18 квітня в Києві відкривається міжнародна конференція, присвячена 25-ій річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Україна очікує, що світ поділиться мільйонами євро на будівництво нового саркофага над реактором. Але і без європейських грошей Зона навчилася виживати сама, - пише Володимир Калниш у журналі Огонeк.
Мета міжнародної конференції, яка проводиться в Україні, - зібрати необхідні для добудови об'єкту "Укриття-2" 740 млн євро. Як повідомив перший віце-прем'єр України Андрій Клюєв, свою участь у конференції, присвяченій 25-річчю з дня аварії на ЧАЕС, підтвердили близько 30 держав і міжнародних фінансових організацій. Донори планують зібрати кошти до Чорнобильського фонду "Укриття", які підуть на будівництво конфайнменту - захисної конструкції над 4-им енергоблоком Чорнобильської АЕС, а також на рахунок ядерної безпеки, з якого, зокрема, фінансується будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива ЧАЕС.
У тому, що така або близька до неї сума буде знайдена, можна не сумніватися. Європейський банк реконструкції та розвитку заявив, що готовий надати 120 млн євро. "Це мінімум, який ми внесемо незалежно від обставин, - говорить директор департаменту ядерної безпеки ЄБРР Вінс Новак. - Якщо ж внески інших донорів перевищать 480 млн євро, банк надасть більше. Наш внесок складе 25 відсотків від суми інших внесків".
Європейський банк реконструкції та розвитку заявив, що готовий надати 120 млн євро
Але в Зону можна не тільки вкладати, а й отримувати. Зараз навколо неї створилася своя субкультура, деякі представники якої й вибуху, може, й не пам'ятають, але в умах якої таємничим чином переплавилися в повість братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі", що побачила світ у 1972 році, фільм Андрія Тарковського "Сталкер", сценарій для якого також написали Аркадій і Борис Стругацькі (вийшов на екрани в 1979 році), події на ЧАЕС 1986 року і комп'ютерна гра "Сталкер" (перша її частина - "Тінь Чорнобиля" - видана в 2007 році).
Дорога до Зони
Потрапити до Зони зараз може практично кожен. Рік тому український уряд нарешті вирішив поставити тут на широку ногу туристичний бізнес. У 2009 році журнал Forbes вніс візит до Чорнобиля у список екстремальних і, водночас, бажаних турів, поставивши в один ряд з подорожжю до Антарктиди або Північної Кореї. "Через 23 роки після ядерної катастрофи на ЧАЕС кілька фірм пропонують сюди тури, - писав тоді Forbes. - Відвідувачі їдуть, щоб побачити підірваний реактор, "мертве місто" Прип'ять і рудий ліс, де сосни набули кольору апельсина через радіацію".
Нерозумно було б не скористатися такою рекламою, і турами в Чорнобиль зайнялися на державному рівні. "У Зоні можна натрапити на небезпечні з радіологічної точки зору ділянки, тому для того, щоб ми могли досягти такої безпеки, ми розробили типові маршрути", - заявив глава українського МНС Віктор Балога.
Рік тому український уряд нарешті вирішив поставити тут на широку ногу туристичний бізнес
Опинитися в Зоні можна легальним і нелегальним способом. Нелегальний - це коли ви сам або з групою однодумців відправляєтеся до Чорнобиля, ні в кого не питаючись. Ви пробираєтеся, в основному вночі, через колючий дріт, яким огороджено кордон Зони, зупиняєтеся на нічліг в занедбаних будинках: можна в навколишніх селах, можна в Прип'яті. Не палите багаття, бо дим може побачити хтось із охорони периметра. Якщо ви розіб'ється, впавши із занедбаного будинку в тій же Прип'яті, вас ніхто не врятує, а можливо, ніхто і не дізнається, де ви лежите. В одній з інструкцій перебування в Зоні у розділі, що варто брати з собою, написано: "Дозиметр. Перш за все це ваш надійний помічник у питанні вашої безпеки. Крім того, з них a) цікавіше; б) дізнаєтеся, як проявляє себе радіація в тих чи інших випадках. Невеликий, але потужний світлодіодний ліхтар. Дуже корисно в темних місцях усередині будівель, яких достатньо. Поліетиленовий плащ-дощовик, якщо ваш одяг промокне. Якщо ви курите, то візьміть, наприклад, баночку з-під фотоплівки, щоб забрати з собою недопалки. Хоча палити у 10-кілометровій Зоні дуже не рекомендується".
