Домашнє насильство - одна з найважчих соціальних проблем, оскільки виявити факт його існування часом буває непросто. Жертви сімейних драм уникають звертатися за допомогою, прагнучи заховати сімейні конфлікти від очей сторонніх. Reuters пропонує свою версію причин незмінності ситуації.
Юлія три роки практично щодня
терпіла побої і зґвалтування, поки не втекла від чоловіка з чотирма дітьми,
провівши наступний рік у постійному страху, що той їх знайде.
"Я не могла жити у себе в
квартирі, хоча вона належала мені", - говорить вона. Юлія працює
перукаркою. Вона занадто налякана, щоб розкрити своє прізвище.
"Я знімала житло рік, а
потім закінчилися гроші", - сказала вона Рейтер в центрі "Надія"
- єдиному в Москві місці, де можуть безкоштовно знайти притулок жертви
насильства в сім'ях.
Фундаменталістськи консервативна
Росія не забезпечує таких жінок як Юлія законодавчим захистом, вважаючи, що
навіть у разі рукоприкладства в сім'ях не слід виносити сміття з хати.
Новий законопроект передбачає
змінити ситуацію, поставивши домашнє насильство поза законом і вперше в
російському законодавстві згадавши права постраждалих від нього. Група
впливових прихильників закону включає депутатів Держдуми з "Единой России",
партії, лояльної президенту Володимиру Путіну і контролюючій парламент.
Проте доля законопроекту
залишається незрозумілою у світлі того, що Путін у протистоянні з опонентами,
які набрали сили під час вуличних протестів, спирається саме на консервативних
виборців - його основний електорат - і церкву.
"Це культурна проблема, менталітет,
що склався століттями, який передбачає, що чоловік - це голова сім’ї, а інші йому
підкоряються або караються", - каже Наталія Пазднікова, один з авторів
закону і директор "Надії".
"Російські жінки дуже
терплячі й витривалі, готові страждати заради сім'ї і дітей".
Законопроект дає можливість
винести "захисний припис" із заходами щодо захисту постраждалого -
поширена на Заході процедура, яка дасть можливість правоохоронним органам
припиняти зловживання. Законопроект також дозволить поліції і судам ставити
кривдників на облік, змушуючи приходити в поліцію до чотирьох разів на місяць,
а також давати жертвам тимчасовий притулок.
Захисники прав жінок говорять, що
в нинішній ситуації російські прокурори і судді занадто часто радять потерпілим,
які звертаються за допомогою, йти додому і миритися з чоловіками, що провокує
подальше фізичне насильство, погрози та емоційний шантаж.
Два схожих законопроекти були
відхилені відтоді, як в 1991 році розпався Радянський Союз. Прихильники закону
сподіваються, що цього разу такого не станеться, і документ буде прийнято в
осінню сесію.
Однак обнадійливих сигналів
немає. Комітети Держдуми розглядають законопроект, але дати його обговорення на
пленарному засіданні так і не було названо.
Немає даних
Рівень домашнього насильства в
143-мільйонній Росії невідомий через відсутність офіційних даних - ще одна
проблема, яку має вирішити закон.
Всесвітня організація охорони
здоров'я вважає, що близько третини жінок, які перебували у стосунках з
чоловіками, зазнавали фізичного і сексуального насильства з боку свого
партнера.
Визнаний експерт у цьому питанні
і глава центру "Анна", що почав в 1990-ті роки кампанію проти
сімейного насильства, Марина Пісклакова-Паркер говорить, що в Росії цифра
близька до цієї.
За різними оцінками, кількість
російських жінок, які гинуть від рук чоловіків, партнерів або близьких родичів,
становить від 10.000 до 14.000 на рік - це до чверті всіх вбивств і пов'язаних
з насильством злочинів у Росії. Рейтер не змогло підтвердити цю цифру і отримати
більш детальні дані від російської поліції і статистичних служб, незважаючи на
неодноразові запити.
Поліцейська статистика показує,
що близько 40 відсотків усіх злочинів, пов'язаних з насильством, відбуваються в
сім'ях. Але тільки три відсотки випадків домашнього насильства закінчуються
судами, кажуть борці за права жінок, ґрунтуючись на своєму досвіді.
