Open Democracy: Севастополь. Спогади про минуле, надії на майбутнє

Журналіст британського видання Open Democracy Михайло Логінов поділився своїми враженнями від поїздки в Севастополь.

"На Ялтинській конференції Черчілль попросив Сталіна подарувати йому Крим. А той йому каже: вгадаєш, де мій середній палець - тоді подарую. Черчілль не знав, що у Сталіна рука суха і не всі пальці згинаються ...".

Таксист Сергій розповідає легенду про спробу Великої Британії отримати Крим від СРСР кожному пасажиру, по дорозі із Сімферопольського аеропорту до Севастополя. Не знижуючи швидкості, демонструє на своєму кулаці дулю, яку Сталін нібито показав Черчіллю. Водить швидко і безпечно, ввічливий із пасажирами, допомагає їм розмістити та дістати багаж. Його фірма не використовує таксометр, але Сергій завжди бере заздалегідь обумовлену плату, без чайових. Сергій не професійний таксист, а колишній моряк Чорноморського флоту Росії,

Але чому Черчіллю знадобився Крим? У Сергія є пояснення.

"Ми будемо проїжджати біля Балаклави. Там, у Долині Смерті, у Кримську війну російські знищили бригаду англійської легкої кавалерії. Загинуло багато англійських аристократів, і серед них прадід Черчілля".

Значить, Крим потрібен Черчіллю  в якості родового склепу? Сергій не шукає логіки у своїх словах. Йому важливіше знайти підтвердження того, що Англія завжди цікавилася Кримом, а у Черчілля була особиста мотивація.

Таксі їде повз виноградники Золотої балки - долини, у якій відбувся пам'ятний бій. Стіни придорожнього ресторану прикрашені малюнками: британські кавалеристи із величезними прапорами - червоний хрест на білому полі, падають, вражені картеччю російських пушкарів.

Таксист Сергій розповідає легенду про спробу Великої Британії отримати Крим від СРСР кожному пасажиру по дорозі із Сімферопольського аеропорту до Севастополя. Не знижуючи швидкості, демонструє на своєму кулаці дулю, яку Сталін нібито
показав Черчіллю.

Таксист Сергій, повний історичних легенд, і ресторан, прикрашений батальним живописом, - типові для Севастополя. Це місто живе своїм минулим. Пам'ятає, знайомить із ним гостей, захищає часто самовіддано й агресивно. "Відстоюйте ж Севастополь!", - сказав адмірал Корнілов, смертельно поранений англійським ядром. У Севастополі знають і пам'ятають ці слова, а оскільки війни зараз немає, воюють за пам'ять про минулі битви. Про них нагадують із рекламних плакатів і адмірали Кримської війни, і генерали Другої світової, і революціонер 1905 Петро Шмідт. "Ми маємо право на своє минуле", - написано під портретами.

Посол Сталінграда

Пам'ять про минуле не здатна прогодувати. Капітану другого рангу Станіславу пощастило більше, ніж Сергію. Він працював в одному з аналітичних підрозділів штабу ЧФ, був звільнений за скороченням і зміг влаштуватися у представництво Волгоградської області. "Тепер я посол міста-героя Сталінграда у місті-герої Севастополі", - говорить він.

Шефство міст Росії над кораблями ЧФ та містом у цілому є одним із факторів місцевого благополуччя. Популярність екс-мера Москви Юрія Лужкова і сьогодні вища, ніж у столиці РФ. На кошти Москви побудовано кілька великих житлових будинків для офіцерів Чорноморського флоту. Уряду України довелося виділяти кошти на будівництво будинків для офіцерів національних ВМС.

Зараз підтримка знизилася. Це пов'язують із договором Москви та Києва за формулою: "Дешевий газ - оренда бази до 2042 року". "Чим менше скандалів навколо Чорноморського флоту - тим рідше в Росії про нас згадують, - зітхає Станіслав, - швидше б Грузія створила новий флот і напала на Абхазію, щоб ми могли цей флот знищити".

Втім, локальні війни бувають і в Севастополі.

"Ми втопили її посеред бухти"

Шефство міст Росії над кораблями ЧФ та містом у цілому є одним із факторів місцевого благополуччя. Популярність екс-мера Москви Юрія Лужкова і сьогодні
вище, ніж у столиці РФ.

Щонеділі центральними вулицями Севастополя проходять люди із прапорами в руках. Вони несуть державний прапор Росії, Андріївський прапор - прапор ВМФ Росії, прапор радянських ВМФ і так званий "імперський прапор" - прапор часів царя Олександра II. Вони схиляють прапори біля пам'ятника Катерині II, що заснувала Севастополь, пам'ятників героям війн та меморіальних табличок. Прапороносці називають цей обряд Севастопольським ритуалом.

Студент Олексій - один із його постійних учасників. За його словами, Ритуал проходить і влітку, і взимку. Іноді беруть участь п'ять-сім чоловік, іноді більше тридцяти. Перехожі вітають Ритуал криками, а шофери - сигналять.

Олексій - учасник не лише Ритуалу, а й інших, більш цікавих подій. 5 липня 2008 він брав участь у зіткненні на Графській пристані. У цей день моряки ВМС України встановили меморіальну дошку на честь 90-річчя підняття на кораблях Чорноморського флоту українських прапорів. Активісти проросійських організацій, які вважають цю подію актом зради, зібрали багатолюдний мітинг, прорвали ланцюг української морської піхоти і зірвали табличку зі стіни.

