Российская газета: Сім років. Яка відповідь?

Ніяких масових акцій протесту обвинувальний висновок Печерського суду ні в Києві, ані в регіонах не викликав. На парній стороні Хрещатика, як і два останніх місяці, стоять намети і маніфестанти. Розганяти їх силою ніхто не поспішає, пише журналіст Российской газеты Павло Дульман.

Але, мабуть, це єдине місце, де люди відкрито виступають за Тимошенко. І до речі, цей "міні-майдан" не йде ні в яке порівняння за масовістю з недавніми виступами чорнобильців та воїнів-афганців, які протестували проти скасування пільг, або з виступами річної давності приватних підприємців, які не прийняли податкову реформу.

Схоже, такою відсутністю реакції збентежені і в штабі партії Тимошенко "Батьківщина". На екстреному зборі парламентської фракції її іменного блоку було прийнято рішення почати акції "опору нинішньої влади у всіх регіонах країни". Таку заяву зробив віце-спікер українського парламенту Микола Томенко.

Але тут доречно згадати, що аналогічні акції були обіцяні і після арешту Тимошенко, в жаркому серпні, і з цієї затії, власне кажучи, нічого не вийшло. Поки єдиною умовно протестною дією можна назвати акцію "Не спи", проведену у Львові: опівдні всім водіям міста було запропоновано одночасно натиснути клаксони.

Сумнівно, що ці гудки були почуті в адміністрації українського президента. Інша річ - реакція світового співтовариства. Вчора екстрені дебати щодо вироку Тимошенко скликав Європарламент.

"РГ попросила відомого українського політолога Михайла Погребинського оцінити ситуацію, що склалася і дати прогноз про майбутнє - як Тимошенко, так і Януковича:

- Сьогодні політичні перспективи Тимошенко, зізнатися, туманні. Тим більше її президентські перспективи. Насправді, арешт, який, за ідеєю, мав би мобілізувати її електорат, на рейтингу Тимошенко практично не позначилася. В українців, мені здається, є якась роздвоєність свідомості щодо неї - з одного боку, багато хто розуміє, що судять її не просто так, не на порожньому місці, з іншого - очевидне вибіркове та грубе застосування закону, яке не може нормальним людям подобатися. "Вона - така ж, як і вони всі. Чому тоді не судять інших політиків?" - Я думаю, це питання задає собі більшість наших співгромадян. Тому ми не бачимо якогось масового обурення. Так відбувається тому, що персонально з Тимошенко люди вже надій на краще майбутнє не пов'язують, і, швидше за все, ці люди будуть шукати когось іншого, кому можна довірити голос. Кого - поки рано говорити. Формування нової політичної реальності тут йде саме зараз, не відкидається, що на перші ролі ближче до виборів вийдуть якісь інші люди.

Не можна зараз оцінити і політичні перспективи Януковича. Його другий термін залежить від результатів першого. Поки щось пророкувати складно. Потрібен ще щонайменше рік, щоб почати будувати якісь прогнози, адже до 2015 року може багато чого змінитися.

Очевидно одне - тиск на Януковича з-за кордону набагато сильніший, ніж тиск громадської думки всередині країни. Нової революції чекати, напевно, не варто. Думка Європи, США, Росії для нього, схоже, важливіша. Особливо думка Європи - занадто багато планів у Януковича з нею пов'язано.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.