Конфлікт з Юлією Тимошенко дорого обійшовся вже двом президентам України. Леонід Кучма, який посадив її у СІЗО в 2001 р., став мішенню протестів усередині країни і об'єктом неприхованої гидливості на Заході, в результаті чого йому довелося йти на уклін до "донецьких" і до Кремля одночасно, - пише Аркадій Мошес в російському Ежедневном Журнале.
Кучма не зміг призначити наступника на свій вибір, залишив
посаду президента з остаточно зруйнованою репутацією, а створена ним політична
модель "елегантного" ручного управління пішла в небуття. Віктор
Ющенко, "за порадою друзів", звільнив Тимошенко з прем'єрської посади
у 2005 р., підірвавши тим самим не тільки перспективу успіху, мабуть, все-таки
не байдужої йому помаранчевої революції. Як ми розуміємо тепер, цим він
наблизив своє повернення до бджіл вже після першого президентського терміну. З
рівнем підтримки, близьким до нульового.
Знаючи це, на місці Віктора Януковича можна було б і остерігатися. Але ні.
Бажання довести всім цим "язикатим", що проти лома немає прийому -
сильніше. Що ж, Янукович сам обирав. Принаймні, на відміну від своїх
попередників, він не може сказати, що його не попереджали про наслідки.
Кучма не зміг призначити наступника на свій вибір, залишив посаду президента з остаточно зруйнованою репутацією, а створена ним політична модель "елегантного" ручного управління пішла в небуття
Чи може він сподіватися на те, що Захід, і в першу чергу Європа, проковтне таку
демонстративну байдужість на його позицію? Навряд чи. Це правда, що оголошене
повернення Володимира Путіна до формального керівництва російською зовнішньою
політикою підвищує вагу геополітичних факторів у західному процесі прийняття
рішень, тим більше, що він вже недвозначно заявив про свої пріоритети -
створення Євразійського Союзу з потенційним включенням України. Але правда й
інша. Україна, як, до слова, і Білорусь, на Заході все ще не вважаються
втраченими з точки зору майбутнього демократії в цих країнах. У цю справу
інвестовано досить багато політичного капіталу і енергії окремих політиків і
цілих країн, які не готові відмовитися від боротьби за європейське - тобто
демократичне - майбутнє України, а не просто за її статус буфера між Заходом і
Росією. Якщо доведеться, і від боротьби проти Януковича особисто. Для Заходу
особливої проблеми в цьому немає. Порожній стілець українського президента на
самітах ЄС буде бити по самолюбству цього діяча більше, ніж по привабливості ЄС
у керованій ним країні.
Мабуть, Янукович так і не зрозумів заяложену істину, що Україна - не Росія, і
що Юпітеру дозволено те, що не дозволено бику. Подвійні стандарти? Безумовно.
Але вже якщо беретеся грати в геополітику, то апелювати до совісті безглуздо.
Отримайте спочатку місце в Раді безпеки ООН, станьте критично важливим
партнером США в Афганістані, ну, або хоча б зброєю побрязкайте де-небудь. А
якщо не можете, то не варто сподіватися на колись, двадцять років тому, місце
України в геостратегії Євразії, яке вважалося центральним. Бухарестський саміт
НАТО в 2008 р. показав, що це вже не так і що на Заході досить політиків, які
спокійно, без внутрішнього протесту, вислуховують заяви про те, що немає такої
держави - Україна, а є тільки суміш територій, що частково відносяться до Центральної
Європи, а частково подарованих Росією.
Мабуть, Янукович так і не зрозумів заяложену істину, що Україна - не Росія, і що Юпітеру дозволено те, що не дозволено бику
Ще раз: головний козир у відносинах України із Заходом сьогодні - це те, що
залишилося від плюралізму і демократії в країні. Янукович хоче скинути цей
козир. Але тоді йому не варто ображатися, якщо він все-таки залишиться один на
один з Москвою.
З Москвою, точно так же обуреною, хоча й з іншої причини. З деталей останніх
зустрічей на високому рівні, що просочилися в ЗМІ, відомо, що Януковичу нібито
було сказано недвозначно: "Хочеш судити - суди, але тільки не за це".
Що, дійсно нічого більше не знайшли? Ну, тоді Тимошенко періоду двох її
прем'єрств пора зараховувати до ангельського чину. Або, знову ж таки, просто
наплювали на застереження. І що тепер робити Кремлю? Пропустити удар,
продемонструвавши всьому світу, що за співпрацю з Москвою тепер саджатимуть до
в'язниці? В таке навіть немовля не повірить.
Більш імовірним бачиться наступний розклад. Янукович стає в Москві нерукостиснутим.
Фразами про "антиросійський підтекст" МЗС просто так не кидається.
Лідер України поки ще не стає Ющенком - посла, мабуть, не відкличуть, але він втрачає
цінність у порівнянні навіть з Лукашенком. Той, принаймні, якщо примусити його
особисто до лояльності, може гарантувати і лояльність країни. А цей - ні,
країна інша. Тому особисте майбутнє пана Янукович, а значить, і бізнес його
друзів, як казали колись в Одесі, перестає бути цікавим для російського
керівництва.
Лідер України поки ще не стає Ющенком - посла, мабуть, не відкличуть, але він втрачає цінність у порівнянні навіть з Лукашенком
У чиїх руках, нагадаємо, "тимошенківська" формула ціни, контракти на
газ, переглянути які в Стокгольмському арбітражному суді надій мало, і близьке
завершення будівництва другої гілки Північного потоку, який позбавляє Україну
значної частини її транзитних доходів. Тут газовим консорціумом не обійдешся.
Тут доведеться капітулювати оптом і в роздріб.
Але, можливо, у Януковича просто не було іншого виходу? Можливо,
внутрішньополітичні міркування змушували його вчинити так, а не інакше? Усього
ми, звичайно, не знаємо. Але ми знаємо достатньо. З одного боку, перебування
Юлії Тимошенко в колонії не прибере її з політики. Вона буде точно так же, як і
раніше, перебувати в медіапросторі і - особисто - на листівках свого блоку. А з
іншого боку, популярність БЮТ не зростає, і без Тимошенко перспектива опозиції
домовитися - про співпрацю рівних - навіть трохи зростає. Хоча б тому, що
налякані лідери дрібних угруповань можуть воліти триматися разом. Подивимося.
Популярність БЮТ не зростає, і без Тимошенко перспектива опозиції домовитися - про співпрацю рівних - навіть трохи зросте
Коментуючи обвинувальний вирок Тимошенко, Янукович зовсім не виглядав тим
самовпевненим паном, яким ми звикли його бачити в останні місяці. Його слова
про можливість перегляду справи в процесі апеляції свідчать про переляк, про
пошук виходу.
Але боюся, що вже пізно. Що свій краш-тест від Тимошенко він вже провалив. У
нього залишилося тільки дві можливості. Одна -
здати все Москві, сподіваючись, що йому дозволять покерувати хоча б до кінця
президентського терміну. Друга - поступитися тиску Заходу і випустити
Тимошенко. Не беруся пророкувати, яким буде вибір. За останні два місяці
Янукович довів свою здатність керуватися емоціями і бажаннями, а не розумом або
хоча б інстинктами. Але, в будь-якому випадку, це буде вже інший президент, чий
самостійній час в політиці закінчився.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без
купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.