Москва - застрільник антипутінських виступів - охолола до демократії і не так стурбована доходами, як "далеке Замкаддя". Провінція ж готова відгукнутися на економічну стагнацію жорсткими протестами, проти яких Кремль не ризикне діяти як на Болотній, вважають аналітики, які прогнозують наймасштабніші за 13-річне правління Путіна масові акції, повідомляє Reuters.
"Проблема для
влади - що протести вийшли за межі Москви", - сказав журналістам президент
Центру стратегічних розробок Михайло Дмитрієв, представляючи соціопсихологічне
дослідження в партнерстві з провідними соціологічними лабораторіями
Левада-центр, ФГМ і ВЦДГД.
Доповідь
підготовлена для Комітету громадянських ініціатив Олексія Кудріна,
екс-міністра фінансів і Володимира Путіна.
ЦСР колись
передбачив вихід на зачищене російське політичне поле "обурених
городян", які стурбовані поверненням Путіна на третій президентський
термін. Тепер центр виявив, що падіння популярності Путіна припинилося дев'ять
місяців тому, і більшість у 143-мільйонній країні як і раніше не бачить йому
альтернативи в ролі гаранта стабільності, хоча тепер це супроводжує не масовий
оптимізм, як у перші путінські роки, а, навпаки, скепсис.
"Втрата надії
на розвиток країни - вона дуже серйозна", - сказав Дмитрієв.
Кремль зазначає про
опору на традиційний шар прихильників у глибинці; його пропагандисти малюють
протестні столичні прошарки пересиченої і розбещеної публіки, яка повстає від
неробства. Більше десятка учасників зіткнень з поліцією вже кілька місяців
чекають за ґратами вироку у "болотній справі".
Але при цьому
загальний попит російського суспільства на демократію, переважно західного
типу, помітно зріс і набагато перевищує тягу до тиранії або монархії, сказав
Дмитрієв, який у 2000 році серед інших реформаторів писав економічну програму
першого президентського терміну Путіна і чотири роки був першим заступником
міністра економіки.
"У цілому в
Росії, за даними нашого опитування, прихильниками демократії є дві третини
населення", - сказав учений.
Дмитрієв відвів прихильникам
різного роду деспотій нішу в десять відсотків і вказав на парадокс: за рік у
глибинці став більшим попит на громадянські свободи порівняно зі столицею.
"У Москві
попит на демократію впав, і не виключено, що сильно", - сказав Дмитрієв.
При цьому вчені виявили високий рівень тривожності в російському суспільстві,
оцінивши його в понад 60 відсотків у глибинці і у понад 80 у столиці та великих
містах. Причиною цього найчастіше є невпевненість у завтрашньому дні: за межами
Москви людей турбують їхні доходи, а в столиці - соціально-політичне середовище
і моральна атмосфера.
На цьому тлі
60-річний Путін сприймається більшістю як психологічний оплот останньої надії,
і його положення вигідно відрізняється від останніх років правління Бориса
Єльцина, чиї рейтинги впали під завісу 1990-х.
"Є маса
причин, через які люди тримаються за
Путіна як за політичний якір", - сказав Дмитрієв.
"Ми дуже
далекі від ситуації Єльцина кінця 90-х".
Раз - і підпалили
За його словами,
падіння довіри до влади "вперлося у непробивну підлогу", і хвиля її
консервативних ініціатив увійшла в резонанс з уявленнями більшості про базові
цінності, таких як патріотизм.
Дмитрієв сказав, що
припинення зниження популярності влади стало несподіванкою для його команди.
"Ми не бачили
факторів, які формують непробивну підлогу рейтингу", - сказав він, важко
передбачити, як довго триватиме стабілізація електоральних рейтингів, які до
цього неухильно знижувалися два роки".
У червні
заклопотаний майже повною зупинкою економічного зростання Путін дозволив витратити
понад $40 мільярдів державної пенсійної кубушки на пожвавлення економіки,
вибравши для освоєння нові мегапроекти під гул критиків, що указували на
сумніви в ефективності попередніх витрат.
Дмитрієв сказав, що
у випадку наростання економічних труднощів на вулиці готові вийти понад 40
відсотків трудящих у Росії в цілому і лише близько 15 відсотків - у Москві,
описавши ситуацію в столиці як "політичну демобілізацію". При цьому у
порівнянні з економічною кризою 2009 року люди сприймають вихід на вулицю
"як норму, а не девіантну поведінку", - сказав учений.
"Для влади в
цій ситуації незручне навіть просте уповільнення зростання", - сказав
Дмитрієв.
"Погіршення
економічної ситуації стало небезпечнішим для влади, ніж у 2009 році. Є вогнища
протесту - міста-мільйонники ... Протестність, розподілена в регіонах, - це
тривожний дзвінок для влади".
Він навів як приклад
червневі події в Новохоперську під Воронежем, де мітинг незадоволених планами
видобутку нікелю обернувся підпалами бурових вишок і автомобілів, а кілька
людей були заарештовані.
"Раз - і пішли
та підпалили. Типовий регіональний протест. Але проти цих людей влада поки не
готова застосовувати силу як проти москвичів", - сказав Дмитрієв.
"І ситуація
така - в багатьох місцях. Для влади це має бути дискомфортно".