На думку більшості аналітиків, президент, котрий повертається, не сказав на з'їзді "Единой России" нічого нового.
Промову Володимира Путіна на з'їзді
"Единой России" 27 листопада спостерігачі одностайно розцінили як
програмну. Водночас, Путін не сказав нічого такого, чого від нього не чули
раніше.
На думку експертів, нічого принципово нового країна від Путіна більше не почує.
Похвальні відгуки пролунали, в основному, з лав "Единой России".
На думку секретаря президії генради партії Сергія Невєрова, "перемога
нашого кандидата на виборах 4 березня стане гарантією політичної стабільності,
планомірного економічного розвитку і модернізації всіх сфер життя".
"Путін за той час, поки він перебував у публічному просторі, довів своє
право бути лідером нашої країни", - заявив віце-спікер Держдуми Олег
Морозов.
"Були змальовані фундаментальні речі з точки зору принципів пошуку в
суспільстві правди, справедливості", - вважає депутат-єдинорос Володимир
Плигін.
Опозиція також поставилася до виступу Путіна очікувано.
Перший заступник голови ЦК КПРФ Іван Мельников сказав, що його емоційне
враження від з'їзду - "поєднання роздратування і жалості" і що
"у єдиноросів немає жодного аргументу на свою користь, крім того, що в
1990-ті було гірше, ніж зараз".
Співголова незареєстрованої Партії народної свободи Борис Нємцов вважає, що
рішення Путіна йти на третій термін "безвідповідальне, тому що скеровує
країну не просто у застій, а в деградацію і розвал, і провокаційне, бо показує,
що народ мирно від нього не позбудеться".
Промова кандидата була короткою і базувалася на двох основних тезах: "крім
нас, керувати нікому", і "без нас буде гірше".
Про політичну свободу, поділ влади і права людини Путін не говорив. Демократію,
правда, згадав, але у своєрідному контексті: коли висловлювався в тому дусі, що
Росія - вже демократична країна і порад ззовні не потребує.
Кандидат у президенти закликав "ставитися до розвитку нашої політичної
системи дбайливо і надзвичайно відповідально", тобто, фактично, нічого в
ній не змінювати.
Важливе місце в промові було відведено зростанню життєвого рівня росіян у
нульові роки. Опозиція пов'язує його не стільки з політикою "партії
влади" і самого Путіна, скільки з природним ходом подій (ринкові реформи
якраз до 2000 року були, в основному, завершені і стали приносити плоди) і з
високими цінами на енергоносії.
Спостерігачі звернули увагу на два пункти, які Володимир Путін виділив
особливо: "забезпечити справедливість у найширшому сенсі цього
слова", "гарантувати реально рівні можливості ... створити умови для
благополучного життя не тільки в столицях, а й на всій території країни" і
зміцнювати Євразійський союз.
За словами президента Інституту національної стратегії Михайла Ремізова,
"фактично опосередковано Путін визнав, що нинішній рівень соціального
розшарування є критичним".
Різні об'єднавчі проекти на пострадянському просторі традиційно популярні серед
російського масового виборця. Спостерігачі давно звернули увагу на те, що
розмови про інтеграцію зазвичай активізуються напередодні виборів.
Але наскільки реальні ці передвиборчі гасла?
Досвід попередніх 11 років правління Володимира Путіна показує, що
перерозподілу доходів і переділу власності від нього чекати не слід, якщо,
звичайно, не йдеться про точкові акції щодо окремих бізнесменів, які чомусь
впали у немилість.
Існує інший спосіб боротьби з бідністю: не віднімати і ділити, а складати і
множити.
Але, на думку більшості економістів, резерви розвитку за рахунок екстенсивних
факторів вичерпані. А модернізація вимагає сприятливого інвестиційного клімату,
конкурентного середовища, ефективної боротьби з корупцією, рівноправного
діалогу між владою і бізнесом, відмови держави від зміни правил по ходу гри.
Щоб "талановиті, вимогливі, самостійні і критично налаштовані
громадяни", про яких красиво говорив свого часу Дмитро Медведєв, не шукали
кращої долі за кордоном або не йшли у внутрішню еміграцію, потрібна політична
лібералізація.
"Здійсненню проголошених Путіним цілей заважає створена ним же система, -
вказує головний редактор Російської редакції "Німецької хвилі" Інго
фон Мантойфель. - Еліта, яка розбагатіла і отримала важелі впливу в часи і за
допомогою путінської вертикалі влади, одночасно є основною перешкодою для
необхідної модернізації. І вихід з цього замкнутого кола знайти дуже
важко".
