Місцеві вибори в Україні вже давно пройшли, але їх офіційні результати всупереч закону досі не опубліковано, пише журналіст Андрій Капустін у свіжому номері російської Новой газеты.
"Україна поки ще демократична держава". "Україна втрачає ознаки демократичної держави" ... Обидва ці висновки можна зробити за підсумками оцінок українських виборів до місцевих органів влади західними спостерігачами. Демократія поки ще криється в кількості партій, які взяли участь у регіональних волевиявлення. А другий висновок будується в першу чергу на тому, що результати цього самого волевиявлення офіційно досі не оприлюднено. Хоча крайній термін, коли це повинно було статися, - 10 листопада.
Але наспіх створена нова законодавча база про місцеві вибори в Україні чомусь не передбачає обов'язкової передачі даних у ЦВК. Тому ні країна, ані зацікавлені суб'єкти досі не знають навіть точної кількості виборців, що прийшли на дільниці 31 жовтня. Про явку наполегливо мовчать і всі учасники процесу. Від Партії регіонів Віктора Януковича, яка перемогла, до Батьківщини Юлії Тимошенко, що програла. У всякому разі, на сайтах першої десятки політичних гравців про це важливий показник - ні слова.
Ветерани політичних баталій серед партійних штабістів кажуть, що за всю історію українських виборів вони нічого подібного не пам'ятають. Правда, потрібно сказати, що окремо від "великих" вибори до місцевих органів влади відбувалися вперше. І саме в цьому, на думку експертів, і криється "арифметичний безлад". У першу чергу тому, що бюлетені друкувалися не централізовано, а на місцях, тобто фактично безконтрольно. Або під чиїмось конкретним контролем, про що свідчили численні передвиборні скандали, коли в друкарнях низки міст знаходили тисячі додаткових бланків.
Чому влада не квапиться оприлюднювати явку виборців? По-перше, судячи за повідомленнями з місць, в день голосування вона була катастрофічно низькою - на 17-20 процентних пунктів нижче від середніх 66-77% за історію українських виборів. Основний удар настільки низький показник електоральної активності завдає по авторитету правлячої Партії регіонів, оскільки руйнує міф про зростаючу підтримку команди Януковича.
Основний удар настільки низький показник електоральної активності завдає по авторитету правлячої Партії регіонів, оскільки руйнує міф про зростаючу підтримку команди Януковича
Особливо болючим стало "голосування ногами" у головному електоральному оплоті регіоналів - Донбасі. У деяких містах Луганської області до урн прийшли лише близько 40% виборців. І це до того ж на тлі рекордних 10-11% "проти всіх" у низці областей. Як у цій ситуації добитися спущеного з Києва показника в 60% для Партії регіонів, на місцях зрозуміти не можуть. Тому подекуди досі наполегливо "рахують". Як, скажімо, це робили в ніч на 1 листопада у Волинській обласній психіатричній лікарні. Там було зареєстровано 78 виборців. Бюлетенів на цій ділянці виявилося чомусь 360. І пасьянс з них розкладали до четвертої години ранку ...
Але проблема з оприлюдненням відсотка явки має ще одну ідеологічну сторону. Причому небезпечну для всіх учасників виборів. Бо після того, як країна дізнається, скільки саме бюлетенів було вкинуто в урни, зацікавлені сторони швидко проведуть нескладні арифметичні дії, які покажуть справжню ціну підтримки всіх провідних політичних сил. Що не зможе не відбитися на прийдешніх парламентських виборах.
Однак як формальні переможці, так і переможені вже зрозумілі. Поки найбільш докладні дані озвучила прес-служба Партії регіонів. За її інформацією, регіонали отримали посади 118 мерів в 177 містах обласного значення, що вилилося в якусь страхітливу цифру - 66,66%. У цілому по країні, за версією все тієї ж прес-служби, наприклад, в облради і в ВР Криму 30,7% отримала Партія регіонів, 9,82% - ВО Батьківщина Юлії Тимошенко, 5,85% - Фронт змін Арсенія Яценюка, 5,18% - компартія (КПУ), 3,96% - націоналістична Свобода, а 9,6% проголосували "проти всіх".
