З неділі до вівторка в Україні перебуває з візитом міністр оборони РФ Анатолій Сердюков. Разом з колегою Михайлом Єжелем він планує відвідати низку підприємств і організацій, пов'язаних з базуванням Чорноморського флоту РФ в Криму, пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете.
Передбачалося, що міністри домовляться про напрямки співпраці в судноремонті і суднобудуванні, у сфері ОПК і в оборонних програмах. Напередодні візиту Сердюкова український уряд затвердив Військову доктрину, яка викликала багато непорозумінь.
Про необхідність нового документа ще у листопаді заявив Президент Віктор Янукович. Говорячи про затверджений влітку минулого року позаблоковий статус України, Глава держави на засіданні Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) зажадав закріпити цей статус в декількох документах. Передбачалося, що навесні цього року РНБО розгляне Стратегію національної безпеки, в руслі якої потім буде затверджена Воєнна доктрина, а на її основі сформована Стратегія реформування і розвитку збройних сил (ЗС) України.
Раніше Військова доктрина в Україні була прийнята в 2004 році, коли країна орієнтувалася на членство в НАТО, а Стратегія нацбезпеки - у 2007-му. Програми розвитку ЗС приймалися щорічно, проте ніколи не виконувалися через хронічний брак коштів. Про те, що тривожна ситуація збереглася і в період роботи Президента Януковича, заявив в січні один з керівників парламентського комітету з питань оборони Анатолій Кінах.
На початку квітня Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України презентував проект Стратегії нацбезпеки, в якому були перераховані практично всі зовнішні і внутрішні загрози державі. Причому йшлося не стільки про загрози військового вторгнення або прямого зазіхання на територію України, скільки про загальну дестабілізацію ситуації в світі, що послаблює гарантії безпеки для позаблокової держави. А також про поширення тероризму, піратства, нелегальної торгівлі зброєю, наркобізнесу та інші погрози, здатні послабити економічний стан України і посилити небезпеку соціально-політичної дестабілізації.
На початку квітня Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України презентував проект Стратегії нацбезпеки, в якому були перераховані практично всі зовнішні і внутрішні загрози державі
Окремо в документі були названі такі загрози, як заморожені конфлікти на кордонах України - наприклад, у Придністров'ї, а також нерозв'язаність питань щодо делімітації і демаркації морських кордонів між Україною та РФ, незавершеність процесу визначення умов базування Чорноморського флоту в Криму на довгострокову перспективу. Основними внутрішніми загрозами автори проекту визнали корупцію, недосконалість законодавства та невиконання законів, економічну нестабільність і енергетичну залежність, демографічну кризу, нестабільну ситуацію в суспільстві.
Планувалося, що частина відповідей на перелічені в цьому документі питання буде дана Військовою доктриною. Минулого тижня уряд у режимі суворої секретності затвердив цей документ, щоб потім передати на розгляд Президента та РНБО. Проте його зміст відразу ж потрапив у пресу. І з'ясувалося, що обидва документи, по суті, дублюють один одного. Військова доктрина, за відомостями українських ЗМІ, не дає відповіді на питання про конкретні заходи щодо захисту національних інтересів, а лише констатує, що цей захист повинен будуватися в умовах позаблоковості і що в України немає зовнішніх ворогів.
При цьому, як розповів "НГ" один з експертів, ознайомлених з текстом секретного документа, військові не запропонували нову стратегію розвитку армії: "Після приходу до влади Ющенка Україна орієнтувалася на вступ у НАТО, тому приймалися відповідні стандарти, які, до речі, не були до кінця виконані. Тепер орієнтуватися на НАТО не потрібно. Але які стандарти внутрішньої організації збройних сил, систем озброєнь, процедури взаємодії потрібні українській армії?" Глава парламентського комітету з питань оборони Анатолій Гриценко звернув увагу, що немає відповіді на питання навіть про обґрунтовану чисельності українських ЗС.
Експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Сергій Згурець уточнив, що всі військові загрози в документі були розподілені на три групи: внутрішній збройний конфлікт, напад однієї або групи держав
Експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Сергій Згурець уточнив, що всі військові загрози в документі були розподілені на три групи: внутрішній збройний конфлікт, напад однієї або групи держав. Однак докладний опис і класифікація загроз не означають здатності відбити атаку в разі потреби. Тим більше, що Україна орієнтується на те, щоб навіть у момент агресії вирішити конфлікт із зовнішніми силами не військовим шляхом, а за допомогою таких міжнародних організацій, як ООН та ОБСЄ. Військовий експерт Григорій Перепелиця сказав українським агентствам: "На жаль, у нас збройні сили фінансувалися багато років за залишковим принципом. І оскільки на сьогодні оборонних ресурсів немає, то під їх відсутність підганяється Військова доктрина, в якій констатується відсутність загроз".
Але найбільш спірним моментом документа, на думку експертів, стала його політизація. Якщо в колишній доктрині, прийнятій за Ющенка, головними внутрішньополітичними військовими загрозами вважалися незадовільний стан збройних сил і діяльність в Україні екстремістських і сепаратистських організацій, то зараз перелік розширився. Судячи з документу, влада більше побоюється збройних конфліктів усередині країни, ніж агресії ззовні. Початком внутрішнього військового конфлікту можуть, згідно з документом, що потрапив у пресу, вважатися "будь-які дії (акції) не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, які спрямовані на захоплення державної влади або зміну конституційного ладу шляхом насильства. Також це виникнення міжнаціональних чи міжконфесійних зіткнень, блокування або захоплення особливо важливих об'єктів або території, що супроводжуються насильством над громадянами. У цей пункт входить і дезорганізація діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування". Крім того, військовою загрозою може вважатися, за даними українських ЗМІ, навіть дискредитуюче владу "втручання у внутрішні справи, здійснюване за допомогою інформаційного впливу, економічного тиску, фінансової та моральної підтримки окремих політичних сил, неурядових організацій".
Початком внутрішнього військового конфлікту можуть вважатися будь-які дії (акції) не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, які спрямовані на захоплення державної влади або зміну конституційного ладу шляхом насильства
Українська опозиція вже заявила, що влада намагається таким чином посилити контроль над суспільством, щоб не допустити акцій протесту. Керівник центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко також вважає необґрунтованим віднесення перерахованих загроз до військової сфери. За його словами, незаконним втручанням у внутрішні справи повинні займатися спецслужби, а не армія. А недостатня деталізація перерахованих політичних загроз небезпечна ймовірністю застосування документа для зведення рахунків усередині країни із застосуванням ЗС.
Як з'ясувалося в минулі вихідні, із самим затвердженням проекту Воєнної доктрини відбулися непорозуміння. Українська газета "Дзеркало тижня", посилаючись на свої джерела, повідомила, що уряд поквапився розглянути і без заперечень прийняти документ, не погодивши це рішення з Адміністрацією Президента. Джерело, з яким вдалося поспілкуватися "НГ", підтвердило, що планувалося на засіданні РНБО приблизно в середині травня затвердити Стратегію нацбезпеки, а потім виносити на розгляд Військову доктрину. "Хтось хотів вислужитися, а зробив Президентові Януковичу ведмежу послугу. Тепер доведеться пояснювати тим самим європейцям, з якими ми говоримо про євроінтеграцію України, що відбулося непорозуміння, що опозиція і неурядові організації в нас не вважаються військовою загрозою", - сказав він, припустивши, що проект Воєнної доктрини буде розроблятися наново і затверджуватися до кінця весни. Тим більше, що в документ буде потрібно внести низку напрямків українсько-російського співробітництва в оборонній сфері. А це можна буде зробити лише за підсумками нинішнього візиту міністра Сердюкова, який спочатку планувався не як "паркетна зустріч", а як безпосереднє знайомство з тими об'єктами, які можуть стати основою взаємодії військових.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.