Візит в Україну російського прем'єра Володимира Путіна 12 квітня оцінюється експертами і в Москві, і в Європі як досить таємниче явище, - пише оглядач РИА Новости Дмитро Бабич.
Деякі ЗМІ відзначили той факт, що Путін і український президент Янукович після свого спілкування не вийшли до преси і не дали роз'яснень - якою ж буде українська відповідь на публічні пропозиції Москви щодо вступу України до Митного Союзу і в Багатосторонню зону вільної торгівлі (БЗВТ) в СНД .
Прес-секретар російського прем'єра Дмитро Пєсков дав роз'яснення, чому прес-конференція так і не відбулася, - російський прем'єр і український президент, не будучи в повній мірі колегами через різницю в конституційних повноваженнях, не могли спілкуватися з пресою в єдиному форматі. Але цьому поясненню мало хто повірив - росіяни і українці, коли їм вдається подолати суперечності, легко долають протокольні обмеження. Ймовірно, українська сторона, як це вже траплялось не раз, тягне з відповіддю на інтеграційні ініціативи Москви.
"Немає жодних підстав думати, що Україна, поліпшивши трохи політичні відносини з Росією, перегляне свої пріоритети в зовнішньоекономічній інтеграції, - вважає експерт по Україні Інституту економіки РАН Лідія Косикова. - А ці пріоритети з початку дев'яностих років полягали в інтеграції з Європейським Союзом (ЄС ). Співпраця з Росією чи іншими країнами СНД допускалася лише в тій мірі, в якій вона не суперечила цій головній меті ".
Немає жодних підстав думати, що Україна, поліпшивши трохи політичні відносини з Росією, перегляне свої пріоритети в зовнішньоекономічній інтеграції
Спроби Росії залучити Україну спочатку в Економічний Союз СНД (на початку дев'яностих), а потім в Єдиний економічний простір (ЄЕП) всякий раз закінчувалися економічними втратами для Росії і майже нульовим інтеграційним результатом. Після 2008 року, коли Україна, випередивши Росію, вступила до Світової організації торгівлі (СОТ) інтеграція стала ще більш дорогим задоволенням. "Україна в рамках СОТ взяла на себе певні зобов'язання перед західними країнами, - пояснює Лідія Косикова. - Щоб вступити до Митного Союзу, Україні доведеться відмовлятися від цих зобов'язань. Значить, Росії у разі успіху доведеться компенсувати Україні ці втрати".
Як приклад Косикова наводить митний захист від імпортної авіатехніки у Митного Союзу та України. У Митному Союзі Росії, Білорусі і Казахстану середній рівень митного захисту становить 10,5%, а в Україні він не перевищує 4,5%. Причини такого розкиду зрозумілі: Україна махнула рукою на свій авіапром і хоче купувати іноземні літаки. Росія ж намагається, захищаючи, відроджувати свою авіаційну промисловість - як, втім, і автомобільну.
Україна в рамках СОТ взяла на себе певні зобов'язання перед західними країнами, - пояснює Лідія Косикова. - Щоб вступити до Митного Союзу, Україні доведеться відмовлятися від цих зобов'язань. Значить, Росії у разі успіху доведеться компенсувати Україні ці втрати
Так що економічні вигоди, які Путін пропонував українському керівництву в Києві у разі вступу в МС, не є "чистим" подарунком. А у виступі російського прем'єра, нагадаємо, йшлося про 6,5-9 млрд. доларів.
Активність російського прем'єра пояснюється тим, що він явно стурбований перспективою вступу України до зони вільної торгівлі з ЄС. Це призведе до того, що товари з країн ЄС, потрапляючи на українську територію, будуть приносити митні гроші тільки в український бюджет, а продаватися - на всьому просторі від Волині до Примор'я. Росії такий варіант невигідний: ми не отримуємо митних платежів, а наша промисловість отримує сильного і майже "безмитного" конкурента. Тому Путін робить спроби, поки не пізно, втягнути Україну в зону пострадянської інтеграції.
Відповідь української сторони поки - ні так, ні ні. Президент Янукович і прем'єр Микола Азаров обмежуються загальними фразами про бажаність асоційованого членства в ЄС при збереженні торговельних зв'язків з Росією та Митним Союзом у цілому. Очевидно, мета українських політиків - очікуванням і лавірування домогтися торговельних поступок і від Росії, і від ЄС, де перспективу вступу України в МС категорично не приймають.
Активність російського прем'єра пояснюється тим, що він явно стурбований перспективою вступу України до зони вільної торгівлі з ЄС.
Сидіти на двох стільцях можна довго. Але рано чи пізно Києву доведеться прийняти рішення: на відміну від Туркменістану, у нього немає природних ресурсів, які дозволили б жити без будь-якої зовнішньої інтеграції.
У 2010 році Росія запропонувала ще один варіант - Багатосторонню зону вільної торгівлі в СНД, за якої синхронізуються режими торгівлі двох договірних країн, без обліку товарів третіх держав. Але і на цю пропозицію Україна не дає відповідь, вважаючи за краще поки "тримати карти ближче до орденів". Відповідь, проте, ми неодмінно отримаємо: Віктор Янукович - прагматик, і він не пропустить моменту, коли вичікування стає більш витратним, ніж навіть найгірше рішення.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.