У випадку якщо вас спіймають, загрожує адміністративне покарання і штраф у розмірі до 400 грн (близько 50 доларів). Якщо ж ні, то в Зоні ви зможете побачити те, чого туристам не показують, наприклад Россоху: по суті - могильник, де стоїть техніка, що брала участь у ліквідації наслідків. Звезеним в Россоху автомобілям, гелікоптерам, бронетехніці тільки й залишається, що гнити в одному місці, оскільки її, опромінену, на переплавку не візьме ні одне з металургійних підприємств.
Деякі з туристів дуже бояться Зони і тому можуть приїхати навіть у костюмах хімзахисту і проходити в ньому весь відведений для екскурсії час
Охочих самим, без поводирів потрапити в Чорнобильську зону, небагато. А от туристичні агентства зараз переживають бум. "Щотижня ми, а це пул з декількох турфірм, відправляємо 3-4 20-місцевих автобусів у Зону. А взагалі її щодня відвідує близько 100 осіб", - розповів "Огоньку" Арсеній Фінберг, координатор проекту "Цікавий Київ", компанія вже три роки організовує тури на ЧАЕС. За його словами, їдуть туди люди перш за все молоді, а вартість одноденного туру складає 160-170 доларів. Багато й іноземців, для деяких з них Зона - місце нез'ясовне і досі небезпечне. При цьому найбільш недовірливими чомусь виявляються німці. А найбільш цікавими - японці. Їм цікаво побачити те, що їх чекає через 25 років після вибуху на Фукусімі. "Деякі з туристів дуже бояться Зони і тому можуть приїхати навіть у костюмах хімзахисту і проходити в ньому весь відведений для екскурсії час. Але нічого страшного в Зоні немає - цілком достатньо після повернення просто випрати одяг", - каже Арсеній Фінберг.
Якщо ви журналіст, то можна домовитися про індивідуальний турі через Міністерство з надзвичайних ситуацій, щоправда, він обійдеться приблизно у два рази дорожче. Близько 100 доларів з вас візьмуть за формування програми, послуги провідника - 25 доларів на добу. Але зате в програмі може виявитися такий пункт, як спілкування із самоселами.
Людей, які не хочуть залишати свої, нехай заражені радіацією будинки, в Зоні зараз трохи більше ніж 300 осіб. Живуть вони за рахунок натурального господарства
Цих людей, які не хочуть залишати свої, нехай заражені радіацією будинку, в Зоні зараз трохи більше ніж 300 осіб. Живуть вони за рахунок натурального господарства. Повертатися у свої будинки люди почали буквально через кілька тижнів після вибуху на ЧАЕС: хтось не розумів, що таке радіація, хтось вважав, що їх просто залякують, хтось не хотів залишати майно або просто вирішив померти вдома. У 1986 році самоселів було 1200 осіб. Ось що пише у своєму дослідженні Денис Вишневський, співробітник Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр": "Найбільш характерною рисою цих людей є повна відсутність радіофобії. Система аргументів проста і зрозуміла - "радіації не видно й не чути", "кішка кошенят приносить багато і нормальних", "на здоров'я не скаржимося". Другою характерною рисою є самодостатність - вони не скаржаться на владу і нічого в неї не просять. На всі дивляться з мудрістю людей, які мають великий життєвий досвід і зробили свій дуже важливий життєвий вибір".
Втім, скоро такий феномен, як самосели, може пропасти. Перш за все з природних причин - 85 відсотків людей, котрі живуть зараз там, мають вік за 60 років. Діти там не народжуються, хоча і з цього правила є виняток. 25 серпня 1999 у самоселів Михайла Ведерникова та Лідії Совенко народилася дочка Марія - перша і єдина дитина Зони. Зараз вона в Зоні не живе. Крім того, в Генеральній прокуратурі (а за їх підрахунками самоселів зараз 259 осіб) вже два роки обіцяють підготувати законопроект, який дозволить насильно виселяти людей із зараженої території. "У Зону їздять в основному молоді люди, - зазначає Арсеній Фінберг .- А це в основному фанати "Сталкера", і їм на самоселів начхати".
