Європейські лідери почали розглядати варіанти існування Альянсу без участі США, але виявляється що Європа має низку проблем.
Смерть російського опозиціонера Олексія Навального та відхід з Авдіївки української армії, якій не вистачило американських боєприпасів через бездіяльність Конгресу, навели похмуру тінь на лідерів Мюнхенської безпекової конференції.
Ще більшого страху на Європу наганяє цілком можливий прихід Дональда Трампа до влади в США. Європейські уряди були особливо вражені недавньою його заявою щодо НАТО.
Як відомо, Трамп вже розглядав вихід з Альянсу під час свого першого терміну, а на минулому тижні в заяві він чітко дав зрозуміти, що, принаймні, не накаже американським військам йти на захист будь-якого члена Союзу проти Росії, який не виконає ціль НАТО 2% ВВП на оборону.
Як пише видання The Economist, поєднання переозброєння Росії, погіршення становища України та можливого повернення Трампа в Білий дім привело Європу до найнебезпечнішого за останні десятиліття переломного моменту. Європейські держави та армії задумуються, чи повинні вони долати цю кризу без свого союзника, з яким прожили майже 80 років.
Як вважають журналісти зараз вже стоїть питання не тільки в тому, чи кине Америка Україну, а й у тому, чи може вона кинути Європу. При цьому щоб заповнити простір в НАТО, що утвориться внаслідок відсутності США, Європі доведеться зробити набагато більше, ніж просто збільшити витрати на оборону. То ж чи справиться вона самостійно – далі в сюжеті.
Не без впливу України
Як зазначає видання, у Мюнхені панував радше страх і рішучість, ніж паніка. Американські та європейські офіційні особи все ще сподіваються, що допомога США з'явиться в Україні.
Так, президент Чехії Петр Павел заявив, що його країна "знайшла" 800 тисяч снарядів, які можуть відправити для ЗСУ протягом декількох тижнів. А міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус наполягає на тому, що європейське виробництво зброї зростає "якомога швидше", і додає, що він "дуже оптимістично налаштований" щодо можливості Європи заповнити американські прогалини.
Інші чиновники применшили небезпеку від Трампа.
"Ми повинні перестати стогнати, скиглити і бурчати з приводу Трампа. Усе залежить від американців... Ми повинні працювати з тим, хто перебуває на танцполі", – заявив прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте.
Не всі такі оптимісти, додає The Economist. Якщо американська допомога повністю зникне, Україна, ймовірно, програє, сказав виданню один з американськи чиновників. Це, за його словами, завдасть психологічного удару Заходу, водночас підбадьорить російського диктатора Володимира Путіна для атаки на Європу.
Союзники розходяться в думці, скільки часу знадобиться Росії, щоб відновити свої сили до довоєнних стандартів, і терміни залежатимуть від західних санкцій. Три-сім років — це той діапазон, про який "багато хто говорить".
Тому ідею європейської "стратегічної автономії", на якій раніше наполягала лише Франція, підхопили інші країни. Витрати на оборону, які почали зростати після початку конфлікту між Росією та Україною у 2014 році, тепер значно збільшилися. Того року тільки три союзники по НАТО виконали завдання з витрачання 2% ВВП на оборону, яке було визначено як необхідний мінімум на торішньому саміті у Вільнюсі. Цього року його досягнуть щонайменше 18 держав – 62 % європейських союзників. Загальні витрати Європи на оборону становитимуть близько 380 мільярдів доларів – приблизно стільки ж, скільки й у Росії, якщо перерахувати за паритетом купівельної спроможності.
Брак солдат і командирів
Однак, як зазначає ЗМІ, великих грошей, які має Європа, недостатньо. Майже всі європейські армії насилу справляються із завданням набору особового складу. Представники НАТО кажуть, що плани військового потенціалу Альянсу вимагатимуть збільшення існуючих показників на третину.
А в разі війни, на думку головнокомандувача британськими військами Патріка Сандерса, мобілізація в Європі може стати "цілою справою" – мовляв, люди до цього не готові.
Крім того, зростання витрат після 2014 року призвело до тривожно малого зростання бойових можливостей. У нещодавній доповіді Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні йдеться про те, що кількість бойових батальйонів з 2015 року практично не збільшилася (Франція і Німеччина додали лише по одному) або навіть скоротилася, у Великій Британії – на п'ять.
Навіть якщо Європа зможе створити бойові сили, їй бракує базових речей, необхідних для ефективної та достатньо тривалої боротьби, додає The Economist. Мова йде про командування та управління, таких як штабні офіцери, навчені керувати великими штабами; розвідку та спостереження, наприклад безпілотники та супутники; логістичні можливості, включаючи авіатранспорт; і боєприпасів, яких вистачить більше, ніж на тиждень.
Боротьба за здобич
Як пише видання, ще одна з проблем Європи – це конкуренція.
Так, об'єднання ресурсів може допомогти для європейців. Наприклад, протягом останніх 16 років група з 12 європейських країн спільно купувала й експлуатувала флот із трьох далекомагістральних вантажних літаків. У січні Німеччина, Нідерланди, Румунія та Іспанія домовилися про спільну купівлю тисячі ракет для Patriot, використовуючи оптові поставки для зниження вартості. Такий самий підхід може бути використаний і в інших галузях, наприклад, під час закупівлі розвідувальних супутників. Але тут складність полягає в тому, щоб розділити здобич.
Країни з великою оборонною промисловістю – Франція, Німеччина, Італія та Іспанія часто не можуть домовитися про те, як розподіляти контракти між своїми національними виробниками зброї. Наприклад Францію дратує європейська ініціатива Небесний щит, у рамках якої 21 європейська країна спільно закуповує системи ППО, тому, що вона передбачає купівлю американських та ізраїльських пускових установок поряд із німецькими.
Ці подвійні виклики – нарощування військового потенціалу та відновлення виробництва зброї – є величезними.
"Оборонна промисловість Європи менш фрагментована, ніж багато хто вважає", – каже Ян Джоель Андерссон з Інституту досліджень безпеки ЄС.
Окрім цього, за його словами, країни Європи часто мають різні пріоритети щодо озброєння. До прикладу, Франція віддає перевагу літакам-носіям і легкій бронетехніці, а Німеччина – перехоплювачам дальнього радіуса дії і важчим танкам.
Труднощі зі штабом і ядерною зброєю
Як пише Economist, сухе поняття військового командування та управління висуває ще одну проблему для Європи. Журналісти зазначають, що НАТО – це чисто політичний і дипломатичний орган, а також "грізна бюрократія", яка щорічно витрачає 3,3 мільярда євро і керує складною мережею штабі, які пов’язані з пунктом в Америці.
В разі виходу США з НАТО, рішення щодо оборони ляже виключно на європейців, але, як зазначають журналісти, власний військовий штаб ЄС все ще невеликий, недосвідчений і нездатний контролювати війну високої інтенсивності.
Найбільша ж загроза для Європи, на думку ЗМІ, у тому, що США має значно потужну ядерну зброю – 5000 боєголовок. У Європі ядерні країни – це Велика Британія та Франція. Але вони не покриють американські запаси. У цих двох країн разом 500 ядерних боєголовок. Для порівняння, Росія має їх 6000. Британська зброя закріплена за НАТО, але її використання керується з Америки. Натомість Франція на власний розсуд може застосовувати свої ядерні запаси – вони поза зобов'язаннями НАТО. Міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер закликав переосмислити європейські ядерні домовленості.
Новини від Корреспондент.net в Telegram та WhatsApp. Підписуйтесь на наші канали https://t.me/korrespondentnet та WhatsApp