Відома актриса Лія Ахеджакова порівняла протести в Україні та Росії і заявила, що відчуває величезну повагу до українського народу.
Про це вона написала у своєму блозі на сайті Сноб.
Наводимо текст статті повністю:
"Коли два роки тому почалися протести на Болотній, я відчула захват, вдячність, надію, але змінилися вони розчаруванням. Це була відправна точка, коли люди прокинулися. У першу чергу інтелігенція та середній клас, бізнесмени, студенти. Це дуже хороший зріз суспільства. Йшли освічені, розумні люди. Звичайно, інтернет тоді зіграв свою роль - це велика сила. Просте гасло миттю розійшлося: завтра буде пізно, друзі, потрібно виходити. У дощ, в холод, у спеку.
Я з величезною повагою ставлюся до людей, які продовжують виходити. Їх можуть побити, вони можуть потрапити до лікарні, їх можуть посадити до в'язниці, і в основному йде інтелігенція. Це величезний ризик, але вони не бояться. Коли йдеш серед них, розумієш - це інша країна, це інші люди. Я пам'ятаю, як я вела на Болотну напівсліпу бабусю, вона й не розуміла, хто її за руку тримає. Виходять шістдесятники. Люди є просто приголомшливі, але більшість сидять вдома, у них один принцип: продукти є і немає війни, а інші нехай у в'язницях гниють, моя хата з краю. У моєму середовищі політика - брудна справа, мало хто наважується висловитися.
У нас біжать на площу тільки за гарячими слідами, коли можна показати всім свою громадянську активність. А от коли потрібно було складати петицію за болотних в'язнів, ми лише 15 тисяч підписів набрали. Чому нам не соромно? Чому ні Навальний, ні інші лідери опозиції не включилися в цю справу?
Найбільше лякає страхітлива байдужість. Адже молоді та соціально активних людей у нас дуже багато, але вони в більшості своїй сидять вдома. Дуже багато в нашому благополучного життя оплачено. Це відносне благополуччя заспокоює: здається, що все нормально. Але коли нафта і газ закінчаться, тоді вони побіжать.
Я була на Сахарова і на першу річницю Болотній. Від лідерів опозиції у мене неоднозначні емоції, не розумію, чому до Координаційної ради пустили якихось радикалів. Адже там є змістовні люди, розумні, справжні. Є опозиціонери з великої літери, але неможливо терпіти там націоналістів.
Якщо раніше гасла були за чесні вибори, зараз народ виходить проти наших судів. Там з легкістю доведуть, що ти педофіл, зрадник, зрадник батьківщини, злодій . Вони можуть пришити що завгодно і кому завгодно. Абсолютно сліпого хлопчика можна засадити у в'язницю, тому що він прицілився і влучив держаком в око поліцейському. Над болотниками півтора року знущаються, і це мене приголомшує. Порушують нову справу проти Ходорковського. Вони Бога не бояться, що через них людина буде гнити у в'язниці.
Дивовижна річ - інертність нашої людини. Якщо в біду потрапляє син або брат, вона побіжить, буде волосся рвати. Якщо сусід - їй вже все одно. Більшість взагалі буде говорити: і правильно, треба їх садити.
Ви подивіться, як це на держканалах підноситься. Євген Кисельов спеціально поїхав в Україну, щоб одним повітрям не дихати зі своїм однофамільцем, який хоче закопати серця геїв. У нас зараз мамонтовщина проникла в зомбоящик. Ліберали для них ліберасти, а от коли почнеться фашизм справжній, вони згадають, хто виходив на Болотну, але буде пізно. Ми впевнено котимося в минулі роки, я тільки боюся назвати цю цифру. Ми точно відкотилися від 1993 року.
Минуло два роки, нас стало в рази менше, а ми не навчилися нічому. Коли виходять кілька тисяч осіб, їх дуже легко скрутити і так покарати, що страх скує все населення. Я дивлюся на те, що відбувається в Україні, коли в Києві вийшов мільйон, і відчуваю величезну повагу до українського народу. Я їм чорною заздрістю заздрю. Зрозуміло, що Євросоюз їм благополуччя не принесе, але вони не хочуть зашморг на шиї, їм не потрібен старший брат. Українці дали нам урок громадянської активності та безстрашності."
-----------------
Додамо, що Лія Ахеджакова увійшла до числа лауреатів премії Московської Гельсінкської групи за 2013 рік. Про це у вівторок, 10 грудня, повідомляє
Интерфакс з посиланням на голову організації Людмилу Алексєєву.
Актрисі присудили премію в номінації За захист прав людини засобами культури і мистецтва.
Премія Московської Гельсінкської групи вручається з 2009 року. Імена лауреатів завжди називають у день прав людини, 10 грудня. У число володарів премії входять музикант Юрій Шевчук, адвокати Анна Ставицька та Юрій Шмідт, письменник Віктор Шендерович і убита в 2009 році правозахисниця Наталія Естемірова.
За словами Алексєєвої, всі лауреати отримають грошові призи. При цьому кошти на їхню виплату організація зібрала самостійно, оскільки ніяких грантів на це не одержує.