Гра всерйоз
Несподіваний сплеск інтересу до Чорнобиля відбувся в 2001 році, коли було оголошено, що українські розробники вирішили створити гру STALKER: Oblivion Lost, що пізніше отримала іншу назву: STALKER: Shadow of Chernobyl ("Тінь Чорнобиля"). Одним з її авторів є Сергій Григорович, засновник і генеральний директор компанії GSC Game World. Сам Григорович подій на ЧАЕС не пам'ятає - коли стався вибух на 4-му реакторі ЧАЕС, йому було всього 8 років. "Історія STALKER побудована як гіпотеза реальних подій, що відбулися в 80-ті роки минулого століття. Тоді в Чорнобилі функціонувала величезна антена, випромінювання якої було визнано деякими фахівцями як психоактивне, - розповів "Огоньку" пан Григорович. - На деяких наших фотографіях, зроблених під час поїздки до Чорнобиля, конструкцію антени видно на горизонті. За непідтвердженими чутками, випромінювання було направлено на Західну Європу - проводився багаторічний військовий експеримент з психотропного впливу на психіку людей. Це напівдокументальні "факти". Навколо подібних експериментів і крутиться сюжет гри - тут є місце та теорії змови, і протистояння спецслужб. У нашій грі ми ніби додумуємо те, що і справді могло статися. Це історія про постядерний світ зі своїми трагедіями, героями і законами".
Тоді в Чорнобилі функціонувала величезна антена, випромінювання якої було визнано деякими фахівцями як психоактивне
Залишимо на совісті Григоровича всі ці "непідтверджені чутки", які Зона народжує в безлічі, але крім STALKER: Shadow of Chernobyl компанія Григоровича випустила ще дві частини: STALKER: Чисте Небо і STALKER: Заклик Прип'яті. Зараз йде робота на STALKER-2, яка повинна вийти в 2012 році. Крім того, деякі з тих, хто робив перший STALKER, наприклад програміст Андрій Прохоров, пізніше і, кажуть, не без скандалу розлучилися з Сергієм і його компанією і створили свою гру і реальність: "Метро-2033".
Нічого аморального у тому, що свій бізнес він побудував на людській трагедії планетарного масштабу, Сергій Григорович не бачить і так не вважає. "Це все одно, що вважати аморальними ігри про Велику Вітчизняну війну, або, наприклад, роман, події якого розгортаються в Хіросімі незадовго до анігіляції, або художній фільм про 11 вересня. Всі ці події давно стали історією, - говорить Григорович .- Минуло багато часу, і в серцях людей все вляглося. І використовувати ці події у творах різних жанрів - це нормально".
Популярність гри (тільки "Тінь Чорнобиля" була випущена тиражем близько 2 млн копій, велика частина якого куплена користувачами з СНД) Сергій Григорович пояснює тим, що світ гравця наповнений до болю знайомими речами - розваленими "хрущовками", старими базами, складами, що є не тільки звичним антуражем для нас, але й свідченням епохи для іноземців. "Бажання показати відносність і швидкоплинність навіть найбільш грізної імперської могутності в цьому світі, а також ідея створення гри-попередження можливих людських помилок в майбутньому на прикладі чорнобильської трагедії стали лейтмотивом для нас при створенні серії ігор. Для гравців найбільш важливий захоплюючий і глибокий світ гри, який цікаво досліджувати протягом тривалого часу, і тут STALKER дає дуже багато, адже крім банальної розваги це і філософська гра", - вважає Григорович.
Кожні 25 років
25 років - великий термін для людини, але не людства. І не можна не помітити, що для ядерної та атомної енергетики це ще й термін між катастрофами. У вересні 1961 року в Семипалатинську стався перший наймогутніший - в 50 мегатонн - підземний ядерний вибух, який став катастрофою для мирного населення: мешканців Новосибірської області накрило радіоактивним дощем. Вибух у квітні 1986 року повністю зруйнував 4-й енергоблок на Чорнобильській АЕС, і збитки, як прогнозують представники української влади, від нього складуть до 2015 року близько 170 млрд доларів. Березень 2011 надовго запам'ятається японцям, які пережили руйнування на АЕС "Фукусіма-1". Події на "Фукусімі" відразу ж почали порівнювати з чорнобильськими, хоча це не зовсім вірно, оскільки і причина аварії, і її наслідки все ж таки різні, і, мабуть, єдине, що ріднить ці атомні електростанції, - вони були побудовані в 70-х роках минулого століття. До речі, щоб зробити інформацію про наслідки вибуху і рівні радіації більш доступною для розуміння, події на ЧАЕС відразу ж після трагедії почали "міряти" вибухами атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму і Нагасакі. Рівень радіації в Чорнобилі дорівнював вибухам 200 таких бомб.
Відповідно до останнього звіту Greenpeace, в Україні досі фіксуються підвищені рівні радіації в низці областей, наприклад Рівненській та Житомирській
Але саме завдяки АЕС японці та українці стали такі цікаві один одному. Для японців ми - це вони в майбутньому, як би дивно це не звучало, а наша країна - їхня країна. І нам є чому навчити японців, що звучить ще більш дивно. Японії треба бути готовою до того, що і через 25 років, в 2036 році, в їхній країні будуть фіксуватися наслідки аварії на атомній електростанції. Відповідно до останнього звіту Greenpeace, в Україні досі фіксуються підвищені рівні радіації в низці областей, наприклад Рівненській та Житомирській. Як розповіла старший науковий співробітник Greenpeace Ірина Лабунська, в цих регіонах рівень вмісту цезію-137 в молоці, м'ясі, грибах, ягодах, буряку і картоплі перевищує гранично допустиму норму в 6 разів. Адже саме цезій-137 є одним з головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС. "У Рівненській області 73 відсотка пасовищ непридатні для випасу тварин - трава, яку вони їдять, містить шкідливі речовини, отруюючи і молоко, і м'ясо", - розповідає Ірина Лабунська, нагадуючи, що цезій може призвести до онкологічних захворювань. Тому серед наслідків аварії - і нові страхи. Про те, як людство вчиться боротися з радіофобією - читайте на с. 38-39.
Збільшення кількості онкохворих - ще одна чорна перспектива для Японії. "Онкологічний вибух" відбудеться через 5-6 років після трагедії, відповідно в 2016-2017 роках. Нещодавно Міжнародне агентство з вивчення раку дійшло висновку, що найбільш імовірною кількістю померлих внаслідок аварії на ЧАЕС можна вважати цифру в 16 тисяч осіб. Ці дані сильно різняться від результатів дослідження, проведеного Росією: за підрахунками РАН, вибух на ЧАЕС став причиною смерті 140 тисяч осіб в Україні і в Білорусі і 60 тисяч в самій Росії.
Вибух на ЧАЕС став причиною смерті 140 тисяч осіб в Україні і в Білорусі і 60 тисяч в самій Росії
Відбудеться обвал цін на житло на територіях, прилеглих до АЕС. Зараз будинки в селах, прилеглих до Зони, можна купити за сміхотворною ціною. "Продам приватний будинок у с. Доманівка Іванківського р-ну (35 км від Чорнобиля .- В. К.). Загальна площа будинку - 56 кв. м. У будинку три кімнати, комора, коридор. Будинок продається разом з ділянкою 35 соток. У будинку є газ, електрика. 40 тисяч гривень (5 тисяч доларів), торг". І таких оголошень, якщо пошукати, можна знайти десятки. Закритою для проживання стане сама 30-кілометрова зона. Держава, можливо, введе низку пільг для ліквідаторів наслідків аварії. Мій батько працював в 30-кілометровій зоні відразу ж після аварії і пробув у Чорнобилі близько трьох місяців. Замість цього він отримав від держави лише право безкоштовного проїзду в транспорті (за винятком маршрутних таксі). Більше ніяких пільг йому не належало.
Але в підсумку для японців усе закінчиться добре. І, можливо, через 25 років на якомусь профільному сайті, присвяченому подіям на "Фукусімі-1", буде розміщена пам'ятка для журналістів, які пишуть напередодні цієї дати. І закінчуватися, через 25 років, буде такими ж словами, як і нинішня, розміщена на сайті проекту ООН "Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля" (International Chernobyl Research and Information Network, ICRIN): "Важливо, щоб кожен журналіст, який пише сьогодні про Чорнобиль, розумів свою відповідальність перед людьми. Минуло 25 років після аварії, і не виявляються ні масові захворювання, ні загибель людей, ані аномальні виверти живої природи. Природа і люди впоралися з аварією, життя йде своїм ходом. Зараз час відроджувати нормальне життя, сім'ю, побут, і ЗМІ здатні допомогти людям знайти орієнтири розвитку".
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.