Підсумки місцевих виборів, що відбулися в Україні в жовтні цього року, показали, що стале протистояння по лінії Схід-Захід набуло додаткового імпульсу, пише доктор політичних наук, керівник Центру СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Сергій Жильцов у Независимой газете.
Цього разу в боротьбі зійшлися Партія регіонів і партія "Свобода" Олега Тягнибока. Очолюваний цим амбітним лідером націоналістичний рух став домінуючою політичною силою в трьох галицьких областях: Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській.
Двадцять років тому
Спроби створення української держави на основі галичанської ідеології можна було спостерігати в Україні на початку 1990-х років. Ще до розпаду СРСР В'ячеслав Чорновіл став ініціатором створення Галицької автономії в лютому 1991 року на спільній сесії Львівської, Тернопільської та Івано-Франківського обласних рад. Основною метою спільних дій галицьких областей було визначено створення власної державності на даній території України з інститутами ринкової економіки. Механізмом реалізації угоди повинна була стати міжрегіональна координаційна рада, а від галицького економічного центру очікували програми переорієнтації економічних зв'язків і створення в регіоні нової економічної бази.
Ще до розпаду СРСР В'ячеслав Чорновіл став ініціатором створення Галицької автономії в лютому 1991 року на спільній сесії Львівської, Тернопільської та Івано-Франківського обласних рад.
Галицька асамблея успішно просувалася в заданому напрямку. Були розроблені законопроекти про місцеве самоврядування, державні адміністрації. У результаті на карті повинна була з'явитися унітарна, але децентралізована держава з розвинутим регіональним і місцевим самоврядуванням.
Проте на певному етапі процес загальмувався. Причина цього криється в тому, що згуртована еліта західних областей України несподівано для себе побачила більш широкі перспективи, а саме можливість затвердити своє домінування над елітами інших українських регіонів, у яких була відсутня будь-яка ідеологія. Однак приваблива ідея встановити контроль над усією Україною, спираючись на потенціал держави, і, напевно, вперше встати в один ряд з європейськими елітами, що не визнавали галицьку, так і не була реалізована. Загальноукраїнський рівень вимагав інших підходів, аніж регіональний, а програш Чорновола на президентських виборах змусив і зовсім відкласти задумане.
Події в Криму середини 90-х років були викликані обвалом СРСР. Кримська еліта нічого, крім демонстративного відокремлення від Києва, запропонувати не могла. Недалеко пішла і реалізація ідеї щодо створення русинської держави у Закарпатті за межами української держави. Проте все звелося до регіонального егоїзму, висловленим у закликах використовувати ресурси регіону тільки в інтересах русинів.
Події в Криму середини 90-х років були викликані обвалом СРСР. Кримська еліта нічого, крім демонстративного відокремлення від Києва, запропонувати не могла.
На тлі двадцятирічних зусиль західноукраїнської еліти щодо формування держави на основі власної ідеології інші регіони України нічим себе не проявили. Партія регіонів, яка спробувала уявити себе в якості всеукраїнської політичної сили, навіть не приступила до вирішення цього завдання. З'їзд у Сєверодонецьку 2004 року був викликаний комплексом факторів, відобразивши боротьбу між східними і західними елітами, і міг покласти початок федералізації української держави. Проте Партія регіонів не захотіла скористатися ситуацією, а в наступні роки регіонали навіть не робили серйозних спроб розробити загальноукраїнську ідеологію, яка б відповідала економічним реаліям і враховувала культурні інтереси всіх регіонів, обмежуючись гаслами та гучними заявами.
Два полюси України
Провалом для Партії регіонів можна вважати вкрай низьку явку виборців на дільниці для голосування в південно-східних областях. Так, у Дніпропетровській області вона склала 40,8%, в Донецькій - 44%, в Харківській - 43,3%, у Запорізькій - 43%, в Луганській - 43,5%, в Херсонській - 42% виборців. У Миколаївській області на виборчі дільниці прийшли 42% громадян, в Одеській області - 48%.
Провалом для Партії регіонів можна вважати вкрай низьку явку виборців на дільниці для голосування в південно-східних областях.
У порівнянні з виборами 2006 року кількість тих, хто проголосував на південно-сході знизилася на 13-16%, при тому що активність виборців західних областей, які традиційно підтримують супротивників регіоналів, знизилася не так відчутно. Наприклад, в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Чернівецькій та Закарпатській областях явка виборців у порівнянні з минулими виборами до місцевих рад впала лише на 6% і склала в середньому близько 58%.
Така диспропорція в активності виборців різних земель України пояснюється готовністю виборців західних областей підтримати політичні сили, які відстоюють їхні погляди, а також падінням довіри до Партії регіонів на сході країни. Головними чинниками втрати Партією регіонів підтримки серед населення стали невиразна політична програма і відсутність успіхів в економіці.
Затребуваність національного проекту
Щодо безконфліктного періоду співіснування між Сходом і Заходом української держави підходить до кінця. Як показали підсумки місцевих виборів, в Україні відбувається радикалізація поглядів виборців. Населення перестає довіряти партіям, які від виборів до виборів обіцяють вирішення соціальних та економічних проблем. Збереження складної ситуації в економіці України, падіння життєвого рівня населення створюють умови для розширення впливу політичних сил, що стоять на чітких ідеологічних платформах.
Партія регіонів за весь час свого існування не змогла запропонувати населенню південно-східних регіонів, не кажучи вже про все населення України, зрозумілу і привабливу ідеологію.
Партія регіонів за весь час свого існування не змогла запропонувати населенню південно-східних регіонів, не кажучи вже про все населення України, зрозумілу і привабливу ідеологію. Захоплення боротьбою за фінансові потоки та перерозподілом власності відсуває питання державної ідеології на майбутнє. Тим часом місцеві вибори 2010 року з усією очевидністю показали потреби у суспільства в ідеології розвитку, орієнтованої в майбутнє. Однак саме ці тези дуже слабо прозвучали у виборчій кампанії регіоналів, що особливо впадало в очі на тлі пропагандистських заяв соціал-націоналістичної "Свободи" і закостенілої в теоретичному плані риторики Компартії України.
Практично всі українські еліти використовують ідеї федералізму в кон'юнктурних цілях. Протягом усього періоду незалежного існування України не раз можна було спостерігати, як при ураженні за центральні органи влади регіональні еліти зверталися до ідей федералізації, намагаючись обґрунтувати необхідність зміцнення своїх позицій у регіонах. У результаті зберігається хитка рівновага, при якій східні еліти, ігноруючи ідеологічну сферу, пов'язують своє майбутнє з економічною міццю. У свою чергу, західні еліти прагнуть нав'язати свої уявлення про українську державність.
Перспективи української держави залежать від здатності Партії регіонів оцінити події, що відбулися і розуміння того, що "гра" проти
Тимошенко руками Тягнибока - тупиковий шлях, що веде до поразки.
Перспективи української держави залежать від здатності Партії регіонів оцінити події, що відбулися і розуміння того, що "гра" проти Юлії Тимошенко руками Тягнибока - тупиковий шлях, що веде до поразки. Без зміни свого скептичного ставлення до ідеологічної роботи регіонали ризикують перетворитися на маргінальну партію, яка поступово витісняється на узбіччя політичного життя, а галицька еліта отримає новий історичний шанс створення в Україні "своєї" держави.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.