москви президент Індонезії Джоко Відодо, який головує на саміті G20, підтвердив, що Путін візьме в ньому участь.
Експерти з міжнародних відносин припускали, що Путін використає саміт, щоб похизуватися перед своїми виборцями, щоби показати, що він залишається сильним лідером, і для того, щоби вбити клин між західними прихильниками України, демонструючи, що він геть не в ізоляції.
Гостям G20 демонструватимуть багату культурну спадщину Балі
Тепер же кажуть, що Путін насправді не хотів сидіти на зустрічах і вислуховувати лекції від інших світових лідерів, що йому вже довелося пережити на самітах G20 у 2014 і 2015 роках після анексії Росією Криму. "Путін, ймовірно, був збентежений критикою Сі (президента Китаю. - Ред.) на зустрічі в Самарканді та нещодавньою заявою Сі з (на зустрічі з канцлером Німеччини Олафом. - Ред.) Шольцем щодо використання ядерної зброї. Без підтримки Сі у нього не буде іншої країни, яка захищатиме його позицію", - вважає старший радник вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень і колишній чиновник Державного департаменту США Джеймс Карузо. "Крім того, його критикуватимуть за знищення цивільної інфраструктури України, що є воєнним злочином", - сказав він у коментарі DW.
Відсутність Путіна позбавляє саміт значного подразника й допомагає зосередитися на економічних питаннях. "Я знаю, що Джокові (так поширено називають індонезійського президента. - Ред.) дуже хотів, щоб були присутні усі лідери. Але, враховуючи ситуацію, це кращий результат для нього, оскільки за відсутності Путіна можна провести більш конструктивну зустріч, ніж за його присутності", - каже Ліпскі.
Діалог лідерів США і Китаю
Оскільки Путіна поруч не буде, то однією з головних подій саміту на Балі вже зараз стала перша особиста зустріч на полях саміту президента США Байдена з лідером Китаю Сі Цзіньпіном у понеділок, 14 листопада. Серед тем їхньої розмови була розпочата Москвою повномасштабна війна проти України. Байден зазначив, що США і далі активно конкуруватимуть з КНР, зокрема узгоджуючи зусилля з союзниками і партнерами по всьому світу. Він наголосив на прихильності Вашингтона політиці "одного Китаю", водночас виступивши проти "примусових і дедалі агресивніших дій КНР щодо Тайваню".
Попри відсутність конкретних результатів "уже сама зустріч двох лідерів віч-на-віч, відновлення цього справді прямого каналу спілкування, є важливим", каже Ліпскі.
Ілюзорне спільне комюніке
Після вторгнення Росії в Україну головування у Великій двадцятці Індонезії вийшло досить незавидним, а всередині групи утворилися фракції: Велика сімка (G7) розвинутих економік, включаючи ще й Австралію та Південну Корею; і країни, що не приєдналися, такі як Індія та Південна Африка, котрі обрали відносно нейтральний курс між Заходом, Китаєм і Росією.
Через "розбіжності між країнами" Джакарті було важко змусити групу погодити офіційне комюніке щодо пріоритетних питань її головування, таких як перехід на зелену енергетику і захист клімату. Навіть виявилося складно змусити членів домовитися з таких питань як продовольча та енергетична безпека.
Останні приготування: встановлення прапорів країн-учасниць саміту
"Коли під тобою тремтить земля, а ти можеш встояти на місці, це вже велике досягнення, - сказав у коментарі DW виконавчий директор аналітичного центру Gateway House в індійському Мумбаї Манджіт Кріпалані. - Можливо, G20 не досягла великого прогресу, але це вже досягнення, оскільки вона (група. - Ред.) здатна встояти за поточних геополітичних обставин".
На даний момент знайдення спільних формулювань для спільного заключного комюніке видається ілюзорним. "Важко сказати, як підуть переговори, але дуже ймовірно, що перемовини з делікатних тем "перетечуть" і на сам саміт", - припускають джерела DW в німецькому уряді. "Справа ускладнюється не лише геополітичною ситуацією, але й тим, що в питаннях продовольчої безпеки та цін на енергоносії існують різні оцінки причин кризи та того, як це все має бути сформульовано".
Заглядаючи за межі підсумкової декларації
Водночас голова Business 20 (форуму бізнес-діалогу G20. - Ред.) Шінта Камдані застерігає від того, щоб оцінювати успіх саміту за тим, буде чи не буде підсумкове спільне комюніке. Це не на користь насиченому обміну думками з питань охорони здоров'я, енергетики, боргової кризи та інших тем, які порушуватимуться під час двосторонніх зустрічей і додаткових заходів, вважає вона. "Те, що нам потрібно побачити, - це не оптика того, чи буде остаточна декларація, чи ні, а питання, з яких дійшли згоди всі країни. Ми повинні цінувати те, що цей процес відбувається", - сказала у коментарі DW індонезійська підприємниця.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet