Попри всі прогнози, тріумфу вкрай правих на виборах у Франції не відбулося, Україна також виграє від цього.
Після досить успішного для себе першого туру партія Марін Ле Пен Національне об'єднання претендувало на здобуття абсолютної більшості в нижній палаті французького парламенту, тобто понад 289 мандатів. Але цього не сталося, ультраправі депутати отримали всього 143 мандати - вдвічі менше за необхідне.
Підсумки виборів
Замість ультраправих перше місце отримав Новий народний фронт – об'єднання лівих та зелених партій, які сумарно отримали 180 мандатів.
Президентський блок Разом суттєво зменшив свою присутність у парламенті та втратив перше місце. Однак, якщо в перший тур їм прогнозували 70-90 мандатів, а найоптимістичніший прогноз передбачав 120 мандатів, то результат на рівні не менше 160 депутатів виглядає неймовірним успіхом.
Успіх чи поразка Макрона
Розпустивши парламент і оголосивши несподівано для всіх дострокові вибори, президент Франції Еммануель Макрон хотів зупинити посилення вкрай правих, які здобули велику перемогу на французьких виборах до Європарламенту, і одночасно зміцнити свої позиції в Національних зборах (нижній палаті парламенту), де у його правлячого альянсу. було абсолютної більшості, що заважало ухвалювати закони.
Макрон пішов на величезний ризик, який, як багатьом здавалося, міг дати зворотний ефект, оскільки Національне об'єднання продовжувало набирати популярності, і перспектива правого парламенту та уряду на чолі з 28-річним Жорданом Барделла ставала все більш реальною.
Все змінилося, коли зовсім несподівано основні ліві сили Франції — зелені, соціал-демократи, комуністи та ультраліва Нескорена Франція Жан-Люка Меланшона — об'єдналися, створивши Новий народний фронт, щоб не дати ультраправим виграти вибори.
Перед другим туром виборів центристи Макрона та ліві партії, які зазвичай на дух один одного не переносять, домовилися про так званий Республіканський фронт — неформальний термін, що означає створення політичного бар'єру вкрай правим.
Ця тактика має у Франції давню історію ще з часів початку зростання популярності Національного фронту (стара назва Національного об'єднання), коли ним керував Жан-Марі Ле Пен. При ньому рух вважався антисемітським, антиісламським і расистським, і вважалося, що треба за будь-яку ціну не допустити його приходу до влади.
Сенс Республіканського фронту в тому, що в другому турі партії домовляються знімати кандидатів на користь один одного в тих округах, де інші кандидати мають більше шансів перемогти представника ультраправих. І така тактика спрацювала.
Попереду – невизначеність
Ідея Макрона домогтися в ході виборів абсолютної більшості для правлячої партії в парламенті з тріском провалилася.
Оскільки жодна партія не набрала абсолютної більшості, Макрону доведеться мати справу з «підвішеним парламентом», в якому намагатимуться якимось чином співіснувати три блоки — ліві, вкрай праві та центристи.
З огляду на розбіжності між ними та розбрат всередині лівого альянсу, труднощі, які зазнавав Макрон під час проведення законів у старому парламенті, здадуться йому квіточками порівняно з новими Національними зборами.
Макрон і його партія вестимуть довгі й болючі переговори і торг з метою створити коаліцію, до якої ввійшли б сили від лівих до правоцентристів, і сформувати хоч якийсь дієздатний уряд.
Але з огляду на ступінь розбіжностей між цими блоками важко уявити собі, як і коли така коаліція може бути сформована. Паризьку Олімпіаду за три тижні Франція, швидше за все, зустріне без чинного уряду і може політичного ступору.
Францію чекає тривалий період нестабільності, коли три протиборчі блоки з конкуруючими ідеями та програмами намагатимуться сформувати коаліцію або опиняться у стані паралічу.
Значення для України
"У Парижі – ентузіазм, у Москві – розчарування, у Києві – полегшення", – так результати парламентських виборів у Франції прокоментував польський прем'єр Дональд Туск.
Найнеприємнішим сценарієм для Києва — і найзручнішим для Москви — була б перемога вкрай правих, яких багато років звинувачують у зв'язках із Кремлем.
У свою чергу Москва за три дні до виборів, можливо, надала ведмежу послугу Марін Ле Пен, коли російське МЗС офіційно підтримало її партію.
“У Франції зростає запит на суверенну зовнішню політику, що відповідає національним інтересам, на порятунок від диктату США та ЄС, - заявив представник МЗС РФ Андрій Настасьїн. — Французькій владі неможливо буде ігнорувати ці фундаментальні зрушення у настроях переважної більшості співгромадян”.
Ле Пен, яка явно не очікувала такої підтримки, негайно назвала це провокацією і втручанням у вибори.