Чому колишнього президента України, нарешті, звинуватили у вбивстві 11-річної давності, яке спровокувало революцію?, - пише Надя Дюк в американському виданні Foreign Policy.
Хоча в зарубіжних засобах масової інформації домінують новини про політичні та фізичні землетруси на Близькому Сході і в Японії, новини з України про висунуте екс-президенту країни Леоніду Кучмі звинувачення в перевищенні службових повноважень у зв'язку з убивством журналіста Георгія Гонгадзе викликали не менш потужні політичні поштовхи, дощенту затрясши основи української держави і дали диктаторам усього світу підстави для роздумів. Зрештою, дуже рідко колишніх глав держав притягають до суду за злочини, скоєні ними в момент перебування при владі. І ще рідше їх притягають до суду в рідній країні.
Гонгадзе став відомий як войовничий репортер і автор журналістських розслідувань, що створив одну з перших в Східній Європі онлайнову газету Українська правда, де публікувалася інформація, яка зазнавала в інших місцях цензури. У своїх статтях про Кучму та його оточення Гонгадзе викривав закулісні угоди, факти корупції і примусу з метою підриву політичних процесів і створення вертикалі влади для президента. Його справою займалися експерти і юристи, за нею виносив рішення Європейський суд з прав людини. Цій справі приписують і те, що вона спровокувала ланцюг подій, які подібно до сніжки перетворилися на "помаранчеву революцію" 2004 року, яка позбавила влади партію Кучми.
Хоча справа Гонгадзе стала причиною тих подій, які привели до влади "помаранчевий" уряд на чолі з Віктором Ющенком, вона в період його президентства нітрохи не просунулася в напрямку розкриття
Коли 16 вересня 2000 зник Гонгадзе, Кучма починав другий рік свого другого президентського терміну. Через два місяці в канаві виявили обезголовлене тіло Гонгадзе. Ця знахідка могла залишитися в категорії нерозкритих злочинів - як і багато інших підозрілих випадків загибелі та зникнення журналістів і політиків в Україні за попередні кілька років, якщо б не оприлюднені секретні записи, які зробив у президентському кабінеті один зі співробітників його служби безпеки. Він записував розмови Кучми з іншими високопоставленими керівниками протягом декількох місяців. На деяких записах чути голос президента, котрий вимагає "зайнятися" Гонгадзе, "щоб його чеченці вкрали" або "депортувати його, б ... ь, до Грузії". Проведені в 2002 році під наглядом колишнього експерта ФБР з прослуховування перевірки з використання цифрових методів показали, що ніяких підробок там немає, і плівки можна вважати справжніми.
На початку 2000-х років справа Гонгадзе, а також незаконні постачання до Іраку систем стеження ППО, нібито здійснені Україною, стали головними темами в діалозі між Вашингтоном і Києвом. А відсутність прогресу у цих справах сприяла різкому охолодженню відносин між двома країнами. Хоча справа Гонгадзе стала причиною тих подій, які привели до влади "помаранчевий" уряд на чолі з Віктором Ющенком, вона в період його президентства нітрохи не просунулася в напрямку розкриття. Незважаючи на арешт у березні 2005 року трьох міліціонерів, які здійснили викрадення журналіста, розслідування зайшло в глухий кут і заплуталося в павутинні тяганини. І лише в останній рік правління Ющенка затримали заступника міністра внутрішніх справ, висунувши йому звинувачення у вбивстві, хоча там були дуже цікаві упущення і прогалини, які говорили про те, що замовників злочину ще слід назвати.
Звістка про висунення обвинувачення Кучмі виявилася настільки несподіваною частково через те, що вона не вписується в сьогоднішній шаблон української політики
Один з трьох осіб, чиї голоси можна почути на плівці при обговоренні Гонгадзе, це міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, мабуть, загинув у 2005 році в результаті самогубства двома пострілами в голову. Тоді всі вважали, що ця смерть досить зручна, оскільки міністра тепер можна звинуватити в тому, що це він "замовив" вбивство, і таким чином припинити подальше розслідування щодо Кучми і нинішнього спікера парламенту Володимира Литвина, чий голос був третім на плівці. Виявилося, що робити такий висновок рано. Виклик Кучми до прокуратури та висунуті проти нього звинувачення у "перевищенні влади" на посаді президента сколихнули всю політичну еліту України, розкривши старі рани і піднявши невирішені питання.
Звістка про висунення обвинувачення Кучмі виявилася настільки несподіваною частково через те, що вона не вписується в сьогоднішній шаблон української політики. У перший рік перебування при владі у ролі президента протеже Кучми Віктор Янукович зайнявся згортанням демократичних свобод. Його уряд і його політичних ставлеників звинувачують в обмеженні свободи преси, а також у використанні спецслужб для стеження за студентами, політичними активістами та громадськими організаціями. Він чинить тиск на парламент і знову здійснює концентрацію влади у своїх руках. Він затримує і заарештовує опозиційних політиків, маніпулює судовою системою, а також веде Україну геть від Європи в бік Росії.
Твердження Януковича про те, що він проводить реформи, здебільшого здаються непереконливими, оскільки попередній уряд зазнав у цій справі невдачі. Остання реформа податкового законодавства призвела до потужного посилення навантаження на малі й середні підприємства, не зачепивши інтересів олігархів, що викликало протести підприємців малого та середнього бізнесу на київському Майдані, що став знаменитим під час "помаранчевої революції". Частина маніфестантів досі перебувають під арештом, а на площі звели високий паркан, щоб запобігти новим збіговиськам.
