Мирне вирішення політичної кризи в Росії, центром якого стала Москва з багатотисячними акціями розсерджених городян, стає все менш імовірним в умовах небажання влади вести діалог з опозицією, яка може отримати масову підтримку в разі економічних потрясінь і домогтися дострокової зміни керівництва країни, вважають експерти Центру стратегічних розробок (ЦСР), які передбачили хвилю протестів.
Масові протести, розпочаті після грудневих
думських виборів і притихлі із закінченням президентської кампанії в березні,
спалахнули з новою силою за день до травневої інавгурації Володимира Путіна, що
збирається правити ще як мінімум шість років. Розгін п'ятидесятитисячного
мітингу, арешт організаторів і затримання майже 1000 незгодних спровокували
безстрокову акцію протесту в центрі Москви, критику Заходу і демарш частини
депутатів лояльного Кремлю парламенту.
"Отриманий нами матеріал свідчить про те,
що криза набула незворотного характеру, - дійшли висновку автори доповіді,
представленої в четвер. - Незалежно від сценаріїв його подальшого розвитку,
збереження політичної стабільності, а тим більше, повернення до докризового
статус-кво вже не можливо".
"У всіх сценаріях політична криза отримує
розвиток і призводить до глибокої трансформації політичної системи".
Дослідження засноване на опитуванні різних
верств населення (середній клас, студенти, пенсіонери, молодь, протестний
електорат) у Москві, Санкт-Петербурзі, Калінінграді, Пермі, Волгограді,
Новосибірську, Бєлгороді, Самарі, Дзержинську і Єкатеринбурзі, проведеному в
березні-травні.
Опитування показує, що націоналістична загроза
не актуальна для змужнілого суспільства, незважаючи на заїжджену пропагандистською
машиною формулу "якщо ми підемо, прийдуть вони". Все менше діють на
нього і мантри про велич держави, що встає з колін, й турботу держави про
людину.
"Населення стало політично більш зрілим.
У Росії істотно знизився ґрунт для радикального лівого популізму, сценарій
Лукашенка неможливий. Так само як неможливий сценарій радикального
націоналістичного порядку, заснований на внутрішній і міжнаціональній
ворожнечі. Ця повістка не викликає відгуку у людей. Це помилка, нічого
подібного ми не спостерігаємо", - сказав Рейтер один з авторів доповіді,
президент ЦСР Михайло Дмитрієв.
Маргіналізація прихильників
Автори доповіді вказують на стійку тенденцію
ослаблення підтримки федеральної влади з боку населення не тільки у великих, а
й у малих і середніх містах.
"Спостерігається маргіналізація
мотивованих прихильників Путіна і існуючої влади", - пишуть автори
доповіді, додаючи, що серед голосуючих за Путіна на виборах 4 березня
переважала позиція вимушеного голосування через відсутність прийнятної альтернативи.
"Середній клас найбільших міст для влади
практично втрачений. Це виражається у втраті підтримки Путіна, партії влади і в
несхвалення політичного статус-кво".
В умовах зниження підтримки суспільством
внутрішньої політики автори доповіді очікують від влади спроб компенсувати
невдачі радикалізацією дій на зовнішній арені в руслі з очікуваннями населення.
"Зовнішня політика, заснована на темі
зовнішніх загроз і антизахідної риторики, є для російської влади найбільш
значущим якорем, який стримує подальше падіння політичної підтримки влади
населенням", - йдеться в доповіді.
Влада не зможе забезпечити швидкі зрушення на
краще ні за одним із завдань, названих населенням в числі пріоритетів, нехай це
незадовільний стан освіти та охорони здоров'я, забезпечення безпеки і
верховенства закону, якість і доступність послуг та інфраструктури, впевнені
автори.
"Відсутність видимого прогресу на
напрямках, найбільш затребуваних населенням, може привести до швидкого вичерпання
і без того ослабленої підтримки уряду Дмитра Медведєва і робить імовірною
дострокову зміну кабінету".
Сила протесту
Автори дослідження відзначають, що учасники
протестів нечисленні в масштабах всієї країни і не користуються поки підтримкою
більшості.
Однак дослідження показали, що вантаж
невирішених соціально-економічних проблем, що дісталися в спадщину від першого
"путінського десятиліття", виступає в ролі консолідуючого чинника для
різних верств населення, а протестувальники в Москві, на думку експертів, матимуть
в найближчому майбутньому вирішальний вплив на розвиток політичної кризи.
"З одного боку, влада вже позбавлена
можливості ефективно стримувати і пригнічувати протести, як це було за часів
нечисленних мітингів непримиренної опозиції. З іншого боку, продовження
протестів ставить владу у вельми вразливе становище, безперервно демонструючи
країні і всьому світу загострення політичної кризи та безпорадність центральної
влади ".
