Новая газета: Газ в обмін на Тимошенко

"Довівши" провину екс-прем'єра, Янукович розраховує розірвати невигідний контракт з Росією і завести в Україну великі західні гроші, пише журналіст Андрій Капустін у статті, яку публікує Новая газета.

Сьогодні виповнюється рівно місяць з того дня, як була поміщена під варту в Лук'янівському СІЗО Юлія Тимошенко. І з 6 серпня "робочий день" екс-прем'єра регулярно починається з клопотання про відвід судді Родіона Кірєєва, а закінчується клопотанням про зміну запобіжного заходу. Але оскільки всі клопотання розглядає сам Кірєєв, то автозак продовжує справно відвозити підсудну № 1 на обжиті нари.

Хоча крім захисту переконати суддю Кірєєва випустити Тимошенко на поруки за цей місяць спробувало чимало інших людей. Від українських депутатів Верховної ради, письменників, священиків, науковців, журналістів, музикантів і бізнесменів до політичних важковаговиків світового рівня. Начебто Нобелівських лауреатів Леха Валенси і Десмонда Туту, а також далай-лами, Вацлава Гавела та Ріхарда фон Вайцзеккера. Плюс американські сенатори, великі європейські політики, представники російського та низки європейських МЗС, Держдепу США і відомі правозахисні організації.

Не подіяла на суддю і фактична вимога випустити Тимошенко, озвучена президентом Польщі Броніславом Комаровським під час його зустрічі з Віктором Януковичем у Гданську на минулого тижня. Вимога, поєднана із загрозою зміни позиції ЄС щодо України, якщо влада продовжить вибіркове використання правосуддя.

Але суддя Кірєєв невблаганний. Чим ніби демонструє самостійність і незалежність української судової гілки влади. Тобто працює в унісон з Віктором Януковичем, який, у свою чергу, кожного разу повідомляє orbi et urbi, що не може за законом втручатися в роботу суду. Прийом відомий.

І хоча маріонетковість як української судової системи, так і особисто судді Кірєєва ні для кого не є секретом, колеса тандему Янукович-Кірєєв продовжують крутитися без перебоїв. У тому числі й тому, що і для Януковича, і для його "групи підтримки" в особі представників великого бізнесу на чолі кута стоїть не тільки проблема нейтралізації головного політичного опонента, а й питання великих газових грошей.

Капустін: І хоча маріонетковість як української судової системи, так і особисто судді Кірєєва ні для кого не є секретом, колеса тандему Янукович-Кірєєв продовжують крутитись без перебоїв

На сьогодні тільки цим фактором можна пояснити небажання Януковича змінити запобіжний захід Тимошенко. Оскільки кримінальну справу проти Тимошенко, суд, арешт і подальший "посадковий" вирок є важливими ланками газової ланцюжка, контури якого стали прояснюватися до 2 вересня. Тоді прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що має бути ліквідація (реорганізація) НАК Нафтогаз України. Що, на думку Азарова, потягне за собою автоматичний розрив газових домовленостей з Росією, підписаних Тимошенко.

При цьому офіс прем'єр-міністра різко осудив главу Газпрому Олексія Міллера, який заявив, що ліквідація українського Нафтогазу можлива тільки після його злиття з Газпромом, пояснивши, в свою чергу, що мова йде про суто внутрішньоукраїнське питання. Аргументація для російського керівництва, яке не тільки всіма правдами і неправдами намагається затягнути Україну в Митний союз, але й не залишає спроб злити в одне ціле газові системи двох країн, - не переконлива. Але українська влада продовжує виявляти завзятість, яка дратує Кремль, наполягаючи водночас на зниження ціни на російський газ. (За що Дмитро Медведєв уже обізвав українських партнерів утриманцями.)

Янукович опинився між двох вогнів,але всупереч тиску продовжує проявляти твердість. Він намагається протиснутися у вузьку кватирку транснаціональних
бізнес-інтересів,які, за його схемою, можуть відвести неспокійну тему відданості демократичним цінностям на другий план -журналіст

Якби не суд над Тимошенко, то логіка команди Януковича була б зрозуміла: Україна, яка вибрала євроінтеграцію, з усіх сил чинить опір імперським амбіціям Кремля. Що свого часу знайшла підтримку в Брюсселі та Вашингтоні і, можливо, знаходила б і далі. Однак вкрай незграбно підготовлені суди над екс-прем'єром та іншими опозиціонерами змішали карти. Янукович опинився між двох вогнів, але всупереч тиску продовжує проявляти твердість. Він намагається протиснутися у вузьку кватирку транснаціональних бізнес-інтересів, які, за його схемою, можуть відвести неспокійну тему відданості демократичним цінностям на другий план. Янукович хоче отримати ту же євроатлантичний "дах", але іншим шляхом. А саме: "довівши" провину Тимошенко паралельно з розривом україно-російського контракту та реорганізацією НАК Нафтогаз з подальшим виведенням газодобувної структури на IPO (ціна питання, за українськими оцінками, 120-150 мільярдів доларів). Тобто залучивши в Україну великі західні гроші.

Перший крок у цьому напрямі вже зроблено. На цьому тижні планується підписання договору з компанією Shell, яка має намір інвестувати близько 800 мільйонів доларів у видобуток українського сланцевого газу. Це може дати Україні додатково близько 10 мільярдів кубометрів газу в рік. Що за нинішніх 20 мільярдів, що видобувається, практично знімає залежність України від Росії. До того ж Янукович і Ко розраховують на те, що в Брюсселі не захочуть повторення українсько-російської газової війни 2008-2009 років, заручником якої стала замерзаюча Європа. Тобто сподіваються, що ЄС стане на сторону "молодої демократії", якій знову (разом з рештою Європи) загрожує "імперський монстр".

І, схоже, цей розрахунок може виправдатися. У всякому разі, на минулому тижні комітет з міжнародної торгівлі Європарламенту прийняв рішення не блокувати підписання угоди про асоціацію Україна - ЄС через суд над Тимошенко. Мало того, цю ідею підтримала і українська опозиція. Розраховуючи, очевидно, продовжувати боротьбу з Януковичем у період ратифікації договору, який може набути чинності після голосування з цього питання окремо в кожній з країн Євросоюзу.

Зрозуміло, що прихильникам Тимошенко вкрай невигідно стати в очах електорату політичною силою, яка штовхає Україну в "російську кабалу". Тим більше що, "рятуючи" Україну від цієї самої кабали поодинці, Янукович може серйозно зміцнити свої позиції в західних регіонах країни. Що, в свою чергу, дасть йому можливість більш докладно розібратися з газовим господарством. Тим більше що після ліквідації Нафтогазу ніхто не завадить зацікавленим особам приватизувати газотранспортну систему. Адже чинне законодавство забороняє це робити лише щодо цілого комплексу.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.