Щоправда, прес-служба ПР не уточнює кількості мандатів, отриманих кандидатами-мажоритарниками. І якщо повернутися до арифметики, то виходить, що за 9 місяців перебування при владі Віктора Януковича його політична сила відчутної підтримки в країні не отримала. Тому що, з озвучених результатів, з середньою явкою 45%, ПР отримала по країні трохи більше ніж 11 млн голосів. Тоді як на президентських виборах Януковича у другому турі підтримали майже 12,5 млн осіб. Щоправда, це не йде в порівняння з фізичними втратами, яких зазнала Юлія Тимошенко, яка отримала в другому турі президентських виборів трохи більше ніж 11,5 млн голосів. Результат Батьківщини, що обчислюється за такою ж формулою, недотягнув і до 4 млн.
Тому що, з озвучених результатів, з середньою явкою 45%, ПР отримала по країні трохи більше ніж 11 млн голосів. Тоді як на президентських виборах Януковича у другому турі підтримали майже 12,5 млн осіб
Однак партія екс-прем'єра може вважати непоганим втішним призом мерське крісло в Запоріжжі і крісло мера в Харкові, яке все ще оскаржується в судах. Що, до речі, теж завдало відчутного удару по репутації Партії регіонів. Оскільки йдеться не просто про спірні "фронтові" міста, а про надійні тилові бази регіоналів. Туди ж можна віднести і суперечку за крісло градоначальника в ще одному традиційному оплоті Януковича - Луганську, де розрив між кандидатом від Партії регіонів і його конкурентом від комуністів склав 27 голосів. І суперечка ця теж матиме судове продовження.
Аутсайдер номер один - Наша Україна Віктора Ющенка. Екс-президент зазнав символічної поразки навіть у рідному селі, де фізрук місцевої школи, який балотувався від Партії регіонів, переміг троюрідну сестру екс-президента в боротьбі за посаду голови сільради.
Але якщо в глибокому тилу команда Януковича згодом ще якось зможе навести видимість порядку, то про прифронтові дільниці такого не скажеш. У першу чергу це стосується головного тріумфатора українських місцевих виборів - ультрарадикальною націоналістичного Всеукраїнського об'єднання Свобода під керівництвом Олега Тягнибока. Кандидати від націоналістів набрали більш ніж 30% відразу в трьох західних областях - Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській. До того ж кандидат від Свободи став ще й мером Тернополя. Замкнувши, таким чином, владне кільце в цьому обласному центрі, де на дострокових виборах у 2009 році Свобода впевнено взяла більшість в облраді.
Зрозуміло, що на зйомки римейка фільму Лені Ріфеншталь "Тріумф волі" нинішній тріумф Свободи ще не тягне. Але тенденція очевидна. Особливо добре це проглядається в динаміці зростання популярності прихильників Тягнибока. Досить згадати, що всього лише чотири роки тому Свобода отримала на виборах до Львівської міської ради 2,43% і порівняти їх з нинішніми майже 35%: п'ятнадцятикратне зростання не може не вражати. Правда, у випадку з Львовом є нюанс: у виборах не брала участь Батьківщина Юлії Тимошенко, якій призначалися протестні голоси. І тут знову ж таки перемудрили регіонали, які в боротьбі з Тимошенко до останнього моменту намагалися ліпити з колишніх депутатів від Батьківщини партійні клони.
Але й того факту, що прихильники Тимошенко зміцнили лави саме партії Тягнибока, більш ніж достатньо. Не кажучи вже про повноцінний успіх націоналістів у Тернополі та Івано-Франківську. А також про те, що в цілому по Україні Свобода входить в першу п'ятірку лідерів. Що дає підстави для прогнозу про досить легке проходження цієї партії, котра сповідує "Україна для українців" та інші "націоналістичні штучки", в наступний склад Верховної Ради.
... У цілому по Україні Свобода входить в першу п'ятірку лідерів. Що дає підстави для прогнозу про досить легке проходження цієї партії, котра сповідує "Україна для українців" та інші "націоналістичні штучки", в наступний склад Верховної Ради
Поки ж, закріплюючи успіх, представники Свободи вимагають перерахунку голосів у низці міст та областей, де, на їхню думку, відбулися суттєві фальсифікації. А заодно і арештів голів низки виборчих комісій. І навіть якщо ці претензії задоволені не будуть, додатковий піар гарантовано забезпечений. З такими ж вимогами до чинної влади виступила і Батьківщина, вже направивши до судів понад дві тисячі позовів. Не відстають від головних гравців і інші політичні сили. Як скоро зможе розібратися з цим позовним цунамі громіздка, а головне, залежна від влади судова система країни, сказати непросто. Але в тому, що дійство затягнеться надовго, можна не сумніватися.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.