Путін зустрів найбільшу за роки його правління
хвилю вуличних виступів зневажливими коментарями на адресу невдоволених, а з
моменту вступу на посаду 7 травня ні словом не обмовився про заворушення в
столиці. Тим часом підконтрольна йому державна машина пішла на протестуючих
всією потужністю: держтелебачення копається в брудній білизні опозиціонерів,
поліція хапає людей з білими стрічками в кафе, а партія влади спішно збільшує
штрафи за участь у стихійних протестах до руйнівних сум в десятки тисяч
доларів.
"По суті справи, між владою і
протестуючими починається війна на виснаження, в якій влада виявляється в більш
уразливому становищі і змушена енергійно реагувати на події, поки вони остаточно
не вийшли з-під контролю".
Взимку Кремль пообіцяв протестувальникам
політичну реформу - вибори губернаторів і спрощення реєстрації партій. Однак
після завершення виборчої кампанії слухняний парламент прийняв лише її
вихолощений варіант. На думку авторів доповіді, реформа не припала до вподоби
консерваторам у владі, яким до недавнього часу вдавалося без особливих зусиль
блокувати подібні ініціативи.
"Продовження мітингів, залежно від гостроти конфронтації з владою,
може або надати цим реформам додаткового динамізму, або, навпаки, привести до
радикальної зміни політичної рівноваги, за яким відбудеться сповзання влади і
суспільства в режим політичної реакції".
Розвилка
Автори доповіді формулюють чотири можливі
сценарії розвитку подій.
Вірогідним сценарієм експерти ЦСР вважають
перехід протистояння мітингувальників і влади в силову конфронтацію, що вже
проявилося в розгоні мітингу на Болотній площі. Придушення протестів потребує
внутрішнього перегрупування влади, включаючи підвищення ролі силового блоку і
посилення противників реформ.
У цьому випадку прихильники мирної
трансформації влади серед мітингувальників будуть витіснені на другий план, а
роль авангарду протестуючих перейде до радикальної опозиції: лівих радикалів,
анархістів і націоналістів.
"На цьому етапі ймовірність розвитку
кризи за цим сценарієм оцінюється нами як висока, оскільки ескалація
політичного насильства вже почалася. У міру поширення насильства, повернення
протестів в мирне русло стає все менш імовірним", - пишуть експерти.
Другим вірогідним сценарієм є радикальна
трансформація влади в результаті другої хвилі світової економічної кризи в разі
розпаду єврозони.
Це призведе до глобального гальмування зростання,
зниження цін на сировинні товари і посилення відтоку капіталу, а в результаті -
до поширення протестів на масові групи населення за межами Москви.
"У сценарії економічної кризи ймовірність
дострокових виборів досить велика", - вважає Дмитрієв.
Сценарій "прискореної модернізації"
можливий тільки в разі збереження мирного характеру протестів і початку
політичного діалогу між прихильниками модернізації у владі і серед
мітингувальників, що експерти вважають малоймовірним.
"Для влади цей діалог створює
безпосередні загрози для становища перших осіб та їх близького оточення. Для
мітингувальників - проблема формулювання єдиних позицій і делегування представництва
в переговорах".
Сценарій "інерційного розвитку"
передбачає загасання політичних протестів, що не призведе до завершення
політичної кризи, але сповільнить її перебіг. В цьому випадку продовжиться
наростання втоми від перших осіб держави на тлі їх нездатності провести
реформи, поява нових центрів легітимності влади на місцевому та регіональному
рівні і політиків нової формації на федеральному рівні, а також подальше
збільшення середнього класу, який буде пред'являти активний запит на оновлення
політичного керівництва.
Ймовірність інерційного сценарію також
невисока в умовах готовності мітингувальників продовжувати протести, вважають
автори.
Кінець вертикалі
Експерти пророкують масову появу в найближчі
роки нових лідерів на місцях, здатних привертати достатньо уваги з боку
населення, щоб перемагати на місцевих і регіональних виборах.
"Процес оновлення лідерства на місцевому
рівні буде контрастувати з положенням на федеральному рівні, де виборці будуть
спостерігати фізичне старіння Путіна і значної частини осіб в його найближчому незмінному
оточенні. Це цілком природний і незворотний процес, який з часом буде все
більше загострювати проблему втоми від старіючого лідера".
"Люди очікують появи лідерів якоїсь нової
формації, яка ними самими до кінця ще не усвідомлюється. Саме тому вони
виділяють Олексія Навального, Сергія Удальцова і Євгенія Ройзмана, які навіть
зовні відрізняються від лідерів старої формації".
Але на місцевому рівні довіра встановлюється
набагато швидше, що дає переваги опонентам влади на місцевих і регіональних
виборах.
"У міру вибудовування довіри на місцевому
рівні ці люди будуть конкурувати з центральною владою за вплив. І це вже не
дозволяє системі зберігати контроль. Ця вертикаль влади все одно почне
руйнуватися під впливом виборів і вибудовування довіри на місцях", -
сказав Дмитрієв.