До дня працівника СІЗО і в'язниць, якому присвячений день 31 жовтня, один із наглядачів Матроської тиші, що працює там багато років, розповів про життя відомих в'язнів.
Так, 52-річний тюремник Василь Банін, який
пропрацював 32 роки на ФСВП, в інтерв'ю Московскому комсомольцу розповів, що
зустрічав в ізоляторі багато відомих в'язнів, зокрема Михайла Ходорковського,
Платона Лебедєва та Олександра Солоника.
Екс-голова ЮКОСа Михайло Ходорковський не був
безпосередньо підопічним Баніна, але, за словами наглядача, він добре пам'ятає,
як колишнього олігарха привезли в СІЗО.
АР
Ходорковський перебував у шоці - наглядач
"Він був такий вбитий. Неначе в сильному
шоці. Шкода його було. А ось напарник... той був значно веселіший", - розповів
Банін про Платона Лебедєва.
Банін був для екс-голови Менатепу Лебедєва
безпосередньо начальником. Наглядач згадує, що вони налагодили гарні відносини:
Лебедєв, як і інші заможні арештанти, був ввічливим і спокійним.
Перед від'їздом із СІЗО подарував Баніну набір
шахів, який наглядач не взяв через заборону тюремної інструкції.
Reuters
Лебедєв, за словами наглядача, завжди був у хорошому настрої
Про Лебедєва Банін ще додав, що арештантові
приходили багаті продуктові передачі, що він весь час щось писав у камері, а на
прогулянках займався спортом - відтискався, бігав.
Камери, у яких сиділи Ходорковський і Лебедєв,
були підвищеної комфортності, але, за словами Баніна, плазмових панелей, про
яких неодноразово писали ЗМІ, там не було.
"Там у них ось що було - душова,
телевізор звичайний, холодильник. А решітки та нари - як у всіх інших. Єдине,
чим відрізнялися камери: відеоспостереження було - арештанти весь час під
наглядом", - розповів Банін. Він додав, що тими самими зручностями
обладнані жіночі камери в СІЗО.
Банін також розповів про російського
рецидивіста, "кілера № 1" Олександр Солоника, якому вдалося втекти з
Матроської тиші у 1995 році - до нього це не вдавалося нікому.
"Він мовчазний був дуже. Задумливий.
Здавалося, що у нього в голові купа думок, які він ніяк не міг заспокоїти. Постійно
міряв кроками камеру. Коли Солоника привезли, нам відразу сказали - гранична
увага, це професійний убивця і може що завгодно зробити" , - розповів
Банін про перебування кілера в Матроській тиші.
У 1990-ті роки система безпеки була слабка в
СІЗО, тому Солонику і вдалося втекти, пояснив наглядач.
"У той день я чергував випадково на
іншому посту. Із Солоником був мій напарник Меньшиков Сергій. Вони ж разом,
якщо пам'ятаєте, і пішли. Меньшикова досі не знайшли, і я думаю, він був
засланий криміналом до нас у СІЗО", - розповів Банін про втечу Солоника на
прізвисько Саша Македонський.
"21-річний хлопець (Меньшиков - ред.) був
підозріло забезпеченим для простого наглядача, та й пропрацював зовсім недовго
- лише чотири місяці. Після втечі Солоника у пошуках Меньшикова співробітники
СІЗО "кожну дірку оглядали". Спочатку думали: раптом сховався десь у
підвалах або підземних ходах в'язниці. Але так і не знайшли", - розповів
про зниклого Сергія Меньшикова тюремник.
Як відомо, затриманий Солоник був 6 жовтня
1994 року на Петровсько-Розумовському ринку у Москві. Під час затримання він
продемонстрував феноменальні навички стрільби: на бігу, через плече він відкрив
вогонь із пістолета Глок і вбив трьох міліціонерів та одного приватного
охоронця. Солоник також був поранений, а в лікарні зізнався у деяких вбивствах.
Потім його утримували в Матроській тиші, де він не відчував себе в безпеці,
враховуючи те, що крім судового вироку його смерті чекали працівники міліції за
вбивства своїх колег і злодії в законі за вбивства кримінальних авторитетів.
Солонику вдалося зробити неймовірне: 5 липня 1995 року він втік з ізолятора,
чого до нього не вдавалося зробити нікому. У здійсненні втечі вбивці допомагав
один із наглядачів Сергій Меньшиков, який за офіційною версією був влаштований
у в'язницю на цю посаду якимось впливовим злочинним угрупованням і який згодом
зник. Меньшиков приніс Солоніку альпіністське спорядження та пістолет. Сховавши
під ковдрою манекен, вони обидва піднялися на дах, де були прогулянкові двори,
і спустилися на вулицю по мотузці. За мотивами втечі було написано кілька книг,
а також знімали документальні та художні фільми.
Як розповів Банін, на початку його роботи у
Матроській тиші, у камерах утримували по 100 чоловік замість нинішніх 15-17, спали
арештанти у три-чотири зміни. Тепер же у розпорядженні ув'язнених бібліотека,
спортзал, їжу можна замовляти, у кожного - своє спальне місце, зазначив Банін.
Але арештанти стали, за його словами, агресивніші.
"Найважче з тими, хто з ближнього
зарубіжжя. З Кавказу особливо. Мені - ні, але моїм колегам погрожують частенько.
Ті на них часто рапорти пишуть, у карцер відправляють", - зазначив Банін.
Залишилися в СІЗО проблеми із заарештованими
за "сексуальним статтями", розповів наглядач. Педофілів та
гомосексуалістів тюремники намагаються сортувати. Банін розповів, що такі
ув'язнені не будуть нападати один на одного. Банін також розповів, що часто
виникають труднощі із так званими "неформалами".
"Є тут у нас один - у нього вуха всі в
дірках... Зараз ми його лікуємо - зашиваємо вже протягом місяця... Він як на
загальну камеру потрапив - природно, до нього ставлення відповідне. Арештанти
стали цікавитися: ким ти на волі був? Може, гомосексуаліст?" - Розповідає
Банін.
На останнє питання газети про самогубства в
СІЗО, Банін відповів, що бувають, але не часто.
"Пам'ятаю, на сорочці один повісився. Я
побачив вночі під час обходу у вічко. Він один у камері був. Хоча можу сказати:
якщо ув’язнений задумав померти, то він зробить це, навіть якщо в камері 10
осіб", - зазначив наглядач.
"Був випадок один кумедний. Наглядач у
карцері службу ніс. І з собою на чергування брав мотузку, клав у кишеню бушлата.
А потім казав, що вилучив в ув'язненого. Йому премію - молодець, зауважив,
запобіг самогубству. І так три рази підряд. А потім здогадалися і звільнили",
- розповів газеті Банін.