"Останні чотири роки можна списати в утиль, - вважає директор Центру
досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев. - Підсумок їх
такий, що підсумку немає. Виявилося, що ідея модернізації фундаментально
суперечить самому підходу еліти до життя".
На думку критиків російської влади, такий стан цілком влаштовує Путіна. Точно
так же Леонід Брежнєв свого часу забезпечив номенклатурі
"стабільність" в обмін на власне довічне перебування на посаді.
"Ми забезпечимо все необхідне сприяння російському бізнесу - тим нашим
підприємцям, які пов'язують своє майбутнє саме з нашою країною, будують тут
заводи, фабрики, впроваджують нові технології, освоюють російські простори,
завойовують позиції на світовому ринку", - проголосив лідер єдиноросів,
закликавши "відкрити дорогу для тисяч нових ініціатив" та побудувати
в Росії "економіку передової індустрії і проривних технологій".
Як кажуть, хто б заперечував. Але що заважало зробити це протягом попереднього
десятиліття? Чому заклики "злізти з сировинної голки" так і
залишилися пропагандистським заклинанням?
"Правоохоронні органи і судова система повинні бути здатні забезпечити
безпеку і захистити права кожної людини", - заявив Путін, але тут же
обмовився, що "це легше сказати, ніж зробити".
На думку спостерігачів, те ж саме стосується пострадянської інтеграції.
Еліти нових держав давно звикли до суверенного статусу. Економіки Росії і її
найближчих сусідів не є взаємодоповнюючими, оскільки всі виступають на ринку як
експортери сировини та імпортери готових виробів і технологій.
Альянс з Білоруссю і Казахстаном ніяк не тягне на новий центр геополітичного
впливу. Ключовим елементом будь-якого інтеграційного проекту є Україна, але
навіть "проросійський" президент Віктор Янукович віддає перевагу
свободі рук, ніж обіймам Москви.
"Витівка з ЄвразЕС - виключно передвиборча, - заявив Російській службі
Бі-бі-сі аналітик фонду "Індем" Юрій Коргунюк. - Ні в якій формі
відновлення Союзу неможливо, можна тільки експлуатувати пострадянську
ностальгію. Союз був унітарною державою, єдність якої забезпечувалася,
насамперед, силою. Тепер за входження в будь-яку подобу Союзу Росії доведеться
платити, а грошей немає навіть на перше завдання - підвищення рівня життя
соціально незахищених верств".
За практично одностайною думкою експертів, офіційне висування Володимира Путіна
кандидатом в президенти не випадково виявилося приурочено до думських виборів,
які відбудуться наступної неділі.
"Якщо він [Путін] жорсткіше зв'яже себе з "Единой Россией", це
посилить підтримку партії на виборах", - упевнений головний науковий
співробітник Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень РАН
Олександр Ципко.
На думку старшого наукового співробітника Інституту аналізу підприємств і
ринків Вищої школи економіки Олексія Зудіна, "висунення Путіна як
кандидата в президенти здатне зробити помітний вплив на вибори в
Держдуму".
"І виборці, і еліта давно сприймають це як доконаний факт, тому, це навряд
чи сильно вплине на перебіг нинішньої парламентської кампанії. Але це непоганий
інформаційний привід, щоб вкотре нагадати про те, що Путін – лідер "Единой
России", і спробувати на цьому консолідувати електорат", - заявив
директор Ради з національної стратегії Валерій Хом'яков.
Наскільки виправдається це сподівання, покаже майбутнє голосування.
За даними "Левада-центру" на 18-21 листопада, за Путіна на
президентських виборах проголосував би 31% респондентів. Ще на початку жовтня
його підтримував 41% виборців.
Правда, головні суперники Путіна, Геннадій Зюганов і Володимир Жириновський, в
ході того ж опитування набрали, відповідно, 8% і 6%, тому в його перемозі на
президентських виборах ніхто не сумнівається.
Однак рейтинг "Единой России" завжди істотно відставав від особистого
рейтингу Володимира Путіна. Тепер же, за даними соціологів та оцінками
експертів, й ім'я Путіна автоматично не гарантує успіху.
Вперше в історії Росії провідний кандидат в президенти висунутий на партійному
з'їзді замість того, щоб збирати два мільйони підписів на свою підтримку.
Депутат-єдинорос Андрій Ісаєв пояснив це високим ступенем зрілості, якої
досягла російська демократія, але директор Інституту глобалізації Михайло
Делягін вбачає тут іншу причину.
