Суд за позовом Березовського до Абрамовича відбувається в бадьорій і приємній атмосфері. Промовисті адвокати, впевнені в собі свідки і численні журналісти - все виглядає цілком органічно. Але тим не менше періодично виникає чітке відчуття, що все це має бути не тут.
"Так,
нормальна тут атмосфера, - почув я за спиною уривок чужої розмови, коли всіх
запросили повернутися в залу засідань після перерви. - Пам'ятаю, як у 90-і в
московському арбітражі було накурено. Жах!"
Я обернувся. Про прокурений московський суд згадував один зі свідків у
мільярдному спорі. Його співрозмовник посміхався і згідно кивав.
Цей суд - тривалий вечір спогадів, деякі з яких настільки невиразні, що їх,
здається, простіше забути. Про те, що було 10, 15 або 20 років тому, свідки
розповідають судді під присягою. Про свої відчуття вони можуть розмірковувати в
"курилці".
Насправді ніякої курилки в лондонському суді немає - останні кілька років
куріння в громадських місцях в Англії повсюдно заборонено.
У перервах засідання всі виходять у просторий хол зі скляною стіною і рядами
сидінь, що нагадують залу очікування в аеропорту.
Команда Абрамовича - наліво, Березовський і компанія - направо. У сторін є
спеціальні кімнати для нарад, але на абстрактні теми вони розмовляють при всіх.
Один з одним сторони не спілкуються. Охоронці, правда, вітаються, але навіть
люди з "груп підтримки" з противниками не розмовляють (при сторонніх,
принаймні).
Про англійський патріотизм
Останні два тижні противників можна було умовно розбити на червоних і синіх.
Березовський і вся його численна охорона носили на лацканах маки - знак пам'яті
про британських солдатів, загиблих у двох світових війнах та інших конфліктах.
Мак на лацкані піджака до дня закінчення Першої світової - для багатьох прояв
патріотизму. У певному сенсі аналогом цього британського знака можна вважати
георгіївські стрічки на День перемоги в Росії в останні роки.
Абрамович з маком помічений не був, зате на всі засідання він приходив в
однотипній синьо-білій краватці.
Сталість вибору власника "Челсі" і ще кількох людей у його компанії
швидко пояснили саме їх футбольними пристрастями. А футбольна лояльність в
Англії, мабуть, теж може бути зарахована як високий прояв патріотизму.
Пам'ять батьківщини
Незважаючи на ці зворушливі реверанси в бік англійської способу життя, по ходу
справи пам'ять про Росію часів первісного накопичення постійно спливає в
багатьох деталях.
Позивач приїжджає до суду на "Майбаху" з машиною супроводу.
Антураж дотримується навіть у будівлі суду. На тлі численної охорони
Березовського - з характерними навушниками і навіть бронежилетами, що випирають
з під сорочок - усміхнена судова охорона виглядає трохи наївно.
Під час засідань біля в'їзду в провулок, де розташований суд, чергує
мотоцикліст з таким же проводом на вусі, як у його колег нагорі.
Відповідач у цьому сенсі виглядає більш стримано. До суду він, як правило,
приходить пішки. Нерідко в компанії одного або двох чоловіків.
Але ввечері теж вирушає додому не на таксі.
До кінця дня, коли Абрамович закінчив відповідати на запитання адвокатів, на
невеликому просторі біля дверей суду стояло сім автомобілів: п'ять
"Даймлерів", один билинний "бумер" і чорний
"рейндж-ровер" (мабуть, щоб додати всьому, що відбувається,
англійської акценту).
Двома мовами
Безпосередньо процес йде з синхронним перекладом двома мовами. Всім у залі
видають спеціальний приймач і навушники: нульовий канал - процес без перекладу двома
мовами (як кажуть, так і чути), перший канал - все англійською, другий канал -
все російською.
Березовський виступає англійською, звертаючись до судді "міледі",
мабуть, навіть занадто часто.
Абрамович спілкується через перекладача.
Про те, чи розуміє власник "Челсі" англійську, багато говорили на
початку процесу.
Російські кореспонденти майже одностайно зійшлися на версії "звичайно,
знає, а переклад - спосіб виграти час для роздумів".
Британські журналісти пішли іншим шляхом і спробували з'ясувати у футболістів
"Челсі", якою мовою з ними спілкується господар. "Розуміє і розмовляє",
- нібито повідомили журналістам футболісти.
Втім, швидше за все, ніякого підступу чи хитрого умислу у виборі Абрамовичем
російської мови немає. Побічно власник "Челсі" пояснив ситуацію на
дев'ятий день давання свідчень.
"Я не люблю публічних виступів. Я починаю хвилюватися, плутаюся і забуваю,
що хотів сказати", - пояснив Роман Абрамович під присягою.
За кордон за правосуддям
Репортажі про процес у британській пресі рясніють транслітерованою кримінальною
лексикою (krysha, kidalovo, razvodka). В Росії цей факт багатьох тішить.
Водночас, деякі люди, знайомі з пристроєм бізнесу в Росії, встигли здивуватися
тому, що в записах розмов фігурантів подібної лексики досить мало.
Якщо для британських газет процес - поєднання популярної антропології та
селебріті-шоу (завдяки участі мовчазного Абрамовича), то російська преса
копається в подробицях справ давно минулих днів. Тональність оповіді: все це і
так було відомо.
"Лондонському суду розповіли про Росію 90-х" - типовий заголовок у
російській пресі.
Насправді лондонському суду показали ще й Росію нульових: не випадково ж один з
фігурантів саме в цей час став одним з найбагатших людей планети, а другий,
хоча багато що і втратив, постійно говорить, що це він придумав "Единую
Россию".
А можливо, в лондонському суді багато побачили і Росію сьогоднішню.
"Чим гірше буде ставати з судами в Росії,
тим більше ми будемо ходити тут по судах", - сказав один російський
журналіст, в черговий раз прямуючи в скляну будівлю на Феттер-лейн.