Оскільки домашнє насильство не
регулюється кримінальними нормами, тягар пошуку доказів лягає на самих жертв,
які повинні підбирати підходящі норми кримінального кодексу, що описують іншу
природу злочинів.
"Але у домашнього насильства
є своя специфіка. Це особливе насильство, коли жертва змушена жити під одним
дахом зі своїм ґвалтівником", - говорить депутат "Единой России"
Ірина Соколова, яка підтримала законопроект.
"Це призводить до
наростаючої циклічності злочинів, коли десятки, сотні тисяч жінок з року в рік
зазнають домашнього насильства".
Сімейні цінності
Про позицію Путіна в цьому плані
залишається здогадуватися. За межами Росії він зазнає критики за все більш
консерваторську політику, яку став проводити після повернення в Кремль у 2012
році, в тому числі за закон, що забороняє гомосексуальну
"пропаганду". Претензії всередині країни звучать більш приглушено.
У березні на одній із зустрічей
зі своєю групою підтримки - Народним фронтом - президент закликав краще
захищати дітей від насильства в сім'ях, але не згадав проблем жінок. Його
прес-секретар Дмитро Пєсков сказав, що Кремль не знайомий з законопроектом і не
знає, як у ньому буде проведена межа між насильством в сім'ях та іншими його
проявами.
Путін, якому 60, цього року
оголосив про розлучення з матір'ю двох своїх доньок Людмилою після майже 30
років шлюбу.
Заступник глави центру
"Анна" Андрій Синельников сказав, що ситуація з правами жінок
відійшла на другий план політичного порядку.
"Якщо високопоставлені
чиновники і піднімають тему жінок, вони обговорюють дитячі садки та інші
проблеми, які пов'язані тільки з традиційною роллю жінок у суспільстві", -
вважає він.
Перспективи законопроекту
спертися на підтримку з боку церкви, яку Путін малює як захисника національних
цінностей, туманні.
"Проблема, безумовно, існує.
Жінки дуже часто приходять до священиків скаржитися на насильство вдома",
- сказав глава синодального відділу московської патріархії із взаємодії церкви
і суспільства Всеволод Чаплін.
Приблизно три чверті росіян
вважають себе православними.
"Деякі підтримують закон,
але чутно і голоси критиків про те, що це відволікає увагу від таких проблем,
як алкоголізм, наркотики, агресивна масова культура або фінансові
питання", - сказав Чаплін.
Асоціація батьківських комітетів
АРКС готує кампанію проти законопроекту.
"Це просто небезпечно, -
говорить глава АРКС Ольга Леткова. - Він одночасно буде руйнувати сім’ї".
Чаплін стурбований тим, що закон
дасть правоохоронним органам виключне право втручатися в сімейні справи.
"Найкраще спробувати
захистити сім'ї і водночас вирішити проблему", - говорить він.
Надія
Юлії пощастило знайти захист у
центрі "Надія", який має в своєму розпорядженні тільки 30 місць в
12-мільйонному місті.
"Не думаю, що я б впоралася
сама", - говорить вона.
У пофарбованій в пастельні тони
двоповерховій будівлі, де у фонтані тихо струменіє вода, психологи ведуть
терапевтичні заняття, допомагаючи жінкам заспокоїти нерви і подолати страх.
"Я була в такому стресі, в
шоці, про це важко говорити", - розповідає 57-річна Аміна, яка чотири роки
переїжджала з однієї квартири в іншу з онуком Ісламом, якому зараз п'ять років
і який так і не заговорив з того часу, як його мати була вбита у сімейній
сварці.
Аміна в підсумку теж знайшла
притулок у центрі "Надія".
"Можливість тут жити -
велике полегшення", - говорить вона.
"Притулок торік прийняв 500
жінок", - сказала Пазднікова.
"Наш досвід показує, що
закон справді потрібен. Він дасть усім чіткий сигнал про те, що насильство в
сім'ї не дозволяється, і що за це є конкретне покарання".