Рік тому в Харкові Дмитро Медведєв і Віктор Янукович спробували зіграти в чотири руки на газовій трубі. Президент Росії отримав тепленького українського Президента, котрий ще не відійшов від перемоги на виборах у 2010 році, - пише експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук в російській Независимой газете.
Крізь призму минулого року ті події набули іншого забарвлення, і стало зрозуміло, що якщо для Медведєва харківський "експромт" був добре продуманим і підготовленим, то Янукович оговтався тільки після того, як барель нафти сягнув за позначку 100 дол.
І якщо усвідомлення за вартістю нафти, до якої прив'язана ціна природного газу за договором між Газпромом і Нафтогазом, настало відразу на початку 2011 року, то наступне усвідомлення накриє Президента України після закінчення опалювального сезону 2010-2011 років.
Уже зараз зрозуміло, що борги внутрішніх споживачів України становлять 1,6 млрд. дол. Плюс до цього серйозний додаток у вигляді зовнішнього боргу, який складається з нових кредитів банків на суму 1,3 млрд. дол і реструктуризованих у 2009 році кредитів Нафтогазу на суму 1,6 млрд. дол. Ще існує окрема заборгованість за кредитами Нафтогазу з боку держбанків Ощадбанк і Укрексімбанк, що становить 3 млрд. дол. І взагалі осібно стоять ОВДП (облігації внутрішньодержавного позики) як метод наповнення порожніх рахунків Нафтогазу. Таким способом в 2010-2011 роках скарбниця українського газового монополіста збільшилася на 2,5 млрд. дол. Не забуваємо також і про 1,5 млрд. дол авансу за транзит газу в 2011 році, який Газпром перерахував Нафтогазу. В принципі, і цього вистачить.
Якщо для Медведєва харківський "експромт" був добре продуманим і підготовленим, то Янукович оговтався тільки після того, як барель нафти сягнув за позначку 100 дол
Цікаво, що фінансовий інструментарій, який застосовує Янукович і його газові "командос", нічим не відрізняється від інструментарію епохи Ющенка-Тимошенко. Змінилися актори, але декорації залишилися.
Протягом ось вже цілого року на початку кожного місяця - у день чергової оплати Нафтогазом спожитого газу Газпрому - в Україні один-два дні ворушать вугілля на вогнищі харківських домовленостей. І вкотре дебатують про виграші та програші Януковича і України від обміну базування Чорноморського флоту на 100-доларову (або 30%) знижку на газ для України.
Щоб порівняти реальні плюси і мінуси, потрібно піти математичним шляхом, але це не вийде, оскільки вартість бази в Севастополі ніхто не оцінив. У результаті є тільки економія України від знижки на газ у 2010 році - трохи більше ніж 3 млрд. дол. Звичайно, якщо подивитися, скільки отримують інші країни (наприклад, Киргизстан) за оренду бази НАТО, то Росія заплатила в чотири рази менше. Тим більше що Киргизія - це не курорт, як Крим. Є і ще збитки. Від повернення газу компанії РосУкрЕнерго Нафтогазу, звичайно, повернули його кревні 1,7 млрд. дол, але ж українському монополістові довелося заплатити за купівлю 12,1 млрд. куб. м газу трохи більше ніж 3 млрд. дол.
Фінансовий інструментарій, який застосовує Янукович і його газові "командос", нічим не відрізняється від інструментарію епохи Ющенка-Тимошенко
Ось так сидить Президент Янукович і думу гадає, що ж це я так прогадав? І що ж це так зі мною не по-братськи? Засмучують українського лідера і звістки з європейських полів, де минулого року Газпрому довелося піти на поступки в питанні формування ціни на газ низки країн: Франції, Німеччини, Італії та Туреччини. Частина газу вони будуть отримувати за спотовими цінами. Та й взагалі ціна для європейських споживачів була практично рівною з ціною для України.
На цьому тлі якось різко стало виділятися або небажання Медведєва продовжувати серію дружніх зустрічей з Януковичем, або небажання Януковича знову "потрапити" на підписання чергових угод і потім вирішувати, що з цим робити. Виникає резонне питання: а чи була взагалі дружба? Чи все це тільки підтверджує висловлювання британського віконта Пальмерапона, яке часто приписують Черчіллю: "У нас немає вічних союзників і в нас немає постійних ворогів; вічні і постійні наші інтереси". Швидше за все Президент України схиляється ще до однієї історичної цитати, яка цього разу вже належить особисто Черчіллю: "Росія - це загадка, загорнута в загадку, поміщену всередину загадки".
Виходячи з цього Віктор Янукович, а разом з ним і вся Україна, зціпивши зуби і роблячи вигляд, що проблеми боргів Нафтогазу не існує, підтримує таку утриманську госпдіяльність компанії, засновану на кредитах, єврооблігаціях, ОВДП і авансах.
Поки що Янукович може собі дозволити такі постхарківські маневри. Коли за спиною стоїть Міжнародний валютний фонд і підживлює золотовалютні резерви країни, можна почуватися впевнено
Тим часом фундамент для створення спільних підприємств, закладений прем'єром РФ Володимиром Путіним, так і залишився без стін. Перші цеглини, що поклав Газпром - СП з видобутку шахтного метану і видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря, - поки що не знайшли глибокого відгуку в серці Януковича. Він взагалі воліє відмовчуватися на ці теми. А останнім часом полюбив демонструвати незалежність в питаннях енергоносіїв.
Таким чином, в 2010 році з'явився проект будівництва LNG-терміналу з прийому зрідженого газу в акваторії Чорного моря; почалася активна співпраця з Білоруссю дочірнього підприємства Нафтогазу Укртранснафти в питанні постачань венесуельської нафти; сам Янукович закликає Росію не йти по дну Чорного моря ("Південний потік"), а будувати газопроводи через Україну; нарешті, Президент України дає добро на початок процесу IPO Нафтогазу, не особливо задумавшись про ефективність такого шляху.
Росія виграла за всіма пунктами: зберегла флот у Севастополі, зберегла договір з формулою ціни на газ, закріпила і далі за Україною статус найбільшого в Європі споживача російського газу
Поки що Янукович може собі дозволити такі постхарковські маневри. Коли за спиною стоїть Міжнародний валютний фонд і підживлює золотовалютні резерви країни, можна почуватися впевнено. Стартувавши у квітні минулого року і підписавши харківські домовленості, Росія фактично випередила МВФ. Адже далеко не факт, що, отримавши фінансову підтримку від МВФ у березні 2010 року, Віктор Янукович з таким же ентузіазмом приїхав б 21 квітня до Харкова.
Росія виграла за всіма пунктами: зберегла флот у Севастополі, зберегла договір з формулою ціни на газ, закріпила і далі за Україною статус найбільшого в Європі споживача російського газу.
Звичайно ж, це послаблює Україну і Нафтогаз. Але чи потрібен насправді Росії слабкий Київ з худим Нафтогазом? Зі слабкою економікою від постійного напруження сил для здійснення оплати за газ? Президент України на даному етапі на це не звертає уваги. Янукович виграв головне для себе - це час. Адже його розрахунок простий, як три копійки. Напередодні президентських виборів в Росії у 2012 році Янукович думає: "Я ще поторгуюся ..."
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.