Твердження Януковича про те, що він проводить реформи, здебільшого здаються непереконливими, оскільки попередній уряд зазнав у цій справі невдачі
Деяких членів колишнього уряду, які перебувають сьогодні в опозиції, звинуватили в корупції, заарештували, посадили за ґрати, або організували за ними стеження. Найпомітнішою серед них фігурою є колишній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, яка програла Януковичу на виборах у січні 2010 року, набравши всього на три відсотки менше голосів. Її вважають серйозною загрозою Президенту і олігархам, які підтримують його. У середині грудня проти Тимошенко завели кримінальну справу, звинувативши її в нецільовому використанні мільйонів доларів державних коштів під час перебування при владі. Слідство у її справі триває досі, хоча Тимошенко не зазнала арешту. Проте до останнього часу виїзд за межі країни їй було заборонено. Минулого місяця вона приїхала до Брюсселя – саме у той момент, коли з'явилися новини про Кучму.
Зважаючи на ставлення Януковича до свободи преси, до корупції, а також його зловживання владою, здається досить дивним те, що він дозволив порушити справу проти Кучми. Існують різні теорії щодо того, хто висунув ідею про висунення звинувачення. Але безсумнівно те, що Янукович, який контролює всі гілки влади, включаючи судову, повинен був дати цьому зелене світло. Млин чуток в Києві переповнений припущеннями про різні мотиви. Однією з перших у списку фігурує чутка про те, що Януковичу треба рятувати свою репутацію і поліпшувати імідж України в очах Заходу. Оскільки міжнародне співтовариство розцінило кримінальне переслідування Тимошенко як політично мотивоване і чимось схоже на звинувачення проти Михайла Ходорковського в Росії, Януковичу необхідно принести в жертву когось із власного оточення, щоб відновити рівновагу справедливості.
Оскільки міжнародне співтовариство розцінило кримінальне переслідування Тимошенко як політично мотивоване і чимось схоже на звинувачення проти Михайла Ходорковського в Росії, Януковичу необхідно принести в жертву когось із власного оточення
Інша теорія говорить, що Кучмі прийшов час розплачуватися за своє мерзенне поводження з Януковичем і небажання підтримати його в 2004 році. Якби Кучма суворіше обійшовся з "помаранчевою" опозицією і не погодився на вимоги Заходу про проведення повторного голосування, Янукович як спеціально відібраний спадкоємець переміг би на підставі сфальсифікованих результатів виборів. Є і ще один плюс в полюванні на Кучму: це можливість підірвати позиції його головного прихильника і зятя, олігарха і мільярдера Віктора Пінчука, зміцнивши при цьому положення олігархів з донецького табору самого Януковича. Головний прихильник Партії регіонів Януковича Рінат Ахметов, який є одним з найбагатших мільярдерів в Європі, це лише один з тих донецьких олігархів, які виграють завдяки цій партії, що зберігає перевагу на політичній арені.
Само собою зрозуміло, що масштабний спектакль, яким стане процес над Кучмою, дуже до речі прикує до себе увагу суспільства на тижні, а то й на місяці, відволікаючи населення України від більш земних та нагальних проблем: зростання цін, затримки з економічними реформами і погіршення умов життя простого народу. (Варто також зазначити, що злочин, у якому звинувачують Кучму - а це перевищення влади - має 10-річний термін давності. Тому, навіть якщо президента засудять, цілком може вийти так, що в камеру він ніколи не потрапить.)
Інша теорія говорить, що Кучмі прийшов час розплачуватися за своє мерзенне поводження з Януковичем і небажання підтримати його в 2004 році
Вдова убитого журналіста Мирослава Гонгадзе, яка залишила Україну у 2001 році зі страху за безпеку своїх дітей, бачить у цій справі хороший шанс для України "провести в домі генеральне прибирання". Після 10 років боротьби з приховуванням влади і навмисно непрозорими процедурами української судової системи вона вважає, що це позитивний, але несподіваний поворот подій.
"Якщо українська влада серйозно ставиться до цього процесу, і якщо справедливість у підсумку переможе, то журналісти і активісти всього світу, котрі борються за свободу, зможуть відчути полегшення, - сказала вона мені. - Це феноменальна можливість для очищення політичної та судової системи в Україні. Якщо суд буде проводитися відкрито і прозоро, Президент Янукович може увійти в історію не як людина, що обмежувала українську свободу, а як керівник, котрий створив прецедент для всіх тих у нашому світі, хто домагається справедливості".
Україна вкотре довела, що вона здатна кинути виклик загальноприйнятій точці зору і спростувати оцінки політичних експертів. Двадцять років тому ніхто не чекав, що Україна зробить крок, який призвів до розпаду Радянського Союзу. Сім років тому ніхто не чекав, що народ України в масовому порядку вийде на вулиці і почне мирні протести, які поклали початок "кольоровим революціям" в усьому світі. Який би не був результат цієї справи, які б не були мотиви для її порушення, нам треба уважно стежити за Україною, оскільки там ми можемо очікувати найнесподіванішого.
Оригінал публікації: Cold Case
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.