"Збір підписів - потужний пропагандистський захід. Але про що можуть
розповісти людям складальники-єдинороси, якщо партію критикують на місцях? Є
небезпека, що поряд з двома мільйонами підписів вони зберуть 20 мільйонів
протестів", - заявив він.
Спостерігачі відзначили радянську стилістику з'їзду в "Лужниках".
Практично одностайне голосування (зареєстровано 621 делегат, кандидатуру Путіна
підтримали 614, проти не проголосував ніхто), присутність великої кількості
активістів Загальноросійського народного фронту і руху "Молода гвардія",
які скандували гасла і розмахували прапорцями, виступи зі словами подяки
"партії влади" і її лідеру замість конструктивного обговорення, не
кажучи вже про дебати, у багатьох викликали відчуття дежавю.
Одні експерти бачать мету масового дійства у створенні враження, що все
вирішено і дискутувати особливо немає про що. На думку інших, Кремль, який до
24 вересня ще намагався вустами Дмитра Медведєва залучити на свою сторону
інтелігенцію і міський середній клас, тепер остаточно махнув на них рукою і апелює
до тих, хто психологічно залишається "радянськими людьми".
Втім, як зауважує Юрій Коргунюк, Володимир Путін в цьому сенсі всього лише
залишається вірним собі.
"Він і раніше робив ставку на утриманців і бюджетоотримувачів. Ніколи
серед інтелігенції він не був популярним, якщо не вважати самого початку його
правління, але ця популярність закінчилася зі "справою ЮКОСу", -
говорить експерт.
"Путін виступив у своєму колишньому ключі: солоненький жарт, міцненьке
слівце, претензії до Заходу, пацанський прищур", - прокоментував промову
прем'єра на з'їзді політолог Дмитро Орєшкін.
Міцні слова адресувалися, в основному, російській опозиції.
Напередодні думських виборів 2007 року Путін заявив, що ліберали "шакалять
біля іноземних посольств", тепер порівняв їх з Іудою.
Наполегливе звернення до теми "ганебних зв'язків із Заходом"
аналітики знаходять не випадковим. Росіяни завжди легко прощали
правителям-"патріотам" низький життєвий рівень і придушення свободи,
зате не було і немає більш дієвого способу дискредитувати будь-якого політика,
ніж звинуватити його в тому, що він "прогинається перед закордоном".
Проте ті ж експерти вважають перебільшеними страхи, які вихлюпнулись в інтернет
слідами путінської промови: "будуть репресії, треба валити!". Вони
нагадують, що Путін говорив практично те ж саме чотири роки тому, а нічого не
сталося, і пов'язують нападки на опозицію виключно з майбутніми виборами.
"Подібні загрози стали традиційними в останні тижні виборчої кампанії.
Адресат - ті виборці, хто не любить Захід. Що стосується закручування гайок, в
цьому сенсі вже зроблено все, що можна зробити в рамках нинішньої системи. А на
режим типу сталінського немає ресурсів. Ні людей тих немає, ні віри в
ідею", - говорить Юрій Коргунюк.
"Путін - не Сталін, не Гітлер, не Пол Пот і навіть не Піночет.
"Единая Россия" - не ВКП (б) і не НСДАП. Принципова відмінність: для
того, щоб воювати - із зовнішніми ворогами, з внутрішніми, не суть - у партії
повинна бути потужна ідеологія. Віра у правоту справ, якими б злочинними вони
не опинилися. А у сьогоднішньої так званої "еліти" ідеологія одна -
побільше вкрасти і скоріше вивезти - туди, де мешкають "зовнішні
вороги", - погоджується Станіслав Кучер.
Не називаючи прямо своїх головних опонентів, комуністів і лібералів, прем'єр
"проїхався" по тих і інших. Перші, за його словами, "довели
країну до повного руйнування", другі "організували її безпрецедентне
розграбування". При цьому він, як і раніше, ні словом не згадав свого
попередника, якому забезпечив спокійну старість і державний похорон.
Незалежні коментатори вказують у зв'язку з цим на двоїстість становища
Володимира Путіна, який робив успішну кар'єру як в СРСР, так і, особливо, в
"лихі 90-ті", і своїм теперішнім становищем зобов'язаний Анатолію
Собчаку і Борису Єльцину.
"Нудно було слухати", - відповів Юрій Коргунюк на питання про
загальне враження від передвиборчої промови Путіна.
Резюмуючи відгуки політиків та експертів, можна сказати, що нічого нового і
несподіваного кандидат у президенти не сказав. Всупереч деяким прогнозам, що прозвучали
після вересневого з'їзду "Единой России", країна і світ побачать не
"нового", а колишнього Путіна.
Добре це чи погано, залежить від точки зору.