"Ми затягли її на рейсовий катер, що йде на Північний бік, і втопили посеред бухти", - з гордістю розповідає Олексій.

Табличка досі не піднята з морського дна. На сімох учасників були заведені кримінальні справи. Олексій уникнув арешту і суду.

"Через рік, - розповідає він, - на місці потопленої таблички ми опустили у воду вінок "Спочивай з миром ". А ще через рік, на день українських ВМФ приїхав Ющенко. Ми, коли він прийшов на Графську пристань, розгорнули на пагорбі, через бухту, величезний російський прапор - десять чоловік його тримало. І Ющенко, і вся свита, не на кораблі дивилися, а на нас. Постояли п'ятнадцять хвилин, потім нас попередили, що скоро приїде міліція, ми згорнули прапор і пішли".

Щонеділі по центральних вулицях Севастополя проходять люди із прапорами в руках. Вони несуть державний прапор Росії, Андріївський прапор - прапор ВМФ Росії, прапор радянських ВМФ і так званий "імперський прапор" - прапор часів царя Олександра II.

За словами Олексія, рядові співробітники та офіцери міліції лояльно ставляться до діяльності патріотів Росії. Арешти відбуваються рідко, лише у разі одіозних пригод, на зразок битви 5 липня 2008.

Найчисленніші і запеклі мітинги були в період правління Ющенка. "Помаранчевий" президент поступився місцем Януковичу й агресія знизилася. Активісти українських організацій уже не приїжджають до Севастополя, побитися з російськими патріотами. Олексій у неділю бере участь у Ритуалі, а потім - п'є пиво з іншими активістами, згадуючи про недавні баталії.

"Дайте мені піську"

Павло у тому ж віці, що й Олексій, але не цікавиться політикою. У туристичний сезон він продає пиво на пляжі Учкуївка, а потім підробляє вантажником на ринку. "Мені все одно, до якого року тут буде стояти флот, але я б хотів, щоб настало глобальне потепління, і туристичний сезон тривав увесь рік", - говорить він.

Учкуївка - типовий кримський пляж. Піщана смуга завширшки метрів п'ятдесят заповнена відпочиваючими. Далі - променад, безліч кафе, магазинчиків. Розливне пиво можна випити майже на самому березі, а за відносно невеликі гроші - зустріти захід сонця в кафе на височині, лежачи на подушках, як турецький султан.

Крім Учкуївки, у самому Севастополі і поруч із ним кілька десятків пляжів, комфортних і диких. Туристам, що приїжджають саме до Севастополя, подобається це розмаїття. Крім того, торговці не так нахабні, як в інших частинах Криму. У Севастополі багато будинків, тому неважко зняти недорогу квартиру.

Найчастіше в Севастополь приїжджають туристи зі східних областей України - Донецька,Запоріжжя, Харкова і півдня Росії. Росіян привертає відносна дешевизна
ресторанів, магазинів і ринків, а також те, що місто говорить російською.

Найчастіше до Севастополя приїжджають туристи зі східних областей України - Донецька, Запоріжжя, Харкова і півдня Росії. Росіян привертає відносна дешевизна ресторанів, магазинів і ринків, а також те, що місто говорить російською. Необхідність розплачуватися українськими гривнями та українські назви створюють легку ілюзію закордону.

Іноді виникають комічні інциденти. Турист із Воронежа розглядає вітрину з морозивом, його приваблює ескімо "Лісова пісня" ("Лісова пісня"). "Дайте мені цю піську", - говорить він продавщиці.

"Понаїхали ... не їдьте геть"

Ганна Петрівна працює в науковому інституті, який отримує мізерне фінансування з Києва, але виплачує зарплату, рівну пенсії її чоловіка - військового моряка. По неділях, вона з чоловіком та онукою йде на пляж. Ганні Петрівні не подобається те, що колишня військово-морська база перетворилася на курортне місто, на зразок Ялти або Євпаторії. Влітку приїжджих так багато, що важко і сісти в автобус, і лягти на пляжі. "Хоча б по неділях не приходили сюди", - говорить вона.

Сусідка, Олена, з нею не згодна. Із червня до середини вересня вона здає свою квартиру і живе в матері. "Без приїжджих Севастополю не вижити", - впевнена вона.

Дійсно, промисловість у Севастополі не розвинена, а флоти - Чорноморський та Український, приносять все менше і менше доходу: Москва і Київ намагаються економити. Правда, у компанії Авліта, власниці гавані в Доковій бухті, є план зі створення найбільш глибоководного порту України та вугільного терміналу. Проти хмари вугільного пилу, що осяде на вулиці і пляжі, протестують усі місцеві жителі. Хай краще будуть туристи.

Іноді виникають комічні інциденти. Турист із Воронежа розглядає вітрину з морозивом, його приваблює ескімо "Лісова пісня". "Дайте мені цю піську", -
говорить він продавщиці.

В останню неділю липня Росія святкує день Військово-морського флоту. Для Севастополя це найголовніше свято. Весь день і вечір Приморський бульвар та набережні Севастополя заповнені туристами й місцевими жителями. Квитки на нічний феєрверк продають навіть у Сімферополі та Ялті, а бухти заповнені катерами із глядачами. Небо над бухтою освітлюється, і прикрашені бойові кораблі Росії виглядають, як частина піротехнічного шоу.

Але свято закінчується, і Севастополь знову живе звичайним життям: обслуговує два флоти, приймає туристів, згадує подвиги минулого і готовий за нього боротися.

Оригінал публікації: Sevastopol: past memories, future hopes

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.